Постанова № 73881112, 03.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1736/17

Провадження № 22-ц/779/439/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Бойчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду, ухвалене суддею Гордій В.І. 01 лютого 2018 року в м. Косів, у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області, про усунення спадкоємця від права на спадкування спадщини за законом, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в АДРЕСА_1 померла мати позивачів та відповідача - ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно.

За життя ОСОБА_5 заповіт не склала, а тому спадкування всіх її прав та обов'язків здійснюється за законом спадкоємцями в порядку черговості.

На момент смерті і відкриття спадщини, у ОСОБА_5 було троє дітей: позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4. Однак, позивачі вважають, що відповідача ОСОБА_4 необхідно усунути від права спадкування спадщини ОСОБА_5 (спадкодавця) за законом, оскільки відповідач з початку 2013 року проживає в м. Києві, і з вказаного часу не відвідував матір, не надавав їй матеріальну допомогу, не цікавився станом її здоров'я, не телефонував.

З огляду на похилий вік, а також зважаючи на інші об'єктивні обставини, ОСОБА_5 потребувала постійного стороннього догляду та матеріальної допомоги. Тривалий період часу мати тяжко хворіла. Під час проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 постійний загальний догляд, забезпечення лікуванням, тощо, здійснював ОСОБА_2 Хоча, ОСОБА_5 часто перебувала і у ОСОБА_3 в м. Ужгород, де проходила стаціонарне лікування, а також отримувала комплекс необхідного догляду. Всі витрати по лікуванню матері, а також по забезпеченню їй належного рівня життя здійснювались за рахунок позивачів.

Вважають, що оскільки їх брат ОСОБА_4, виїхавши в м. Київ, перестав здійснювати догляд за матір'ю та утримувати її, а матір внаслідок похилого віку та важкої хвороби потребувала стороннього догляду, його слід усунути від права на спадкування після її смерті.

У зв'язку з наведеним, позивачі просили суд позов задовольнити, усунути відповідача ОСОБА_4 від права на спадкування за законом спадщини, відкритої внаслідок смерті матері.

Рішенням Косівського районного суду від 01 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог - Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області, про усунення спадкоємця від права на спадкування спадщини за законом відмовлено.

На дане рішення суду позивачі подали апеляційну скаргу, вважають його незаконним та необґрунтованим, ухваленим внаслідок неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів.

Обґрунтовують свої вимоги тим, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначають, що спадкодавець ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджено довідками та виписками доданими до позовної заяви. Вказують, що вона була непрацездатною особою, тяжко хворіла та була особою похилого віку, тому потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги. Окрім цього, зазначають, що відповідач не надавав спадкодавцю ОСОБА_5 матеріальної допомоги та не піклувався про неї, також відповідачем не було наведено жодного факту надання спадкодавцеві допомоги на лікування та допомоги по догляду, яку необхідно було здійснювати через стан здоров'я та похилий вік ОСОБА_5

На їхню думку, суд першої інстанції не визначився з поняттям непрацездатності, а також помилково вважав, що факт отримання спадкодавцем пенсії свідчить про те, що вона не потребувала матеріальної допомоги.

Вважають, що суд не дав належної оцінки показам свідка ОСОБА_6 та медичним довідкам стаціонарного хворого, які свідчили про безпорадний стан ОСОБА_5

На підставі наведеного просять скасувати рішення Косівського районного суду від 01 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянти доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено обставин для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України, на які посилалися як на обґрунтування своїх вимог, і які б давали підстави вважати, що відповідач ОСОБА_4 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, як і те, що остання через похилий вік та хворобу перебувала у безпорадному стані.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК

З огляду на викладене, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 7).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

Згідно копії Свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 18.06.1959 року та копії повторного Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 29.08.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є синами померлої ОСОБА_5 (а.с. 8-9).

Встановлено також, що крім позивачів, спадкоємцем майна померлої за законом є її син ОСОБА_4, відповідач по справі.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.07.2017 року у справі №347/1988/16 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 33-37).

Як вбачається із вказаного рішення суду, спадкування після смерті ОСОБА_5 здійснюється за законом у зв'язку із відсутністю заповіту. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявили про відмову від неї.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що посилаючись на безпорадний стан ОСОБА_5, позивачі надали Виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4488, копію Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6014/1146/353/412, копію Довідки №17 від 18.08.2017 року, із яких вбачається, що ОСОБА_5 з 03.06.2013 року по 05.06.2013 року перебувала на лікуванні в Косівській центральній районній лікарні, з 06.06.2013 року по 27.06.2013 року - в гастроентерологічному відділенні Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, а з 21.10.2013 року по 31.10.2013 року - на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Лікарні з поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області (а.с. 4-6).

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції у повному обсязі та отримали належну правову оцінку. Зокрема, такі підтверджують лише факт хронічних захворювань ОСОБА_5, що призводили до погіршення стану її здоров'я та потребі в стаціонарному лікуванні.

Крім того, допитані в судовому зсіданні місцевого суду свідки ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказали, що покійна ОСОБА_5 до 2014 року сторонньої фізичної та матеріальної допомоги не потребувала.

Разом з тим, за згідно вимог ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачами не було надано відповідних доказів того, що спадкодавець у зв'язку з хворобою перебувала у безпорадному стані, потребувала допомоги саме відповідача ОСОБА_4, зверталась до нього за будь-якою допомогою, і в наданні такої їй було відмовлено.

Посилання на те, що спадкодавець тяжко хворіла, позивачі піклувалися про її стан здоров'я, займались її лікуванням та доглядом, не можуть бути підставою для задоволення позову про усунення спадкоємця від права на спадкування в розумінні ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених у встановлених законом порядку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що місцевим судом було повно та всебічно встановлено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 травня 2018 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

Пнівчук О.В.