Ухвала суду № 738865, 21.06.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 червня 2007 року

Справа № 2-5/421-2006 (2-5/13349-2005)

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: Іотковський Андрій Георгійович, довіреність №04-02/06 від 15.01.07;

відповідача: Рибалко Юрій Леонідович, довіреність №6515/9/10 від 05.04.06;

Булат Костянтин Миколайович, довіреність №1550/9/10-0 від 10.02.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 10 березня 2006 року у справі № 2-5/421-2006 (2-5/13349-2005)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" (вул. Чєхова, 11,Сімферополь,95011)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0021172301/0 та №0021162301/0 від 05.01.2005 року.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя М.П.Гаврилюк) від 10 березня 2006 року у справі №2-5/421-2006 (2-5/13349-2005) позов задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не були допущені порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач повинен був включати до складу податкового зобов’язання суми податку на додану вартість під ас ліквідації основних фондів за самостійним рішенням.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 13.06.2006 року у зв’язку з відпусткою судді у складі колегії було замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Шевченко Н.Н.

В ході розгляду справи виникла необхідність призначення судово-бухгалтерської експертизи для роз’яснення питань, необхідних для вирішення спору. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року у справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, а провадження у справі було зупинено на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.06.2007 року провадження у справі поновлено.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 12.06.2007 року у зв’язку з закінченням повноважень у складі колегії було замінено суддю Шевченко Н.Н. на суддю Фенько Т.П.

У судових засіданнях 13.06.2006 року та 12.06.2007 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Після оголошеної перерви 15.06.2007 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим у період з 20.07.2004 року до 31.12.2004 року було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Кримнафтопродукт" за період з 01.01.2003 року до 31.03.2004 року. По результатах перевірки був складений акт №244/23-2/03482270 від 31.12.2004 року.

Перевіркою було встановлено, що Відкритим акціонерним товариством "Кримнафтопродукт" було не донараховано податкове зо бов'язання з податку на додану вартість у листопаді 2003 року на суму 3791,00 грн., у грудні 2003 року - 63172,00 грн., у березні 2004 року - 2802,00 грн.

У порушення пункту 4.5 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством до бази оподаткування податком на додану вартість не включена сума кредиторської заборго ваності, по якій закінчився строк позовної давності у першому кварталі 2004 року (приватне підприємство „Олена” на суму 16790,00 грн., товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Союз” на суму 8,00 грн., відкрите акціонерне товариство „Кримелектромашторг” на суму 16,00грн.) у результаті чого не донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у березні 2004 року на 1750,00 грн.

У порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством не донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість при ліквідації основних фондів групи 1 у вересні 2003 року на суму 1554,00 грн., у листопаді 2003 року –3791,00 грн., у грудні 2003 року –109676,00 грн., у березні 2004 року –1750,00 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.01.2005 року №0021162301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 116771,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 58386,00 грн. та №0021172301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2003 року на суму 21,00 грн., у червні 2003 року –7565,00 грн., у грудні 2003 року –7203,00 грн., у березні 2004 року –1052,00 грн.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Як вбачається з акту документальної перевірки відповідачем донарахований позивачу податок на додану вартість за листопад 2003 року у розмірі 3791,00 грн., за грудень 2003 року - 109676,00 грн., а також, зменшено суму бюджетного відшкодування у червні 2003 року на суму 7565,00 грн., оскільки відповідач вважав ліквідацію основних фондів як їх продаж.

Проте, судова колегія з висновком податкового органу погодитись не може у зв’язку з наступним.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були обстежені обладнання, споруди нафтобаз. По результатах огляду були складені акти від 19.08.2003 року, з яких убачається, що обладнання та споруди фізично та морально застаріли та не відповідають пред'явленими вимо гам, не підлягають ремонту та подальшої експлуатації (аркуші справи 38-42).

Відповідно до пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості. Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Згідно з листом Державної податкової Адміністрації України №2235/6/16-1215-26 від 06.05.2001 року визначено, що стосується переліку документів щодо знищення, розібрання або перетворення незамортизованого основного фонду, які повинні подаватися податковому органу, то такий перелік залежить від того, до якої групи основних фондів належить об'єкт, що знищується, розбирається або перетворюється, і за якою встановленою типовою формою оформляється акт на їх списання ("Акт на списання основних засобів" чи "Акт на списання автотранспортних засобів"). Наряду з цим, у разі наявності висновку відповідної експертної комісії щодо неможливості використання цих фондів за первісним призначенням в наслідок невідповідності до існуючих технічних чи експлуатаційних норм або неможливості здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю запасних частин, які вже не виробляються, чи економічного обґрунтування недоцільності проведення такого ремонту, а також при віднесенні балансової вартості таких фондів до складу валових витрат, операції з ліквідації основних фондів можуть бути виключені з об'єкту оподаткування податком на додану вартість. При цьому сума податку на додану вартість, яка припадає на незамортизовану частину балансової вартості основних фондів, виключається із складу податкового кредиту.

У матеріалах справи містяться акти на списання основних засобів, а також акти обстеження, які свідчать про неможливість використання зазначених засобів через невідповідність до технічних та інших норм, а також через економічне обґрунтування недоцільності проведення їх ремонту.

Таким чином, судова колегія не приймає доводи податкового органу, викладені в акті перевірки апеляційній скарзі, щодо необхідності ліквідації основних фондів у зв'язку з їх знищення або зруйнування внаслідок дій не переробної сили слід підтвердити від повідними документами.

Щодо порушення позивачем вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки, договір з приватним підприємством „Олена”, за яким у позивача виникла кредиторська заборгованість був укладений 27.12.2002 року, а у відпо відності зі статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (що діяв на момент укладення договору) та статті 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності встановлюється в три роки, тому строк пред'явлення позову до приватного підприємства „Олена” закінчився 27 грудня 2005 року, тобто, невключення суми 16790,00 грн. до бази оподаткування податком на додану вартість за 1 квартал 2004 року та не сплата податку з даної суми є правомірною.

Щодо порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” , тобто завищення суми податкового кредиту у вересні 2003 року при включенні до складу податкового кредиту 1554,00 грн. на підставі податкової накладної № 35 від 29.09.2003 року під час придбанні нафти, висновок відповідача судовою колегією вважається помилковим, оскільки відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивачем була включена до податкового кредиту сума 1554,00 грн. вказана в податкової накладної, яка представлена до перевірки, товар, що придбаний за нею відноситься до валових витрат підприємства.

Щодо порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому 2003 року на суму 21,00 грн. та заниженню суми податкового кредиту у березні 2003 року на таку ж саме суму, то судова колегія зазначає, що у березні 2003 року факт завищення податкового кредиту у лютому був встановле ний та здійснено виправлення помилки. Таким чином, заниження податкового кредиту у березні 2003 року з'явилося результатом виявлення помилки, що була допущена у лютому 2003 року, тобто порушення було виправлено у тому же звітному періоді.

Таким чином, судова колегія вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" такими, що підлягають задоволенню, а також не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2006 року у справі № 2-5/421-2006 (2-5/13349-2005) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді