Рішення № 73882311, 02.04.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/360/17

провадження № 2/368/35/18

Рішення

Іменем України

"02" квітня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гребеневич А.І.

з участю представника позивача Бригинець А.А.

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк": заборгованість у розмірі 35 337 грн. 90 коп. за кредитним договором № б/н від 07.05.2013 року, яка складається з наступного: 2122,90 грн. - заборгованість за кредитом; 27 485,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3570,78 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1658,95 грн. - штраф (процентна складова) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн., посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.04.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо встановлення та зміни кредитною ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 договору.

Овердрафт (п. 1.1.1.52 договору) не короткостроковий кредит який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку.

Відповідно до положень умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».

Тобто умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Згідно ч. 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи оферту банку відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані банком умови.

Також наряду із вищезазначеним свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно ч. 2. ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта клієнта, та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікицію з підтвердженням відповідно до п.1.1.1.16 договору.

За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку. Відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Договору комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання заданим договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2017 року має заборгованість - 35 337 грн. 90 коп., яка складається з наступного: 2122,90 грн. - заборгованість за кредитом; 27485,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3570,78 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1658,95 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ "Приватбанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Щодо пропуску строків позовної давності по стягненню пені та штрафів. По перше слід зауважити, що позивачем пеня не нараховується, а в колонці загального нарахування нараховується комісія за обслуговування в розмірі 100 грн. в місяць, яка не є неустойкою в розумінні ст.258 ЦПК України. Щодо застосування позовної давності до штрафів, то звертаємо увагу, що нарахування штрафу в розмірі 500 грн+5% має не накопичувальний характер, а одноразове нарахування за порушення зобов'язань за договором. Якщо навіть взяти до уваги пояснення представника відповідача, про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав 12.06.2014 року і застосувати строк позовної давності в один рік по штрафах, то ПАТ КБ ПриватБанк має право нарахувати цей же самий штраф в тому ж розмірі за останній рік.

Представник відповідача, стверджує про невірність нарахування відсотків по кредиту та зазначає, що позивач ухиляється від проведення експертизи. Однак слід звернути увагу на те, що провадження по справі відкрито відповідно до норм нового, чинного ЦПК України від 15.12.2017 року 10 січня 2018 року. Відповідно до статті 182 ЦПК України сторони мають право подавати свої заяви, клопотання та заперечення. Стороною клопотань про проведення експертизи в новому провадженні не заявлялось. В матеріалах справи міститься виписка по рахунку, в якій відображено порядок нарахування відсотків по кредиту.

Крім того, відповідач так і не зазначив причин та мотивів своєї прохальної частини відмови позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

Враховуючи вище зазначене, представник позивача вважає, що позиція представника відповідача є необгрунтованою, а тому просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача просить суд застосувати позовну давність як до основних, так і до додаткових вимог у даному спорі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України). За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України). В той же час, що в анкеті-заяві від 07 травня 2013 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 07 травня 2013 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено умовами та правилами надання банківських послуг. Таким чином, позивачем не доведено укладення з відповідачем 07 травня 2013 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Слід зазначити, що в анкеті-заяві від 07 травня 2013 року, відповідач лише виявила бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка "Універсальна" та погодила, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг. Натомість зазначені умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є персональними та є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі Відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6- 2320сц16). Разом із цим, в матеріалах справи наявна довідка (а.с.113) з якої вбачається, що станом на 31.12.2013р. (після останнього надходження грошової суми), у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість у розмірі 2 005,91 гри., яка фактично і підлягає стягненню з відповідача. Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Оскільки відповідач у період з 31.12.2013 р. по 28.02.2017 року - фактично користувалася наданими позивачем кредитними коштами у розмірі 2 005,91 грн., а умовами договору не встановлено розмір відсотків за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.. 1048 ЦК України. Розрахунок заборгованості відповідача за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 12.06.2014р. по 28.02.2017р. здійснюється за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] х 2 х [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів х [Кількість днів]. Таким чином, розмір заборгованості Відповідача за відсотками за користування кредитними коштами становить 2 005,91 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 708,48 грн., з яких: 2 005,91 грн. - тіло позики; 2 229,84 - проценти за користування позикою. Також за необхідне слід зазначити, що в матеріалах справи наявна довідка (а.с.113) з якої вбачається, що останній платіж, який буй здійснений відповідачем, є платіж від 31.12.2013 року на суму 170,00 грн. Таким чином саме із цього позивач дізнався про порушення своїх прав. Відповідно до ч. 1. ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Положенням ст. 257 ЦК України встановлено загальну - позовну давність тривалістю у три роки. В свою чергу, положенням ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Положенням ч. 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому сама по собі умова про дію договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Таким чином, позивач, звернувшись із позовною заявою у березні 2017 р., пропустив трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі заяви відповідача ОСОБА_3 від 07.05.2013 року № б/н Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» останній було надано картку, згідно якої кредитний ліміт було встановлено 0,00 грн., на підтвердження вказаного представником позивача надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку», в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адреса реєстрації, номери засобів зв'язку, інформація про місце роботи тощо.

