Ухвала суду № 73887100, 10.05.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кп/496/54/18

У Х В А Л А

10 травня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Полубок Н.А.,

прокурора – Богомолова Г.Ю.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинуваченого – ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченого – ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

В судовому засіданні від прокурора відділу прокуратури Одеської області надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області строком на 60 днів, при цьому прокурор посилалася на обставини викладені у письмовому клопотанні.

Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Обвинувачений та його захисники у судовому засіданні заперечували проти вказаного клопотання прокурора, при цьому заявили клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний час, при цьому посилалися на обставини викладені у письмовому клопотанні.

У судовому засіданні прокурор, потерпілі та їх представники заперечували проти клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 з тримання під вартою на домашній арешт, при цьому зазначили, що належних та допустимих доказів з приводу неможливості тримання під вартою обвинуваченого за станом здоров’я суду надано не було.

Заслухавши думку прокурора, потерпілих, а також їх представників, обвинуваченого та його захисників, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження та надані докази, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

А також суд приймає до уваги прецедентне право Конвенції щодо чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти. Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /дело W. против Switzerland, судове рішення від 26.01.1993 р. § 30/.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у злочині, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 26.05.2018 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_9, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що в силу ст. 89 КК України являється не судимим, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, вину визнав частково, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення.

Щодо клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_9, а також доводів останнього, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, захисниками обвинуваченого неодноразово заявлялись клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, у зв’язку з тим, що він потребує належної медичної допомоги.

У зв’язку з чим на адресу ДУ «Одеська установа виконання покарань №21» судом було направлено запит, в якому ставились питання щодо стану здоров`я ОСОБА_9 12.04.2018 року на адресу суду надійшла довідка медичної частини ОУВП №21 на ОСОБА_9 щодо стану здоров`я, в якій зазначено: коли саме ОСОБА_9 прибув до ОУВП №21 та потім зазначені консультації лікарів онкологів, окуліста та кардіолога з зазначенням діагнозів.

Разом з тим, у відповіді не було зазначено: чи можливо утримувати ОСОБА_9 в місцях позбавлення волі з урахуванням його стану здоров`я? чи може утримання ОСОБА_9 в умовах позбавлення волі негативно вплинути на стан його здоров`я або створити загрозу його життю? У зв’язку із чим, судом повторно було направлено запит на адресу ДУ «Одеська установа виконання покарань №21», однак до цього часу відповіді до суду не надійшло.

Враховуючи вище вказані обставини, суд не може погодиться з доводами захисників та обвинуваченого про те, що ОСОБА_9 необхідно змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, у зв’язку з тим, що він потребує належної медичної допомоги, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів з цього приводу. Крім того, як вже зазначалося вище, судом був направлений повторний запит до ДУ «Одеська установа виконання покарань №21», однак доказів того, що в умовах ОСІ обвинуваченого тримати не можливо суду надано не було.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_9 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має.

Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти тиск на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 10.05.2018 р. до 08.07.2018 року включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області ОСОБА_10