Постанова № 73889090, 26.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2711/18

Номер справи місцевого суду: 494/308/16-ц

Головуючий у першій інстанції Дєтков О. Я.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Тьосової Я.В.

з участю: відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і їхнього представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року (суддя Дєтков О.Я.) у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

01.03.2016 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ODH0A00001496 від 31.07.2006 року у розмірі 111 898,55 доларів США еквівалент 3 000 000,13 гривень, а саме: 13 458,51 доларів США заборгованості за кредитом; 21 611 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 692 доларів США заборгованості з комісії; 75 136,58 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, між Банком в ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Позов обґрунтовано тим, що між Банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір на строк до 28.07.2011 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Станом на 16.02.2016 року має місце заборгованість з повернення кредиту, процентів та комісії, крім того, Банк нарахував пеню за порушення умов зобов'язання.

Посилаючись на те, що позичальник порушив умови кредитного договору і допустив заборгованість, позичальник і поручитель є солідарними боржниками, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Березівського районного суду м. Одеси від 27.10.2016 року позов задоволено: суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Банка заборгованість у розмірі 111 898,55 доларів США еквівалент 3 000 000,13 гривень і судові витрати у розмірі 45 000 гривень.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду від 27.10.2016 року скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність та на необґрунтованість судового рішення.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 зазначає: позичальник деякий час виконував умови кредитного договору і погасив 2 733,07 доларів США; 26.08.2009 року Банк вилучив у позичальника автомобіль на погашення заборгованості, який був предметом застави; суд не взяв до уваги, що Банк пропустив строки позовної давності, про застосування яких було заявлено у суді першої інстанції.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

В поясненнях на апеляційну скаргу представник Банка зазначив: 26.08.2009 року дійсно вилучено автомобіль «Мерседес-Бенц» 1998 року випуску № НОМЕР_1, який належить відповідачу ОСОБА_2 з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 31.07.2006 року; станом на 06.12.2017 року предмет застави, автомобіль «Мерседес-Бенц» 1998 року випуску № НОМЕР_1 до цього часу належить на праві власності ОСОБА_2 і Банком не реалізований через велику кількість арештів, накладених на автомобіль; відповідач приймав участь у суді першої інстанції, однак не заявляв суду про застосування строку позовної давності.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені зазначені обставини.

31.07.2006 року між Банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір ODH0A00001496, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 19 062 долара США на строк до 28.07.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

У забезпечення виконання умов кредитного договору, між Банком в ОСОБА_3 31.07.2006 року укладено договір поруки.

Станом на 16.02.2016 року має місце заборгованість з повернення кредиту, процентів та комісії, крім того, Банк нарахував пеню за порушення умов зобов'язання в розмірі 111 898,55 доларів США еквівалент 3 000 000,13 гривень, з яких: 13 458,51 доларів США заборгованість за кредитом; 21 611 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 692 доларів США заборгованість із комісії; 75 136,58 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

26.02.2016 року, Банк, через пошту, подав позовну заяву про стягнення заборгованості, яка зареєстрована у суді першої інстанції 01.03.2016 року (а.с.1-25).

21.03.2016 року у справі прийнято заочне рішення, яке ухвалою суду від 24.05.2016 року скасовано із призначенням справи до розгляду у загальному порядку (а.с.35,36,66).

06.04.2016 року представник ОСОБА_2 до заяви про перегляд заочного рішення суду від 21.03.2016 року додала копію акту передачі ОСОБА_2 працівникам Банку автомобіля «Мерседес-Бенц» 1998 року випуску № НОМЕР_1 (а.с.48).

24.05.2016 року і 27.10.2016 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подала заяви про застосування строку позовної давності і заперечення на позовну заяву (а.с.69-73,93-95).

В суді апеляційної інстанції встановлено, що 26.08.2009 року працівниками Банка у відповідача ОСОБА_2, з метою погашення заборгованості, вилучено автомобіль «Мерседес-Бенц» 1998 року випуску № НОМЕР_1, який станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції перебуває у володінні Банка і не реалізований (а.с.147,148,151,152,156,157,179-201,219,220).

Між сторонами виникли правовідносини із зобов'ання, які регулюються нормами ЦК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов Банка виходив з того, що відповідачі допустили заборгованість з повернення кредитних коштів ф акт заборгованості є доведеним (а.с.99,100).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,

встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. ст. 526 ч.1, 530 ч.1 ЦК України)

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які наявні в матеріалах справи, що 31.07.2006 року між Банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір ODH0A00001496, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 19 062 долара США на строк до 28.07.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами.

Виходячи з умов кредитного договору строк повернення грошових коштів - 28.07.2011 року.

Банк зазначає, що позичальник ОСОБА_2 порушив умови зобов'язання і допустив заборгованість з повернення кредиту, відсотків та комісії.

Зважаючи на те, що позичальник ОСОБА_2 повинен був повернути грошові кошти з процентам у строк до 28.07.2011 року і порушив умови зобов'язання, Банк, у межах строку позовної давності (3 роки за кредитом і процентами та 1 рік за вимоги з неустойки), повинен був звернутись із позовом до суду за захистом порушеного права.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. ст. 256 ч.1, 257 ч.1, 258 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ч.ч.1,5 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), ст. 266 ч.1 ЦК України.

Разом з тим, із позовом про захист порушеного права шляхом стягнення заборгованості за кредитом, відсотками і комісією, а також пені, Банк звернувся не в період з липня 2011 року по липень 2014 року, а у лютому 2016 року, тобто через 1 рік 7 місяців після спливу строку позовної давності (а.с.2,13,24,25).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч.ч.2-4 ЦК України).

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 24.05.2016 року і 27.10.2016 року подала до суду першої інстанції заяви про застосування строку позовної давності (а.с.69,70,93-95).

Беручи до уваги, що відповідачі порушили умови зобов'язання і у строки, визначені договором не повернули грошові кошти з процентами, Банк пропустив строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, відповідачі заявили у суді про застосування строку позовної давності, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у справі, є підставою для відмови у позові Банку про стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та пенею.

Зважаючи на викладене, колегія суддів відмовляє у позові за пропуском строку позовної давності.

(мотив прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника Банка у поясненнях, що відповідачі приймали участь у суді першої інстанції, однак не заявляли суду про застосування строку позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені твердження не відповідають дійсним обставинам справи.

Твердження представника Банка про те, що строк позовної давності переривався внаслідок пред'явлення позову у 2012 році до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська безпідставні, оскільки з копії рішення суду від 09.10.2012 року вбачається, що Банк звернувся із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором OD33АЕ00000029 від 31.10.2006 року (а.с.223,224), тоді як у даній справі заявлені вимоги до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за кредитним договором ODH0A00001496 від 31.07.2006 року.

Банк не надав суду належних та допустимих доказів того, що за кредитним договором ODH0A00001496 від 31.07.2006 року перебіг строку позовної давності переривався.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки Банк звернувся із позовом до суду з пропуском строку позовної давності, відсутні підстави для ствердження про порушення прав чи інтересів Банка, за захистом яких він звернувся до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч.1 ч.ч.3,4 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового судового рішення з підстав, викладених в мотивувальні частині постанови.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 - скасувати.

Відмовити публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк» у позові до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31.07.2006 року і договором поруки від 31.07.2006 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 05.05.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Є.С. Сєвєрова