В анкеті-заяві також зазначається, що, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами «Приватбанку», позичальник просить надати перераховані нижче послуги: платіжна картка «Універсальна» та ідентифікація з паспортом.

В анкеті-заяві передбачено зазначення позичальником бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна/Gold», однак відповідна графа не заповнена.

Під текстом анкети-заяви міститься дата оформлення - 07.05.2013 року.

Крім того, позивачем надано письмову інформацію про тарифи (а.с. 7), витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (а.с. 9-31).

Згідно п. 1.1.2.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, зокрема, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.5.5 вказаних умов та правил встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.7.6 представлених Умов та правил, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,0 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил, зокрема, за користування платіжною карткою, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку.

Судом встановлено, що відповідачу була видана картка, номер якої НОМЕР_3, строк дії платіжної картки закінчився 31.07.2015 року на якій значився кредитний ліміт 0,00 грн.

Окрім того, відповідачу видавалася ще картка номер якої НОМЕР_2, з новим строком дії якої до 31.10.2016 р., на якій був кредитний ліміт 2 200,00 грн.

Згідно даних по платіжній картці з № НОМЕР_2 - останнє внесення суми датовано 31.12.2013 року, а ще 12.06.21014 року відбулося автоматичне погашення простроченої , тобто під час дії платіжної карти.

Згідно даних по платіжній картці з № НОМЕР_3, то останнє внесення суми датовано 31.12.2013 року, а ще 12.06.21014 року відбулося автоматичне погашення простроченої , тобто під час дії платіжної карти

Отже, вимоги позивача стосується картки, номер якої є НОМЕР_3, розрахунок щодо якої позивачем надано станом на 28.02.2018 року.

Згідно довідки, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено як відбувалася зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3, а саме: зміна кредитного ліміту відбувалося наступним чином - 07.05.2013 р. та 02.08.2013 р.

На підтвердження доводів про отримання відповідачкою кредиту у розмірі 2200,00 грн. на підставі договору № б/н від 07.05.2013 року, а також на підтвердження доводів про наявність заборгованості за даним договором через неналежне виконання відповідачкою умов договору, - банком представлено суду розрахунок заборгованості станом на 28 лютого 2017 року її заборгованість, згідно розрахунку позивача, склала 35 337 грн. 90 коп., яка складається з наступного: 2122,90 грн. - заборгованість за кредитом; 27485,27 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3570,78 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1658,95 грн. - штраф (процентна складова).

Що стосується строків даності до основного боргу та процентів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно частини першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта (боржника).

Згідно з частиною першою статті 60, частиною третьою статті 10 ЦПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що відповідачу було видано дві картки терміном дії до липня 2015 року (картка № НОМЕР_3) та до жовтня 2016 року (картка № НОМЕР_2), останній платіж для погашення заборгованості відповідач внесла 31 грудня 2013 року, а позов було подано 20 березня 2017 року, тому позовна давність не сплинула щодо основного боргу та процентів на час пред'явлення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, суд враховує правову позицію, яка висловлена Верховним судом України 23.11.2016 року по справі № 6-2104цс16, а саме: за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

-визнання пред'явленої претензії;

-зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

-письмове прохання відстрочити сплату боргу;

-підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

-письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

-часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Згідно правової позиції Верховного суду України у справі № 6-2891цс16 вбачається, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4. Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці ( поле MONTH).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за кредитом, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Тому суд не приймає позицію представника позивача щодо дати останнього погашення заборгованості відповідачем, а саме: 12.06.2014 р., оскільки списання боргу відбулося поза волею відповідача та вважає, що дії відповідача щодо погашення заборгованості потрібно брати до уваги саме за 31.12.2013 р.

Суд також не приймає доводи представника відповідача щодо пропуску звернення позивача щодо основного боргу та процентів, та приходить до висновку про те, що підлягає стягненню основний борг та проценти з урахуванням правових позицій Верховного суду України, нормам ЦК України.

