Рішення № 73881861, 03.05.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4388/18

Номер провадження 2/336/176/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 травня 2018 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Голубкової М.А., за участю секретаря судового засідання Когут С.І., представника позивача ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) ІПН - невідомий до Міністерства оборони України (м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 6), Головного Управління Державної казначейської служби в м. Києві (м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 100 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в період з 26.08.1968 року по 01.10.1968 року в період проходження військової служби у Збройних силах СРСР на території Республіки Чехословаччини позивач внаслідок отримав осколкові поранення голови, шиї,тулуба, лівої руки, обох ніг, контузію головного мозку, які стала причиною його захворювання та визнання інвалідом 1 групи. Вказаним пошкодженням здоров'я йому завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків, позбавленні можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійних болях, перенесених стражданнях, неможливістю відновити нормальний стан здоров'я. З наведених підстав позивач, посилаючись на положення ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 23, 1167 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 100 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягаючи на задоволенні позову.

Позивач вимоги заявлені в позові підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Міністерства оборони України позов не визнав, суду пояснив, що позивач та його представник не надали суду доказів, які підтверджують причинний зв'язок між контузією в при проходження військової служби із захворюванням, що виникло у позивача у 2016 р.; наявність моральних страждань внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я; наявність вини відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди.

Відповідач ГУ ДКСУ в м. Києві, представника в судове засідання не направило, надало письмовий відзив на позовну заяву, справу просили розглядати за їх відсутності проти позову заперечували.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що ОСОБА_2, в період з 26.08.1968р. по 01.10.1968р під час проходження служби у ЗС СРСР в складі діючої армії, перебував на території Республіки Чехо-Словаччини де в період з 20.08.1968 по 01.01.1968р. велись бойові дії (довідка Шевченківського райвійськкомату № 239817 від 08.11.2016 року), згідно висновку МСЕК від 16 грудня 2016 р. є інвалідом 1 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 6).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06 грудня 2016 р., множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, тулуба, лівої руки, обох ніг ( контузію головного мозку), що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2791/ж від 29.11.2016р., виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку явищ перенесеної ЗЧМТ, у вигляді дисциркуляторної енцефалопатії 3 ст., як наслідок перенесеного інсульту /1991р/ та інш. захворюваннями що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами поранення-контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. (витяг з протоколу ЦВЛК МО України протокол №4990)

Наказом МО СРСР №81 від 25.05.1970 року позивача в званні сержант було звільнено(демобілізовано) в запас.

У відповідності зі ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1168 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач отримав контузію та поранення які призвели до захворювання та встановлення інвалідності, під час проходження військової служби на території Республіки Чехословаччини, де велись бойові дії, що призвело до фізичного болю та моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я, він має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 23, 1167 ЦК України.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст. 23 ч.3 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз'ясненням, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділу історія хвороби № 971. ОСОБА_2, встановлено такий діагноз: стійкі наслідки ЗЧМТ (1968 г). Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-Ш ст. 1 змішаного генезу, вестибуло- атактический синдром з приступами постуральной нестійкості, венозна дісгемія з частою цефалгией, емоційно - вольові порушення помірного ступеня, легке когнітивне зниження (ММБЕ 28 б). Перенесений ішемічний інсульт (1991 г) в правій гемісфери, руслі СМА, лівостороння гемісімптоматіка. Церебральний атеросклероз II ст.Гіпертонічна хвороба III ст. ступінь-3, ризик-4, гіпертрофія лівого шлуночка. ІХС: стенокардія напруги II-III фк., Постінфарктний (2009 г) кардіосклероз СН I фк. III] Бронхіальна астма, персистуючий перебіг, середньої тяжкості. ЛН II ст. ДДПП, (тораколюмбалгія, помірний м'язово - тонічний синдром, рецидивуючий перебіг, н/ ремісія.)

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2791/ж від 29.11.2016 року ОСОБА_5 при визначенні наявності поранень в період проходження служби у 1968 році, встановлено, що рубці в тім'яній ділянці практично по серединній лінії, в потиличній ділянці справа від серединної лінії, на задній поверхні правої вушної раковини в проекції мочки, на задній поверхні шиї справа від серединної лінії в верхній третині, на передній поверхні грудної клітки справа по середнє-ключичній лінії в проекції 5-6 ребер під соском), на передній поверхні грудної кліки зліва по середнє-ключичній лінії в проекції 5-6 ребер (під соском), на тильній поверхні лівої кисті в проекції основи основної фаланги 2 пальця та в проекції З міжпальцьового проміжку, на переднє-внутрішній поверхні правого стегна в нижній третані, на внутрішній поверхні правої гомілки в нижній, середній та в верхній третинах, на внутрішній поверхні лівої гомілки в нижній третині, на заднє-внутрішній її поверхні в середній третині є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1968 році.

Враховуючи глибину моральних та психічних страждань позивача внаслідок пошкодження здоров'я, стан його здоров'я на цей час, ступінь порушення нормальних життєвих зв'язків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн., які підлягають стягненню з Міністерства оборони України, оскільки така сума відповідає ступеню моральних та психічних страждань позивача внаслідок пошкодження здоров'я.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів, щодо відсутністі вини Міністерства оборони України у спричинені позивачеві моральної шкоди з огляду на таке.

Відповідно до ст. 2 ЦК України держава України є учасником цивільних відносин. Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України.

Таким чином, обов'язок держави відшкодувати позивачеві завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 р. у справі № 3-86гс14.

При вирішені справи суд не приймає до уваги заперечення відповідачів про те, що між контузією та пораненнями, отриманими позивачем в період проходження військової служби, та захворюванням, яке він має на цей час, відсутній причинний зв'язок, оскільки це спростовується наведеним вище витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06 грудня 2016 року та висновком експерта№ 2791/ж від 19.11.2016 року.

Також не приймається до уваги ствердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я, оскільки в судовому засіданні встановлена наявність у позивача захворювань, причиною яких стали контузія та численні вогнепальні поранення отримані в період проходження військової служби, а згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 258,265-268 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) ІПН - невідомий до Міністерства оборони України (м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 6), Головного Управління Державної казначейської служби в м. Києві (м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 100 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Зобов'язати Управління державного казначейства м. Київ перерахувати 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди ОСОБА_2 (рахунок НОМЕР_1 в Установі Ощадбанку - ТВБВ №10007/0200-ЗОУ АТ «Ощадбанк», філії Запорізьке облуправління м. Запоріжжя, МФОЗ13957 код ЗКПО 02760363.

Стягнути з Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, в дохід держави судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Голубкова М.А.