Рішення № 73885887, 07.05.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1160/18

Провадження № 2/484/787/18

Рішення

іменем України

07.05.2018 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Максютенко О.А.

секретар судового засідання - Завірюха В.Ю.,

за участю прокурора Первомайської місцевої прокуратури Жорової В.О.

відповідача ОСОБА_2

адвоката Сотської С.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до ОСОБА_2 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх примусового відчуження

встановив:

в березні 2018 року заступник керівника прокурора Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави звернулася до суду з позовом до відповідача про примусове припинення права власності на земельні ділянки площею 0.1694 га., вартістю 689.30 грн., площею 1.3604 га., вартістю 38733.43 грн., площею 4.914 га, вартістю 139911.85 грн., площею 3,3169 га., вартістю 94439.10 грн., які розташовані в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району, та земельної ділянки площею 0.1063 га., вартістю 3039.69 яка розташована по АДРЕСА_1 шляхом їх примусового відчуження, із збереженням за відповідачем права на отримання відшкодування вартості зазначених земельних ділянок. Та просила стягнути судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу ОСОБА_2 як громадяни Литви, 23.09.2016 року на підставі свідоцтв про право на спадщину №№2-858, 2-849, 2-855, 2-852, які видані 23.09.2016 року отримав у приватну власність земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 площами 0.1694 га., 1.3604 га., 4.914 га., 3.3169 га., які розташовані вмежах території Лисогірської сільської ради Первомайського району за межами населеного пункту. Цільовим призначенням земельних ділянок є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Крім цього, відповідач 23.09.2016 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-861, виданого 23.09.2016 року отримав у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0.1063 га., що розташована по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту. Цільовим призначенням земельної ділянки є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки, відповідач є громадянином іншої держави, то він повинен був відчужити вказану земельну ділянку протягом року.

Однак, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 та ст. 145 ЗК України протягом року він не здійснив відчуження земельної ділянки, а тому відповідно до п. д) ч. 1 ст. 143 ЗК України прокурор у позові просить припинити право власності на земельну ділянку, витребувати дану земельну ділянку на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області шляхом примусового відчуження із збереженням за відповідачем права на отримання повного відшкодування вартості зазначених земельних ділянок.

В підготовчому судовому засіданні прокурор позовні вимоги в частині примусового відчуження земельної ділянки яку відповідач отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-861, виданого 23.09.2016 року у приватну власність з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0.1063 га., що розташована по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтримав у повному обсязі в іншій частині позову просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету позову.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та представник Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області в підготовче судове засідання не з»явились про слухання справи повідомленні належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали та не заперечували щодо їх задоволення.

Заслухавши сторони та вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, доданих до позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню. За таких обставин визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод і інтересів осіб, тому його слід прийняти, вирішити справу у підготовчому судовому засіданні і задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки державної міграційної служби України від 25.01.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками УДМС України в Миколаївській області громадянство не набув. За повідомленням державної міграційної служби України управління державної міграційної служби в Миколаївській області Первомайського РВ УДМС від 16.12.2017 року громадянин Литви ОСОБА_2 постійно зареєстрований в Первомайському районі АДРЕСА_2 має посвітку на постійне проживання в Україні. Клопотання щодо набуття громадянства України не подавав.

З інформаційно довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 20.03.2018 року вбачається, що за ОСОБА_2 23.09.2016 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-861, виданого 23.09.2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0.1063 га., що розташована по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту. Цільовим призначенням земельної ділянки є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно до листа про нормативно-грошову оцінку землі №36/118-18 від 18.01.2018 року, виданого Відділом Держгеокадастру у Первомайському районі Миколаївської області, середня вартість 1га. ріллі спілки пайовиків «Маяк» складає - 3380.77 грн. без урахування індексації (станом на 2018 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 4.796 та 1.756 складає 28472.09 грн.), середня вартість 1 га. пасовищ складає 848.44 грн. без урахування індексації ( станом на 2018 рік з урахуванням коефіцієнта індексації 4.796 складає 4069.12 грн.).

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Нормами ст. 18 Земельного кодексу України землі України мають особливий правовий режим їх використання.

На реалізацію вказаної норми, вимогами ч. 2 та ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Правовідносини, пов'язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов'язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав. А у відповідності до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку, у відповідності до п. "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України, є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений однорічний строк з моменту виникнення права на землю.

Примусове припинення права власності, у відповідності до п. "д" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється виключно у судовому порядку.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 145 ЗК України у випадках, коли земельна ділянка не відчужена протягом одного року, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем іноземним громадянином, протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку, тобто з 23.09.2016 року земельна ділянка сільськогосподарського призначення не відчужена, тому право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, як того вимагає чинне законодавство України, і відчужити її.

Звертаючись до суду із позовом про припинення права власності на земельну ділянку, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони землі, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, земельним законодавством України встановлено безумовне настання для іноземця, який не виконав вимог закону, негативного наслідку у вигляді примусового припинення права власності на землю.

Ст. 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Загальні засади втручання держави у відносини права приватної власності осіб на майно, яке їм не може належати, визначені в ст.348 ЦК України. За змістом вказаної норми, якщо особа у встановлені законом строки не відчужила майно набуте нею на законних підставах, але яке не може їй належати, це майно з урахуванням характеру і призначення, за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власнику передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

За такого слід примусово припинити права власності на земельну ділянку площею 0.1063 га., вартістю 3039.69 яка розташована по АДРЕСА_1 шляхом їх примусового відчуження, із збереженням за відповідачем права на отримання відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню сума понесеного та документально підтвердженого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, оскільки в підготовчому судовому засіданні відповідач позов визнав, тобто до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ст..142 ЦПК України суд в рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України, ст. ст. 81, 143, 145 Земельного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 200, 206, 259, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина Литви на земельну ділянку площею 0.1063 га, вартістю 3039.69 грн., (кадастровий номер НОМЕР_5) по АДРЕСА_1, цільове призначення якої є ведення особистого сільськогосподарського господарства, шляхом її примусового відчуження зі збереженням за ОСОБА_2 права на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір в сумі 22 грн.79 коп.

Повернути прокуратурі Миколаївської області 22 грн.79 коп. судового збору сплаченого нею при поданні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Миколаївської області безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя -