Рішення № 73882763, 07.05.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/173/18

Провадження № 2/321/170/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Олійника М.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Бородіної І.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати. Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва на право на спадщину у його власності є земельна ділянка, площею 2,3744 га, яка розташована на території Бурчацької сільської ради Михайлівського району Запорізької області. 23 грудня 2008 року між його дідом - ОСОБА_3, який помер 30 січня 2009 року та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,3744 га. При укладенні договору, відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою позивача протягом 20 років, а належним виконанням зобов’язання з боку відповідача є внесення орендної плати в строк, в формі та розмірі, які визначені в договорі. На виконання умов договору його дід ОСОБА_3 здійснив передачу земельної ділянки, тим самим повністю виконав свої зобов’язання перед відповідачем. Однак, починаючи з 2010 року і по теперішній час відповідачем не сплачувалася орендна плата, що є систематичним невиконанням орендарем обов’язків, передбачених договорами оренди землі. Враховуючи викладене, позивач просить суд достроково припинити дію договору оренди землі, шляхом його розірвання, стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» на його користь орендну плату за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки за користування земельною ділянкою з врахування пені і інфляційних втрат, а також стягнути на її користь суму судових витрат в розмірі 1409,60 грн., понесених при подачі позову до суду.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 і представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов на підставах, викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі, просить відмовити в задоволенні позову. Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що орендна плата дійсно не сплачувалася, оскільки змінився власник земельної ділянки і до оформлення своїх спадкових прав товариство не могло виплачувати орендну плату. На теперішній час орендар планує використовувати спірну земельну ділянку, тому позивачу пропонувалося отримати орендну плату, на що він відмовився. Також просить застосувати строк позовної давності так як пройшло більше дев’яти років.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно вимог ст. 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок та орендну плату

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов’язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов’язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 015933, зареєстрованого 3 липня 2008 року в книзі записів державних актів на право власності на землю під № 010827300330 у власності ОСОБА_1 є земельна ділянка загальною площею 2,3744 га, яка розташована на території Бурчацької сільської ради Михайлівського району Запорізької області, кадастровий номер: 23323381100:04:001:0011.

Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом у власності ОСОБА_1 є земельна ділянка, площею 2,3744 га, кадастровий номер: 2323381100:04:001:0011 ( а.с. 24), яка розташована на території Бурчацької сільської ради Михайлівського району Запорізької області, належної його бабусі ОСОБА_5, яка померла 24 квітня 2016 року на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 015933, виданого Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області 3 липня 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010827300330.

23 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,3744 га, кадастровий номер: 23323381100:04:001:0011, зареєстрований 25 лютого 2010 року під № 041027300156 (а.с. 25-26).

Умовами договору від 23 грудня 2008 року передбачено наступне:

п. 3.1 - договір укладений терміном на 20 років;

п. 4.1 - розмір орендної плати за земельні ділянки становить 3% від нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок (паю).

п.4.2. - орендна плата за земельну ділянку сплачується у таких формах: грошова, натуральна, відробіткова.

п.4.5 - розмір орендної плати за земельну ділянку (пай) встановлено з урахуванням податку з доходів фізичних осіб.

п.4.6. - орендна плата вноситься у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

п.4.9. - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, що визначається відповідно до цивільного законодавства України.

В порушення умов договорів орендар не сплачував орендну плату за 2010, 2011, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов’язань, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовом.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Так, позовна давність — це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред’явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Крім того, згідно з роз’ясненнями, викладеними в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, в позові має бути відмовлено, якщо стороною у спорі до ухвалення рішення заявлено про застосування позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст.267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст.261 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи — носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Не вирішення питання про можливість застосування позовної давності може свідчити про порушення права на справедливий суд, закріпленого у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зауважити, що ч.1 ст.6 конвенції гарантує справедливий і публічний розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Специфічним у застосуванні положень конвенції є те, що багато її принципів не можна відразу побачити безпосередньо в тексті, вони знаходять своє розкриття в практиці та позиціях ЄСПЛ.

Важливими для розуміння суті ст.6 конвенції є посилання Суду на те, що хоча ця стаття гарантує право на справедливий розгляд, вона не встановлює жодних правил стосовно допустимості доказів чи того, яким чином вони повинні бути оцінені, що насамперед повинно регулюватися національним законодавством і національними судами (справа «ОСОБА_6 проти Іспанії», №30544/96, §28).

Говорячи про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній зі сторін мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, який не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» від 26.05.2009 №3932/02, §22).

Крім іншого, принцип справедливості порушується там, де національні суди ігнорують визначену, відповідну і важливу думку, висловлену заявником (рішення у справах «Проніна проти України» від 18.07.2006 №63566/00, §25, та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 №42310/04, §280). Відповідно до прецедентного права Суду рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов’язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа «ОСОБА_6 проти Іспанії», §26).

Показовою в питанні застосування позовної давності в контексті ст.6 конвенції є справа «Grafescolo S.R.L. проти Молдови». В ній компанія-заявник стверджувала, що судовий розгляд був несправедливим, оскільки національні суди не взяли до уваги положення цивільного кодексу країни стосовно позовної давності, які були чинними на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а застосували нові положення ЦК Молдови. Уряд стверджував, що строк позовної давності не міг бути застосований, оскільки національні суди визнали абсолютну недійсність договору купівлі-продажу. У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Відзначалося, що роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов’язковим для країн, котрі підписали конвенцію. Далі Суд повторює, що ст.6 документа зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення. (У справі «ОСОБА_6 Торія проти Іспанії» (рішення від 09.12.94) ЄСПЛ установив, що відмова національного суду обґрунтувати відхилення заперечення стосовно спливу строку давності є порушенням цього положення). Суд відзначив у цьому контексті, що строк позовної давності був важливим аргументом, і якщо б він був узятий до уваги, то це, можливо, привело до відмови в позові. Попри це, Верховний суд Молдови не назвав жодних причин того, чому він не зважив на цей аргумент. У світлі викладеного ЄСПЛ дійшов висновку, що судовий розгляд не був справедливим, а отже, мало місце порушення ст.6 конвенції.

Таким чином, однією з вимог дотримання ст.6 конвенції є обґрунтованість судового рішення, що, до речі, передбачено й національним законодавством. Із цього випливає, що суди не повинні ігнорувати заяви про застосування позовної давності і належним чином обґрунтовувати причини її незастосування.

Отже, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення орендної плати лише 21 лютого 2018 року, строк виплати орендної плати згідно з умовами договору складає період з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

Таким чином, аналізуючи забрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення орендної плати у період з 2010 по 2015 роки необхідно відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.

Водночас, перевіривши наведений в позовній заяві розрахунок орендної плати за 2016 і 2017 роки за договором оренди, суд вважає його правильним та обґрунтованим, оскільки він відповідає умовам договорів оренди та зроблений у відповідності до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області.

Згідно з витягами з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 23323381100:04:001:0011 виданих головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, відділ в Михайлівському районі, нормативно грошова оцінка земельних ділянок станом на 2016 рік складала 67604 грн., станом на 2017 рік - 67604 грн.

Розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 2,3744 га, кадастровий номер: 23323381100:04:001:0011 від 23 грудня 2008 року за 2016 рік дорівнює - 3% (п.4.1) від 67604,00 грн. = 2279,61 грн. Інфляційні за 2016 рік = 2028,12х112,4% = 2279 грн.61 коп. (інфляційні 251,49) 3% річних (п.4.9) 366 в році = 0,0082 за 1 день. Сума боргу – 2028,12 х 0,0082 х 366 днів прострочення : 100 = 60,87 грн. сума пені. Загальна сума заборгованості по орендній платі з врахування 3% річних і інфляційних втрат за 2016 рік склала – 2340,48 грн. (2028,12 + 251,49 + 60,87 = 2340,48).

Розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 2,3744 га, кадастровий номер: 23323381100:04:001:0011 від 23 грудня 2008 року за 2017 рік дорівнює - 3% (п.4.1) від 67604,00 грн. = 2028,12 грн. Інфляційні за 2017 рік = 2028,12х113,7% = 2305 грн.97 коп. (інфляційні 277,85) 3% річних (п.4.9) 366 в році = 0,0082 за 1 день. Сума боргу – 2028,12 х 0,0082 х 51 днів прострочення : 100 = 8,49 грн. сума пені. Загальна сума заборгованості по орендній платі з врахування 3% річних і інфляційних втрат за 2017 рік склала – 2314,46 грн. (2028,12 + 277,85 + 8,49 = 2314,46).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за 2016 і 2017 роки з урахування індексу інфляції і 3% річних на загальну суму 4654,94 грн. – підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договорів оренди землі слід зазначити таке:

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 11.4 договору від 23 грудня 2008 року, договір припиняються шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав невиконання стороною обов’язків, встановлених договором.

Отже за змістом ст.ст. 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 141 ЗК України, умов договорів від 23 грудня 2008 року у разі невиконання орендарем обов’язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди земельної ділянки, щодо систематичної несплати орендної плати в установлений договором строк, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

В ході судового розгляду було встановлено наступне:

Відповідач не сплатив позивачу ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди земельної ділянки площею 2,3744 га, кадастровий номер: 23323381100:04:001:0011 від 23 грудня 2008 року за 2016 рік в сумі 2340 грн. 48 коп. і за 2017 рік в сумі 2314 грн. 46 коп.

Доказів отримання позивачем орендної плати за вказані періоди суду надано не було.

Посилання представника відповідача на те, що позивачу пропонувалося отримати орендну плату, але він відмовився, не приймаються судом, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було.

За таких умов, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі від 23 грудня 2008 року, оскільки не сплата відповідачем орендної плати за 2016 та 2017 роки має ознаки системності порушень умов договорів, що є обов’язковою умовою для розірвання договорів оренди. Тому, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, п.9.4 договору оренди від 23 грудня 2008 року, передбачений обов’язок орендаря повернути земельну ділянку в тому стані, в якому вона надавалася в оренду.

Таким чином, на теперішній час відповідач безпідставно користується земельною ділянкою, що належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому дана земельна ділянка підлягає поверненню її власнику – ОСОБА_1 в тому стані, в якому вона надавалася в оренду, а відповідно позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

У зв’язку із частковим задоволенням позову, згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору, пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 929,28 грн. (704,80х31,85% / 100) + 704,80 = 929,28).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 211, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати – задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,3744 га, кадастровий номер: 2323381100:04:001:0011, укладений 23 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак», зареєстрований 25 лютого 2010 року за № 041027300156.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак»повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,3744 га, кадастровий номер: 2323381100:04:001:0011, що розташована на території Бурчацької сільської ради Михайлівського району Запорізької області, в тому стані в якому, вона надавалася в оренду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» на користь ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди земельної ділянки площею 2,3744 га, кадастровий номер: 2323381100:04:001:0011, від 23 грудня 2008 року, з врахування 3% річних та інфляційних втрат за 2016 і 2017 роки в сумі 4654,94 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Бурчак» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 929,28 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складене 10 травня 2018 року.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7