Основний борг відповідача ОСОБА_3 становить 2122 грн. 90 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується процентів, то суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону, ні заявою, ні правилами не встановлено розмір процентів, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за відсотками на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 18 жовтня 2013 року по 28 лютого 2017 року здійснюється за формулою:

[ Сума боргу] х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

[ 2171,27 ] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 13 (з 18.10.2013 р. по 30.10.2013 р.)= 5,03

[2121,27] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 2 (з 31.10.2013 р. по 01.11.2013 р.)= 0,76

[1850,01] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 3 (з 02.11.2013 р. по 04.11.2013 р.)= 0,99

[2115,01] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 7 (з 05.11.2013 р. по 11.11.2013 р.)= 2,64

[2190,01] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 21 (з 12.11.2013 р. по 02.12.2013 р.)= 8,19

[2140,91] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 8 (з 03.12.2013 р. по 10.12.2013 р.)= 3,05

[2175,91] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 20 (з 11.12.2013 р. по 30.12.2013 р.)= 7,75

[2005,91] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 3 (з 31.12.2013 р. по 02.01.2014 р.)= 1,07

[2110,91] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 26 (з 03.01.2014 р. по 28.01.2014 р.)= 9,77

[2122,90] х [ 6,5] /100% / 365 днів х[ 76 (з 29.01.2014 р. по 14.04.2014 р.)= 28,73

[2122,90] х [ 9,5] /100% / 365 днів х [93(з 15.04.2014 по 16.07.2014)] = 51,39

[2122,90] х [ 12,5] /100% / 365 днів х[ 119 ( з 17.07.2014 по 12.11.2014)] = 86,52

[2122,90] х [ 14] /100% / 365 днів х[ 85 (з 13.11.2014 по 05.02.2015)] = 69,21

[2122,90] х [ 19,5] /100% / 365 днів х[ 26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015)] = 29,49

[2122,90] х [30] /100% / 365 днів х[ 177 (з 04.03.2015 по 27.08.2015)] = 308,84

[2122,90] х [27] /100% / 365 днів х[ 28 (з 28.08.2015 по 24.09.2015)] = 43,97

[2122,90] х [22] /100% / 365 днів х[ 98 (з 25.09.2015 по 31.12.2015)] = 125,40

[2122,90] х [22] /100% / 366 днів х[ 111 (з 01.01.2016 по 21.04.2016)] = 141,64

[2122,90] х [19] /100% / 366 днів х[ 35 (з 22.04.2016 по 26.05.2016)] = 38,57

[2122,90] х [18] /100% / 366 днів х[ 28 (з 27.05.2016 по 23.06.2016)] = 29,23

[ 2122,90 ] х [16,5] /100% / 366 днів х[ 35 (з 24.06.2016 по 28.07.2016)] = 33,50

[2122,90] х [15,5] /100% / 366 днів х[ 49 (з 29.07.2016 по 15.09.2016)] = 44,05

[2122,90] х [15] /100% / 366 днів х[ 42 (з 16.09.2016 по 27.10.2016)] = 36,54

[ 2122,90 ] х [14] /100% / 366 днів х[ 65 (з 28.10.2016 по 31.12.2016)] = 52,78

[ 2122,90 ] х [14] /100% / 365 днів х[ 59 (з 01.01.2017 по 28.02.2017)] = 48,04

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_3 за відсотками за користування кредитними коштами становить 1 207 грн. 15 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2013 року у розмірі 3 330 грн. 05 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 2122 грн. 90 коп. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 1 207 грн. 15 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені та комісії та штрафів, то вказані вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Зокрема, що стосується штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) та штраф (процентна складова), то суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення

штрафів (фіксованої частини в розмірі 500 грн. та процентної складової в розмірі 1658 грн. 95 коп.).

Що стосується вимога позивача стягнення з боржника пені, то суд зазначає наступне.

Виходячи із основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин, та аналізуючи норми розділу V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч. 3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Установлено, що представник відповідач ОСОБА_2 до винесення рішення у справі подав заяву до суду про застосування строків позовної давності, тому можливо застосувати спеціальну позовну давність до вказаної вимоги позивача.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вказаної позовної вимоги, заявленої ПАТ «КБ «ПриватБанк», тому в цій частині вимог суд позивачу відмовляє.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в частині задоволеної суми, а саме: 150 грн. 72 коп., що становить 9,42 % задоволеної суми, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 150 грн. 72 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 99 Конституції України, ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість у розмірі 3026 (три тисячі двадцять шість) грн. 92 коп. за кредитним договором № б/н від 07.05.2013 року.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 12 коп.

У задоволенні решти позовних вимогах Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299), юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Набережна Грушевського, 1Д.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, виданий 12.10.2004 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено 06.04.2018 року.

Суддя І.І. Шевченко