Ухвала суду № 73885083, 27.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/737/16-к Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 11-кп/783/489/17 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Гуцала І.П., Романюка М.Ф.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 березня 2017 року,

з участю прокурорів Мішкурова К.О., Свореня І.М.,

захисника засудженого – адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

встановила:

в апеляційній скарзі прокурор Мішкуров К.О. вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим, таким що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а також постановленим із грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового переконання про те, що доводи прокурора викладені в заяві не містять посилань на нововиявлені обставини. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою зобов’язати районний суд розглянути заяву прокурора про перегляд за нововиявленим обставинами вироку Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2016 відносно ОСОБА_3

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про зміст ухвали і доводи апеляційної скарги, виступи сторін з приводу поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, встановила наступне.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2016 року у справі №461/737/16-к ОСОБА_3 за вчинення 10 вересня 2015 року злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, було засуджено до двох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, призначено дворічний іспитовий строк, з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Прокурор Мішкуров К.О. 24 листопада 2016 року звернувся до суду з клопотанням про перегляд даного вироку за нововиявленими обставинами посилаючись на те, що після ухвалення даного вироку, було встановлено, що ОСОБА_3 вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року був засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на один рік і звільнений від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік.

На момент ухвалення вироку, що переглядався, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 листопада 2015 року ОСОБА_3 був звільнений від покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року у зв’язку із закінченням іспитового строку.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2016 року, задоволено заяву прокурора про перегляд ухвали цього ж суду від 02 листопада 2015 року за нововиявленими обставинами, скасовано її та постановлено нову, якою відмовлено у задоволенні клопотання Сихівського РВ м. Львова КВІ УДПтС України у Львівській області про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку.

Дані обставини прокурор вважав нововиявленими, тобто такими, що існували на момент ухвалення вироку, але не були відомі суду та впливають на призначення покарання і просив суд скасувати вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2016 року у справі №461/737/16-к та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК та призначити йому покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, враховуючи вирок Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року, призначити остаточне покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі.

Суд першої інстанції розглянувши вказане клопотання по суті, прийшов до висновку, що ці обставини не є нововиявленими і були відомі прокурору під час постановлення вироку судом.

В обґрунтування зазначив, що як встановлено в судовому засіданні, вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року ОСОБА_3 був засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на один рік і звільнений від відбуття призначеного покарання, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2016 року у справі №461/737/16-к ОСОБА_3 за вчинення 10 листопада 2015 року злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, було засуджено до двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, призначено дворічний іспитовий строк з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Суд, ухвалюючи 12 травня 2016 року вирок щодо ОСОБА_3, мав інформацію про його попереднє засудження вироком Личаківського районного суду м. Львова, а також був обізнаний про той факт, що ОСОБА_3 фактично вчинив кримінальне правопорушення в період перебігу іспитового строку з 10 жовтня 2014 року по 10 жовтня 2015 року. Про вказане зазначено у тексті вироку. Крім цього, ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 02 листопада 2015 року, не була підставою для ухвалення вироку від 12 травня 2016 року. Такими підставами був обвинувальний акт, результати розгляду справи в суді, показання учасників провадження та інші докази.

Прокурором Мішкуровим К.О. 02 лютого 2016 року було затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3, він брав участь у якості процесуального керівника під час досудового розслідування та в цей час володів інформацією про вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку. Разом з тим, посадові особи органу прокуратури своєчасно не звернулися до суду для перегляду ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 02 листопада 2015 року, якою засуджений був звільнений від покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року у зв’язку із закінченням іспитового строку.

Крім цього, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції розглянув його заяву по суті, відмовивши у її задоволенні у зв’язку із відсутністю підстав.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає і залишає ухвалу без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 березня 2017 року про відмову в задоволенні заяви прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2016 року відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України – без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6