Постанова № 73881881, 04.05.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/2057/18

пр. № 3/336/864/2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, при секретарі Скибі О.Б., за участі особи, яка притуляється до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2018 року о 21.59 годині ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Іванова біля будинку 81А у м. Запоріжжя, керував автомобілем ВАЗ 217230, реєстраційний номер НОМЕР_1, маючи зовнішні ознаки перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин, та на пропозицію поліцейських відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення не визнав, вказавши, що того дня він прямував до аптеки, щоб придбати медикаменти для свого сина, у якого була висока температура, коли був зупинений поліцейськими через те, що проїхав на червоний сигнал світлофора. Далі йому було запропоновано пройти обстеження на стан перебування у стані наркотичного сп’яніння, але він відмовився, оскільки поспішав привезти ліки. Згодом пройшов медичний огляд, який вказав на відсутність стану сп’яніння.

Захисник в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, вказуючи, що поліцейські скористались тим, що ОСОБА_1 поспішає та не має часу на проходження медичного огляду, та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин підтверджений особистими поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також судом в судовому засіданні досліджувався відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 працівники поліції зупинили у зв’язку з проїздом на червоний сигнал світлофора. При цьому у самого ОСОБА_1, а також і у його пасажирів дійсно були видимі ознаки перебування під впливом якихось препаратів, у зв’язку з чим ОСОБА_1 і було запропоновано пройти обстеження, однак, ОСОБА_1 від проходження такого обстеження відмовився.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він перебував у стані крайньої необхідності, оскільки мав терміново відвезти жарознижуючий препарат для свого сина об’єктивно нічим не підтверджується, адже ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_5 дійсно є його сином, а також і те, що саме о 21.59 годині йому терміново знадобилось на автомобілі відвезти жарознижуючий препарат, адже у разі необхідності термінової медичної допомоги ніщо не заважало викликати швидку медичну допомогу.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час, а саме з 22.00 до 23.12 спілкується з працівниками патрульної поліції, при цьому на місці події наявні його знайомі, а до місця події приїжджають його родичі, як пояснив ОСОБА_1 – мати та батько на автомобілі, тож будь-яка з цих осіб мала можливість відвезти медичні препарати, які начебто були терміново необхідні.

Статтею 18 КУпАП передбачено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

На переконання суду, посилання захисника на те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності безпідставні, адже фактично нічим не підтверджено наявність безпосередньої небезпеки, яка б загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі я поясненнями самого ОСОБА_1, підтверджено можливість в цьому конкретному випадку відвезти медичні препарати іншими особами або викликати швидку медичну допомогу у разі такої необхідності.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, поважність причин відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду не підтверджена жодними доказами, а такі його твердження є надуманими та направлені на уникнення відповідальності за скоєне правопорушення.

Медичний висновок від 10.04.2018 року про те, що ОСОБА_1 не перебуває у стані сп’яніння, вищевикладених висновків суду не спростовує, адже протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений у зв’язку з відмовою останнього від проходження медичного огляду, що саме по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

До того ж з вказаного висновку не уявляється можливим з’ясувати на стан якого саме сп’яніння та в який саме спосіб проводився огляд ОСОБА_1

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, встановлений безперечний обов’язок водія на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 1.3 ПДД визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Водієм за визначенням п. 1.10 ПДД є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та як наслідок набуття ним статусу водія як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами, одночасно є передумовою для виникнення у нього, як водія, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, отримавши статус водія, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов’язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Вказані висновки суд ґрунтує також і на наступних положеннях чинного законодавства.

Порядок проведення медичного огляду та проходження такого огляду особою визначені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі по тексту Порядок), та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі по тексту Інструкція).

Відповідно до Порядку та Інструкції огляд проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;

лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дослідженими доказами вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення доведена та кваліфікує його дії за ст. 130 ч. 1 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Обставин, які обтяжують чи пом’якшують відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 130 ч. 1, 283, 284 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адміністративне стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП у виді штрафу в сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 352,40 гривні (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Штраф сплачується за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Запорізькій області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області

Код банку отримувача (МФО): 813015

Рахунок отримувача: 31113149700001

Код класифікації доходів бюджету: 21081300

Призначення платежу: Адміністративний штраф з метою забезпечення безпеки дорожнього руху

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами:

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження - вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26255795, рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України"):

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106;

банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

код банку отримувача : 820019;

рахунок отримувача: 31215256700001;

код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Строк пред‘явлення виконавчого документу «_____»_______20___року

Постанова набрала законної чинності «_____»_______20___року

Дата видачі «_____»_______20___року