Рішення № 73887112, 20.03.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/17316/17

Провадження №2/521/1055/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в порядку регресу.

В обґрунтування позову повноважний представник сторони позивача вказує, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2013 року по справі №2/1519/6386/11 визнано, що автомобіль Лада 21154-110-20 д/н ВН 43-40ВМ є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Припинено право власності ОСОБА_2 на автомобіль Лада 21154-110-20 д/н ВН 43-40ВМ та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь в якості грошової компенсації вартість ? частини сплаченого кредиту за покупку автомобіля в розмірі 12 309 (дванадцять тисяч триста дев`ять) гривні 75 копійок. Встановлено факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після його повернення та створення нової сім'ї в червні 2010 року з ОСОБА_3. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 21 468,99 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень 99 копійок, з яких: 12 664,21 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 21 копійка - залишок заборгованості за кредитом; 1 028,22 (одна тисяча двадцять вісім) гривень 22 копійки заборгованість по відсоткам; 7 776,56 (сім тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 56 копійок - пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів на користь AT «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії Одеське РУ AT «Банк «Фінанси та Кредит».

На виконання вищевказаного рішення суду, позивачем було самостійно сплачено заборгованість за кредитним договором перед AT «Банк «Фінанси та Кредит» у повному обсязі. Тобто, відповідачем не було виконано відповідного зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором на підставі рішення суду, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу в порядку регресу.

Представник ОСОБА_1 з'явилася у відкрите судове засідання, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Представник ОСОБА_2 з'явився у відкрите судове засідання, заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пропуск строку позовної давності.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заявленого позову - виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2013 року по справі №2/1519/6386/11, крім іншого, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та з ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 21 468,99 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят вісім) гривень 99 копійок, з яких: 12 664,21 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 21 копійка - залишок заборгованості за кредитом; 1 028,22 (одна тисяча двадцять вісім) гривень 22 копійки заборгованість по відсоткам; 7 776,56 (сім тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 56 копійок - пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів на користь AT «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Філії Одеське РУAT Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно з матеріалами справи рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 544 ч.1 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Так, відповідно до довідки №112 від 08 квітня 2013 року, виданої Одеським регіональним управлінням ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 погашена заборгованість за кредитним договором №4к-198/П від 202 грудня 2007 року в повному обсязі. Також, як випливає з вказаної довідки, ОСОБА_2 заборгованість перед АТ «Банк «Фінанси та кредит» на підставі рішення Малиновського районного суду міста Одеси по справі №2/1519/6386/11 не сплачувала.

Крім того, суду надано виписки ОСОБА_1 з особових рахунків від 23 листопада 2017 року №2203.5.04.30663.01, №2208.0.04.30663.01, №2209.1.04.30663.01, №2209.4.04.30663.01 за період з 01 січня 2013 року до 08 квітня 2013 року, що підтверджують те, що позивач самостійно оплатив заборгованість за кредитним договором.

Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин і виходячи із умов кредитного договору, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ст. 541 ч.1 солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як встановлює ст.526 ч.1 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ч.1 боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 543 ч.1,4 у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вбачається з ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Як вказано у ст. 557 ЦК України, боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.

Крім того, згідно ст. 257 ЦК України боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника.

Проаналізувавши вказані норми закону, суд приходить до висновку, що законодавець таким чином захищає права поручителя перед боржником за кредитними праввовідносинами, а не навпаки.

З огляду на кредитні зобов'язання, що виникли між банком та сторонами на підставі кредитного договору №4к-198/П від 20 грудня 2007 року, кредитором був АТ «Банк «Фінанси та кредит», боржником - саме ОСОБА_1, а поручителем - ОСОБА_2, яка взяла на себе відповідальність відповідати перед кредитором у разі невиконання боржником зобов'язань на підставі договору поруки №2765/07 від 20 грудня 2007 року.

Так, відповідно до довідки №112 від 08 квітня 2013 року, виданої Одеським регіональним управлінням ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4к-198/П від 202 грудня 2007 року погашена в повному обсязі, тобто зобов'язання між банком та боржником було припинено та порука також припинена.

Адже, відповідно до ст. 559 ч.1 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд зазначає, що в силу ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч.4 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ч.1 ЦК України).

Згідно правового висновку, наведеного Верховним Судом України у постанові від 19?листопада 2014?року у справі №6-160цс14, відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сторона позивача у своїй позовній заяві посилається на те, що ОСОБА_1 отримав рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2013 року лише у вересні 2015 року, що підтверджується конвертом поштового відправлення, копія якого додана до позовної заяви.

Отже, ураховуючи викладене та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає можливим поновити строк позовної давності та приходить до висновку про необґрунтованість заявлених в рамках даної цивільної справи позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні даного позову.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат сторони позивача присудженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Одеській області 24 грудня 2001 року, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_3, виданий Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 24 лютого 2011 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) про стягнення боргу в порядку регресу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: /підпис/

З оригіналом згі