Ухвала суду № 73883611, 04.12.2017, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/464/17

381/4336/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року м. Фастів

Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:

головуючого судді – Суботіна А.В.

суддів – Буймової Л.П., Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря – Максюк І.Г.,

прокурора – Гайдука М.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2 – огли, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8

перекладача – ОСОБА_9,

під час підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні № 12014110140000189 від 18.02.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3, кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_2 Гаміда огли у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

встановила:

28 листопада 2017 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт із додатками та інші матеріали у кримінальному провадженні № 12014110140000189 від 18.02.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_3, кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_2 Гаміда огли у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

04.12.2017 року до канцелярії Фастівського міськрайонного суду надійшли клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо всіх обвинувачених. Клопотання складені прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_10 не відповідають вимогам ст.ст. 184, 199 КПК України.

Відповідно до реєстру вхідної кореспонденції Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2017 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, було подано о 15 год.13 хв., обвинуваченому ОСОБА_2 – о 15 год.14 хв., обвинуваченому ОСОБА_4 – о 15 год.16 хв., заява ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відео конференції подана о 15 год.21 хв.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив вирішити питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 Гаміда огли, ОСОБА_4 кожному на 60 діб, посилаючись на вагомість доказів їх обвинувачення у вчиненні у тому числі особливо тяжких злочинів, а також наявний ризик переховування обвинувачених від суду та їх впливу на свідків та потерпілих, навівши обґрунтування відповідних ризиків.

Захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, яких підтримали обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_1 заперечували проти задоволення клопотання прокурора як безпідставного, посилались на те, що строки продовжених щодо їх підзахисних запобіжних заходів сплили на час розгляду клопотання.

Захисник ОСОБА_8 зазначила, що у зв’язку з відсутністю ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можливо з’ясувати, які ризики були встановлені та визнанні судом, також не надано доказів їх подальшого існування.

Захисник ОСОБА_5 звернула увагу прокурора і присутніх учасників на те, що в супереч вимог ст. 184 КПК України клопотання подано без додатків, що позбавляє захисників можливості висловити свою позицію щодо наявності доказів про наявності ризиків.

Колегією суддів в судовому засіданні встановлено, що ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої закінчується.

01.12.2017 року в приміщенні Київського слідчого ізолятора прокурором, без участі захисників, а лише в присутності понятих, був складений акт про відмову в отриманні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченими ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1

Вислухавши думку учасників судового розгляду щодо продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, проте, що ОСОБА_1, обґрунтовано підозрювався у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог ч.1 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має бути подано не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Якщо ж таке клопотання подано пізніше, воно вважається таким, що подане із порушенням процесуальних строків. У зв’язку з чим, обвинувачений ОСОБА_1, вимагав негайного його звільнення з під варти.

Прокурором таке клопотання перед початком підготовчого засідання не було вручено обвинуваченому та його захиснику, у зв’язку з чим колегією суддів прокурору надано можливості вручити його захиснику зазначене клопотання безпосередньо в судовому засіданні.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання з приводу клопотання прокурора про продовження обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує наступне.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1.

Як було встановлено під час підготовчого судового засідання, час фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно протоколу затримання особи від 19.02.2014 року – 20 год 10 хв..

Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного , обвинуваченого - з моменту затримання.

Відповідно до ч.5 ст. 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту.

Строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Суд згідно ст. 199 КПК України зобов»язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Отже, на час розгляду поданого клопотання щодо продовження запобіжного заходу – тримання під вартою ОСОБА_1,його строк тримання під вартою, визначений в попередній ухвалі суду, закінчиться о 20-10 годині 04.12.2017 року, з урахуванням неробочого часу та шляхом обчислення з моменту фактичного затримання особи, що передбачено вимогами ч.5 ст.115 КПК України.

Крім того, для встановлення наявності ризиків та доказів про продовження їх існування на час розгляду даного клопотання необхідна ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, де слідчий суддя надав оцінку обґрунтованості підозри та встановив наявність ризиків. За таких обставин колегія суддів не може установити які ризики були встановленні і чи продовжують вони існувати.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 року №1-р/2017 справа № 1-28/2017 Конституційний Суд України зазначив про те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов’язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з’явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м’яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного ОСОБА_7 України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "ОСОБА_8 проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Крім того, посилання прокурора на наявність всіх ризиків зазначених в клопотанні є не переконливими, оскільки відповідні докази які б підтверджували наявність ризиків, прокурором не надано.

Зазначення прокурором лише, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде впливати на свідків, говорять про можливість існування передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України ризику щодо незаконного впливу на таких свідків, але ні в якій мірі не обґрунтовують недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Щодо можливості впливу на потерпілу і інших осіб, то за відсутності належних обґрунтувань та доказів на підтвердження існування такого ризику, суд може розцінити вказане твердження лише як припущення прокурора.

Не зазначив прокурор і про те, яким же чином ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, або на підставі яких відомостей чи даних прокурор обґрунтовує наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Інші доводи прокурора є недоведеним припущенням щодо можливої процесуальної поведінки ОСОБА_1.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України" вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув’язнення, та зазначив, що суди зобов’язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі "ОСОБА_8 проти України").

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, колегія суддів враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Отже, виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що наявність лише обгрунтованої підозри предявленої ОСОБА_1 не є підставою для тримання його під вартою, крім того враховуючи також тривалий час обмеження його свободи без вироку суду.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких інших клопотань про обрання, зміну чи скасування запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_1, учасниками судового провадження заявлено не було.

Що стосується інших питань, що підлягають з»ясуванню при підготовчому судовому засіданні, то вони будуть вирішені колегією суддів за участі усіх учасників судового провадження, для чого у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.

Керуючись ст.ст.184 ч.3, 199,314 – 315 КПК України, колегія судів,-

ухвалила:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - відмовити.

Обвинуваченого ОСОБА_1, що знаходиться в Слідчому ізолятору – арештний дом Державна установа «Київський слідчий ізолятор» звільнити з під варти негайно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.В.Суботін

Судді: Л.П.Буймова

ОСОБА_11