Ухвала суду № 73886526, 08.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6109/17 08.05.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Гулого В.П., Фаріонової О.М.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2018 року, якою у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України – відмовлено.

Учасники судового провадження:

прокурор Телечкан Д.В.

захисник ОСОБА_3

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Короткий зміст ухвали.

Ухвалою суду у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України - відмовлено.

Кримінальне провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що рішення суду в частині повернення прокурору кримінального провадження для продовження досудового розслідування в порядку ст.ст. 468 – 475 КК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону.

Вважає, що суд ухвалюючи рішення про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування не врахував того, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено складанням обвинувального акту.

Вказує, що під час підготовчого судового засідання судом не з’ясовано питання доцільності повернення обвинувального акту прокурору, не надано можливості заявити клопотання про відсутність необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.

За наведеного, на думку апелянта, судом істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

20.12.2017 р. до Ленінського районного суду м. Миколаєва з Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Відмовляючи у затвердженні угоди, суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні ОСОБА_2 заявив, що він не погоджується з покаранням, зазначеним в угоді про визнання винуватості, просив призначити йому покарання у виді штрафу, а тому у суду були підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним.

Вважав, у затвердженні угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України – відмовити, кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення; умови угоди не відповідають інтересам суспільства, умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконати обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Відповідно до змісту п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 р. «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов’язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

При ухвалені рішення про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування суд вказаних норм закону дотримався.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 20.12.2017 р. до Ленінського районного суду м. Миколаєва з Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні з угодою про визнання винуватості відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.

Під час підготовчого засідання судом було встановлено, що ОСОБА_2 не погоджується з покаранням, зазначеним в угоді про визнання винуватості, просив призначити йому покарання у виді штрафу, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що укладення угоди не було добровільним, та прийняв вірне рішення про відмову в затвердженні угоди і повернув кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 цього Кодексу.

Таке рішення суду є обґрунтованим, відповідає вимогам ч.7 ст.474 КПК України, а тому доводи в прокурора про незаконність судового рішення є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено, а тому у тому суд мав можливість призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку є неспроможними. Оскільки, угоду в даному кримінальному провадженні було досягнуто під час досудового розслідування, клопотання, пов’язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення, прокурором до суду не подавалось, тому суд обґрунтовано, відповідно до положень ч.7 ст.474 КПК України, повернув кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 цього Кодексу

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 424, 532, КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2018 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді