Ухвала суду № 73886716, 08.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1068/16-ц 08.05.2018

Провадження №22-ц/784/679/18

Провадження №22-ц/784/679/18

Категорія 39

У Х В А Л А

Іменем України

08 травня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Цуркан І.І.,

за участі позивача ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи, заявлене у цивільній справі № 484/1068/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійним.

Позов мотивовано тим, що його батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., разом із своїми рідними сестрами ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. та ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3., з 1952 року постійно проживали в с. Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області.

На день смерті ОСОБА_7 з нею проживав її брат - батько позивача ОСОБА_5, а тому згідно ст. 1268 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї сестри.

Після смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та правами на земельну частку (пай) в розмірі 5.3 умовних кадастрових га, яке посвідчено сертифікатом НОМЕР_1, виданим на підставі розпорядження голови Первомайської райдержадміністрації №66-р від 07 квітня 2000 р., та на земельну частку (пай) в розмірі 5.3 умовних кадастрових га, яке посвідчено сертифікатом серії МК №0164903, виданим на підставі розпорядження голови Первомайської РДА №66-р від 07 квітня 2000 р.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 лютого 2014 р. позивачу визначено додатковий строк в три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини, після смерті його батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вважає, що заповіт від 18 січня 2005 р., заповідачем якого була ОСОБА_7 1919 року народження, зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за № 42 від 18 січня 2005 р., підписано не ОСОБА_7, а іншою невідомою особою. На думку позивача, підпис в заповіті ОСОБА_7 не є дійсним та вчинений іншою сторонньою особою, оскільки спадкодавець жодного разу не відвідувала школу, була неграмотною особою та взагалі не вміла ані писати, ані читати, при цьому ще й мала поганий зір.

До того ж, позивачу достовірно відомо, що про те, що ОСОБА_7 не оформляла будь-якого заповіту на користь ОСОБА_4, оскільки між ОСОБА_5 і позивачем була домовленість, що майно перейде до останнього, тому що він є єдиним спадкоємцем, тоді як відповідач є сторонньою особою по відношенню до ОСОБА_7 та не перебуває в родинних стосунках ні з ОСОБА_7 ні з ОСОБА_5

Посилаючись на викладене, а також на те, що спірний заповіт містить виправлення, в книзі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Лисогірської сільської ради за № 42 зроблено виправлення на № 36, на заповіті відсутні печатка, не здійснено належним чином його реєстрацію, 28 липня 2003 р. у зв'язку з розбійним нападом на ОСОБА_7 остання отримала травму голови, влітку 2004 р. хворіла, була дуже в важкому стані, тому за станом здоров'я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, позивач просив визнати заповіт недійсним на підставі ст. 1257 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що ОСОБА_7 на день смерті проживала одна в житловому будинку АДРЕСА_2, її брат ОСОБА_5 до дня смерті проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 ОСОБА_5 не приймав спадщину після смерті ОСОБА_7, а тому права позивача не є порушеними.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2018р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими. Права позивача щодо спадкування після смерті батька ОСОБА_5 та тітки ОСОБА_7 не порушені, оскільки після смерті останньої спадщина батьком позивача прийнята не була. До того ж безпідставними є посилання позивача на недотримання вимог законів та підзаконних актів щодо форми оспорюваного договору та форми його посвідчення, а також не доведено позивачем неспроможність заповідача на час складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушені вимоги процесуального закону, а саме - неповно встановлені обставини справи, зокрема, не перевірені доводи позивача стосовно посвідчення оспорюваного заповіту неповноваженою особою, не дана оцінка порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25 серпня 1994 р., доказам стосовно неграмотності заповідача, а також безпідставно відмовлено у призначенні по справі судової психіатричної та судової почеркознавчої експертиз.

Від представника відповідача ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, мотивуючого таке тим, що через встановлення в суді фактів неприйняття спадщини після смерті ОСОБА_7 позивачем та його батьком відсутні підстави вважати порушеними законні права та інтереси позивача оспорюваним заповітом та недоведеність позивачем своїх вимог щодо недійсності заповіту.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивачем та його представником заявлено клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи для з'ясування питання, чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 18 січня 2005 р. ОСОБА_7, чи іншою особою.

Колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає із таких підстав.

Доказами в силу частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються певними засобами, зокрема, висновками експертів.

В силу ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, обов'язок доказування за загальним правилом покладається на сторін у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявлялось клопотання про призначення судом почеркознавчої експертизи для з'ясування питання, чи виконаний підпис в оригіналі заповіту від 18 січня 2005 р. ОСОБА_7, чи іншою особою.

Таке клопотання було розглянуто судом відповідно до положень процесуального закону і в його задоволенні відмовлено.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою (ч. 1 ст. 368 ЦПК України).

Так, згідно частини 1- 3 ст. 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Порядок заявлення клопотань в суді апеляційної інстанції також має встановлені законом особливості.

Зокрема, клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу, має бути зазначено згідно п. 7 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі та у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду суддя-доповідач вирішує питання про призначення експертиз, і такі підготовчі дії, визначені пунктами вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 365 ЦПК України).

В порушення визначеного законом порядку позивачем вказане вище клопотання не було зазначено в апеляційній скарзі, не наведено поважних причин такого, що у разі задоволення клопотання може призвести до порушення прав інших учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо призначення судом експертизи.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого в судовому засідання клопотання.

Керуючись ст.ст. 103, 367, 381 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді:

____________

Повний текст ухвали виготовлено 10 травня 2018 року