Вирок № 73881324, 10.05.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1183/17

Провадження № 1-кп/347/24/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Сабадаха Б.В.,

при секретарі: Удудяк І.А.,

з участю прокурорів: Чегус Н.В., Гуменяка А.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника Федорука І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження № 12017090190000230 від 24.06.2017 року відносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, паспорт - НОМЕР_2 виданий Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, працює вантажником в МКП "Косів", освіта неповна середня, одруженого, депутатом не являється, на утриманні має двоє дітей, раніше судимого:

- вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2010 року за ч.2 ст.185 КК України до двох років позбавлення волі з випробувальним терміном один рік;

- вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2011 року за ч.1 ст.263 КК України до двох років позбавлення волі з випробувальним терміном два роки;

- вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року, який скасовано вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1, ч.2 ст. 69 КК України у вигляді одного року позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.71 КК України, за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у вигляді двох років один місяць позбавлення волі, судимість непогашена,

за ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи засудженим вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року, який змінено вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання із застосуванням ч.1, ч.2 ст.69, ч.4 ст.71 КК України у вигляді двох років один місяць позбавлення волі, на шлях виправлення не став, не відбувши попереднього покарання та маючи непогашену судимість, вчинив нове кримінальне правопорушення.

Так, 25.05.2017 року приблизно о 11 годині 00 хвилин, проходячи біля житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до житлового будинку, територія якого не обгороджена. В подальшому, переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, шляхом вільного доступу із господарства, у якому проживає ОСОБА_3, таємно повторно викрав кухонну витяжку вітчизняного виробництва коричневого кольору вартістю 600 грн.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_1 місце вчинення злочину покинув та викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 600 (шістсот) гривень, яка є відшкодованою.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати. Просить розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також роз'яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_1 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особу.

Переконавшись у правильному розумінні сторонами змісту обставин кримінального правопорушення та добровільності їхньої позиції, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого діяння і його умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) вчиненій повторно, правильно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини справи й особу ОСОБА_1

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Згідно ч.1, ч.2 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Частина 1 ст.71 КК України передбачає, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Також, як роз`яснено в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Так, вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2013 року, ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.1, ч.2 ст.69, ч.1 ст.71 КК України до одного року шість місяців позбавлення волі. Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року, вирок Косівського районного суду від 05.06.2013 року скасовано та засуджено ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.1, ч.2 ст.69, ч.4 ст.71 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст.71 КК України у вигляді позбавлення волі. Саме таке покарання відповідатиме тяжкості злочину й буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 374, 376, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді - 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1, ч.4 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.11.2013 року та остаточно визначити покарання ОСОБА_1 три роки один місяць позбавлення волі.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Б.В. Сабадах