Ухвала суду № 73885187, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8560/14-к Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.

Провадження № 11-кп/783/7/18 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст.190 ч.2,4 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Партики І.В., Головатого В.Я.,

секретаря судового засідання - Проворної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12012360570000025 за апеляційними скаргами захисника – адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, та обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючу, пенсіонерку, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлучену, яка перебуває у громадянському шлюбі, українку, громадянку України, яка здійснює догляд та являється опікуном сина інваліда 1-ої групи, засуджену вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 20.01.2014 року, зміненого ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2014 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України,

за участю:

прокурора – Марушія А.О.,

захисника-адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченої – ОСОБА_2,

встановила:

Захисник обвинуваченої та обвинувачена подали апеляційні скарги, на вирок Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 4 ст.190 КК України, та призначено покарання

- за ч.2 ст.190 КК України – на 2 роки позбавлення волі,

- за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.

У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді – 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна.

На підставі ч.1, 4 ст.71 КК України до обраного судом покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20.01.2014 року , зміненого Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2014 року, та остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.

У строк відбування остаточного покарання зараховано ОСОБА_2 строк відбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20.01.2014 року, зміненого Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2014 року, з 23.06.2015 року по день постановлення вироку.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 5639 грн. заподіяної злочином шкоди.

На вирок суду першої інстанції подав апеляційну скаргу захисник-адвокат ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої та просить вирок суду першої інстанції скасувати, виключити повторно з даного вироку епізоди з ОСОБА_3, ОСОБА_4, по цих епізодах справу закрити за відсутністю ознак договору. Застосувати до ОСОБА_2 ст. 69 КК України, звільнити ОСОБА_2 з під варти обмежившись відбутим покаранням.

Апелянт покликається, що вирок суду є неправильним. Дана справа кілька разів переглядалася судами першої інстанції. Потерпіли ОСОБА_4 скористався добротою ОСОБА_2, яка поховала його сестру, і не віддав значну суму ОСОБА_2 З метою уникнення повернення коштів оговорив ОСОБА_2, однак обмова не може бути доказом. Потерпіла ОСОБА_3 має деякі психічні відхилення та посилається на те, що вчилася із сином ОСОБА_2, який хворіє хворобою Дауна. Ще минула колегія суддів зауважила, що ОСОБА_3 сама поклала речі в машину, але з ними не поїхала хоча і могла. Водій автомашини не встановлений і не допитаний.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не врахував пенсійний вік ОСОБА_2, а також, що її було в липні 2010 року звільнено за вироком 2009 року від покарання. Не враховано, що ОСОБА_2 є матір’ю та опікуном хворого сина, який офіційно є недієздатним. ОСОБА_2 в СІЗО з 15.10.2015 року характеризується позитивно, як і по місцю проживання. В СІЗО перенесла ряд захворювань і має кволе здоров’я.

Вирок суду першої інстанції також оскаржила обвинувачена ОСОБА_2, яка просить застосувати до нею амністію, перерахувавши перед тим їй з 23.06.2015 року по день ухвалення вироку – 24.11.2017 року строк попереднього ув’язнення у відповідності з ч.5 ст.72 КК України з розрахунку день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, тоді, на її думку, вона вже відбула 2/3 частини покарання призначеного вироком і до неї можна застосувати амністію. Крім того у неї на утриманні є дитина-інвалід за якою зараз доглядає її мама.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, в групі із невстановленими особами, 30.08.2012 року, у м.Львові на проспекті ОСОБА_5 105, шляхом обману та зловживанням довірою, під приводом доставки до місця проживання речей, незаконно заволоділа майном ОСОБА_3, а саме: пральною машиною марки «Samsung», вартістю 3103 гривень; мікрохвильовою пічкою марки «Samsung» вартістю 703 гривень та праскою марки «Philips» вартістю 1033 гривень, які ОСОБА_3 у цей день отримала в кредит у відділенні ПАТ «ОТП ОСОБА_4», яке знаходиться у ЗУ ТМ «Технолюкс», що у м. Львові по проспекті ОСОБА_5 105 , а також грошима в розмірі 800 гривень, чим заподіяла потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 5639 грн.

Окрім цього, ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою невстановлених слідством осіб, 04.06.2011 року, у м. Львові на вул. Донецька,3, шляхом обману та зловживанням довірою, під приводом сприяння в отриманні паспорта громадянина України та приватизації квартири, організувала оформлення приватизації квартири поза волею та бажанням її наймача ОСОБА_4, надала підписати необхідні документи на купівлю-продаж вказаної квартири потерпілому, внаслідок чого незаконно заволоділа двохкімнатною квартирою на вул.Крехівській 7/14 у м.Львові вартістю 300000 грн., завдавши останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах .

Заслухавши доповідача, думку захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_1, який просив частково задоволити його апеляційну скаргу в частині зменшення міри покарання та повністю задоволити апеляційну скаргу обвинуваченої, думку обвинуваченої ОСОБА_2, яка визнала повністю свою вину, розкаюється та просила задоволити її апеляційну скаргу, апеляційну скаргу свого захисника не підтримує, міркування прокурора, який просив відмовити в задоволені апеляційних скарг, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченої та обвинуваченої не підлягають до задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_2 свою вину у скоєному не визнала, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,4 ст.190 КК України, судове слідство проведено повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи та обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення тяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка обвинуваченої, яка до вчинення інкримінованих правопорушень не притягалась до кримінальної відповідальності, вину свою не визнала, а також наявність у неї на утриманні сина ОСОБА_6- інваліда 1-ої групи, та вважає,а тому їй було обрано покарання у межах санкції статті обвинувачення та на підставі ч.1, 4 ст. 70 КК України остаточно признано покарання у виді позбавлення волі.

Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає, а отже апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає до задоволення.

Що стосується апеляційної вимоги обвинуваченої ОСОБА_2 про застосування щодо неї амністії, то така не підлягає задоволенню, оскільки п. «е» ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» зазначено, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою по ч.4 ст. 190 КК України.

ОСОБА_2 вироком Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017 року засуджена саме за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.

Апеляційні вимоги обвинуваченої ОСОБА_2 щодо перерахунку їй строку попереднього ув’язнення з 23.06.2015 року по 24.11.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі згідно ч.5 ст.72 КК України задоволенню не підлягають, оскільки з 18.05.2017 року був винесений Закон України «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення», де ч.5 ст.72 КК України була викладена в новій редакції згідно якої, попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами передбаченими частиною першою цієї статті. Даний закон набув законної сили 21.06.2017 року.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_2 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 23.06.2015 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017 року відносно ОСОБА_2 засуджену за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України – залишити без змін.

У відповідності до вимог ст.404 КПК України зарахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в строк покарання строк тримання під вартою з 23.06.2015 року по 20.06.2017 рокуз розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч.5 ст.72 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка перебуває під вартою – в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: