Ухвала суду № 73881696, 04.05.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4920/18 2-з/335/51/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя

у складі - головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тубан» про визнання права власності та витребування майна із чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2018 року позивач ОСОБА_1, в особі представника адвоката ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тубан» про визнання права власності та витребування майна із чужого володіння.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої представник просить суд накласти арешт на майно, зокрема, нерухоме майно: будівлю кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв. м.), топочну літ. Б (6,4 кв. м.), шашличну літ В (9,6 кв. м.), що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 184.

В обґрунтування вимог заяви заявник вказує, що необхідність забезпечення позову полягає в тому, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, тому що до набрання законної сили рішення суду відповідач може відчужити спірне майно іншим особам, а саме членам сім’ї чоловіку ОСОБА_5, який вже володіє 9/20 частин спірного майна.

Окрім того, представник позивача у заяві про забезпечення позову посилається на те, що відносно спірного майна можуть вчинятися удавальні правочини, на що вказує спосіб попереднього придбання спірного майна, коли директор ТОВ «Тубан» ОСОБА_3, діючи від імені товариства, фактично сама собі продала вказане майно, а тому невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого слід дійти висновку за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв’язку з чим накласти арешт на нерухоме майно, а саме будівлю кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв. м.), топочну літ. Б (6,4 кв. м.), шашличну літ В (9,6 кв. м.), що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 184, оскільки зазначене майно є предметом спору за позовом, в якому позивач просить визнати право власності та витребувати із чужого незаконного володіння відповідача, а також є велика вірогідністю того, що в разі не вжиття даних заходів відповідачем по справі можуть бути вжиті заходи щодо відчуження майна.

Також слід зазначити, що накладення арешту на майнові права відповідача, є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить їй здійснити дії щодо відчуження вище зазначеного майна, та інші протиправні дії, які надалі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору про визнання права власності та витребування майна із чужого володіння, крім того заходи забезпечення позову вживаються судом в межах позовних вимог заявлених позивачем, отже накладення арешту на вищезазначене майно є відповідним та співмірним заходом для забезпечення даного позову.

З урахуванням вище викладеного слід дійти висновку, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач матимуть можливість здійснити відчуження майна, що є предметом даного спору на користь інших осіб чи вчинити будь-які інші дії щодо зазначеного майна, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, так як у сторони спору (відповідача) до його вирішення наявна можливість розпорядитися об’єктом прав, що їй належать, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, в зв’язку з чим не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з’ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися по суті, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження..

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1 ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на майно, зокрема, нерухоме майно: будівлю кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв. м.), топочну літ. Б (6,4 кв. м.), шашличну літ В (9,6 кв. м.), що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 184.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів та сторонам по справі, для відома та виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набрала законної сили 04 травня 2018 року.

Строк пред’явлення ухвали до виконання три роки.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.О. Макаров