Ухвала суду № 73886153, 04.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/834/17 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 11-кп/783/79/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Гуцала І.П., Березюка О.Г.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, -

з участю прокурора Свореня І.М.,

потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п’ятдесят гривень; за ч.1 ст. 122 КК України до одного року обмеження волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання – один рік обмеження волі.

Згідно Закону України "Про амністію у 2016 році" від 08 квітня 2014 року, який прийнятий 22 грудня 2016 року та набрав чинності 07 вересня 2017 року, і згідно Закону України "Про застосування амністії в Україні", який прийнятий 01 жовтня 1996 року та набрав чинності 24 листопада 1996 року, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді одного року обмеження волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 767,32 грн. майнової шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_3 5 000,00 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, 25 серпня 2016 року близько 20 год. 00 хв., у Львівській області, Пустомитівському районі у с. Чижиків по вул. Горбівській, 11, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистої неприязні між ним та потерпілим ОСОБА_2, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком руки в область правої лопатки і голови, спричинивши при цьому середньої тяжкості тілесні ушкодження по ознаці тривалого розладу здоров’я, а після цього, з наведених мотивів схопив за шию потерпілу ОСОБА_3, яка розмахувала руками та впав з нею на землю, спричинивши при цьому останній легкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 покликається на те, що суд першої інстанції при вирішенні цивільних позовів неповно з’ясував важливі обставини справи та прийшов до хибних висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, чим грубо порушив норми кримінально процесуального закону, що відповідно до ст. 409 КК України є безумовними підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Наголошує, що судом не здобуто та не досліджено жодних доказів про спричинення потерпілим моральної шкоди та не наведено жодних мотивів на обґрунтування розміру моральної шкоди, не враховано, який саме характер, обсяг та глибина страждань потерпілого і в чому вони полягали.

Вважає, що суд, задовольнивши частково цивільні позови потерпілих про стягнення з нього відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., вийшов за межі розумності, виваженості та справедливості, необґрунтовано визначивши такий розмір.

Акцентує, що потерпілі пред’явили йому цивільні позови про стягнення майнової шкоди в розмірі 2767,32 грн. і моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та 10 000 грн., завданих їм вчиненими кримінальними правопорушеннями.

Наголошує, що при вирішенні зазначеного цивільного позову та визначенні розміру завданої потерпілим шкоди, судом першої інстанції були допущені порушення кримінального процесуального закону і неповнота судового слідства, а відтак, вирок суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, із зменшенням суми, яка підлягає стягненню.

Просить вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року змінити в частині вирішення цивільного позову, а саме, стягнути в користь ОСОБА_2 5000 грн., а в користь ОСОБА_3 1000 грн. морального відшкодування.

У решті вирок залишити без змін.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4, покликається на те, що вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, розмір моральної шкоди судом визначено з врахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення такої.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1, не цікавився станом здоров’я потерпілого, не сприяв його видужанню і на даний час, не відшкодував моральну шкоду.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року – без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та виступ його захисника адвоката ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення потерпілих ОСОБА_2І, ОСОБА_3, виступ представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 та думку прокурора, які заперечили апеляційну скаргу та просять залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.

Наведеним у вироку доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 122 КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок місцевого суду лише в межах апеляційної скарги.

Ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п.1, п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Із роз’яснень, які містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, місцевим судом прийнято до уваги, проаналізовано та оцінено обсяг моральних страждань потерпілих, що виразились у спогадах про наслідки події, фізичних незручностях, реабілітації, приниженій гідності, емоційному стресі, щоденних думках про неправомірні дії.

Відтак, суд першої інстанції врахував зазначені вище обставини та вимоги закону, майновий та сімейний стан обвинуваченого і дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди та постановив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 саме 20 000 грн. та 5000 грн. відповідно, що, на думку колегії суддів, за своїм розміром є достатньою компенсацією завданих страждань і відповідає вимогам розумності і справедливості цивільного судочинства та ступеню вини обвинуваченого у порушенні прав потерпілих, належним чином мотивувавши це у вироку.

Отже, з врахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку суду першої інстанції в цій частині.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року, відносно ОСОБА_1 – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8