Вирок № 73880048, 10.05.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1992/18

1-кп/310/374/18

ВИРОК

Іменем України

10 травня 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

в складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю прокурора Матвіїшина Т.М.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю потерпілої ОСОБА_2

за участю представника потерпілого ОСОБА_3

за участю цивільного позивача ОСОБА_4

за участю обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бердянську кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має одну неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, приватний підприємець, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2016 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, в темну пору доби, в м. Бердянську Запорізької області ОСОБА_5, керуючи технічно справним легковим автомобілем ЗАЗ- НОМЕР_1 рухався крайньою правою смугою проїзної частини вул. Мелітопольське шосе, зі сторони вул. Європейської в напрямку вул. Волонтерів, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1, розташованого перед перехрестям з вул. 17-го вересня.

В цей же час, у попутному з водієм ОСОБА_5 напрямку, попереду нього, по крайній лівій смузі, рухався невстановлений автобус, який перед нерегульованим пішохідним переходом почав знижувати швидкість руху та зупинився, надаючи дорогу пішоходу ОСОБА_2

Пішохід ОСОБА_2 почав переходити проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись з лівого боку праворуч відносно напрямку руху транспортних засобів.

Під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід ОСОБА_2, водій ОСОБА_5, маючи об'єктивну можливість виявити транспортний засіб, що рухався сусідньою смугою, зменшував швидкість та зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, порушивши вимоги пункту 18.4 Правил дорожнього руху, своєчасно не зменшив швидкість, та не зупинився щоб переконатись що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6

В результаті наїзду пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, з якими його було доставлено до КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об'єднання».

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 717 від 12.01.2018 року ОСОБА_2 знаходився на лікуванні з діагнозом: «Поєднана травма голови, кісток скелету. Закрита ЧМТ. Забій головного мозку середньо-тяжкого ступеня. САК (субарахноїдальний крововилив). Церебростеничний синдром. Вестибулярний синдром. Посттравматичне ушкодження правого плечового сплетіння, тотальний варіант. Периферична плегія правої верхньої кінцівки. Відкритий осколковий перелом верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням. Травматичний шок II ступеня. Рвана рана області правого плеча, верхньої третини. Садна верхніх та нижніх кінцівок. Алкогольне сп'яніння.», згідно описової частини наданої медичної документації.

Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії (дій) тупого (тупих) предмета (предметів), можливо в строк вказаний в постанові, та потерпілим, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, одночасно, від удару об виступаючі частини конструкції автомобіля, в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №9-177 від 21.03.2018, в дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.2, 18.4 Правил дорожнього руху.

В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для руху.

В дорожньо-транспортній ситуації, що розглядається, дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо - транспортної пригоди, де зазначено:

«18.4. Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.»

У пред'явленому звинуваченні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину за ч.2 ст.286 КК України визнав повністю і пояснив суду, що 20.08.2016 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, в темну пору доби, в м. Бердянську він керував легковим автомобілем НОМЕР_5, рухався крайньою правою смугою проїзної частини вул. Мелітопольське шосе, зі сторони вул. Європейської в напрямку вул. Волонтерів, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, він побачив, що у попутному напрямку, попереду нього, по крайній лівій смузі, рухався невстановлений автобус, який перед нерегульованим пішохідним переходом почав знижувати швидкість руху та зупинився, а він не зменшив швидкість, та не зупинився щоб переконатись що на пішохідному переході немає пішоходів, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6

Він зупинився на місці дорожньо-транспортної пригоди, викликав швидку допомогу та працівників поліції. За час знаходження потерпілого в лікарні він приходив до потерпілого, купляв медичні ліки. За час знаходження потерпілого в лікарні він надав останньому матеріальну допомогу в сумі 20000 грн.

Цивільний позов потерпілого про стягнення матеріальної шкоди в сумі 11000 грн. він визнає повністю, цивільний позов потерпілого про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. він визнає частково в сумі 20000 грн., оскільки не має матеріальної можливості сплатити іншу суму.

Цивільний позов КУ Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання» в сумі 7490 грн. він визнає повністю.

Просить суд застосувати до нього закон України «Про амністію у 2016 році»

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 11000 грн. та моральної шкоди в сумі 100000 грн. він підтримає повністю, просить суд його задовольнити у повному обсязі.

Просить суд призначити обвинуваченому покарання не пов’язане з позбавленням волі.

З клопотанням обвинуваченого щодо застосування до нього Закону України він не згоден.

Представник цивільного позивача за дорученням ОСОБА_4 пояснив суду, що цивільний позов в сумі 7490 грн. він підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджена письмовими доказами, наданими прокурором:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.08.2013 року з фото таблицею та схемою ( а.с.36-49), відповідно до якого дорожньо -транспортна пригода трапилася 20.08.2016 року у 20 .год.45 хвилин,

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.08.2016 року ( а.с.51), відповідно до якого ОСОБА_5 був тверезий,

- ксерокопією посвідчення водія ОСОБА_5, виданого 02.08.2000 року ( а.с.52),

- висновком судово-медичної експертизи № 717 від 08.12.2017 року відносно ОСОБА_2 ( а.с.55-57), згідно висновків якої ОСОБА_2 отримані в результаті ДТП тяжкі тілесні ушкодження,

- висновком судово –автотехничної експертизи № 9-177 від 21.03.2018 року з фототаблицею, згідно висновків якої дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожиьо - транспортної пригоди ( а.с.58-62),

- довідкою про витрати на проведення експертизи, які складають 1716 грн.

Надані прокурором письмові докази суд вважає вагомими для визнання обвинуваченого винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України..

Оцінюючи в сукупності всі обставини по справі суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що він щиросердно розкаються у скоєному, позитивно характеризується за місцем мешкання, займається суспільно – корисною працею, має на утриманні одну неповнолітню дитину, частково відшкодував матеріальну шкоду на лікування потерпілого в сумі 20000 грн., раніше не судимий, як пом'якшувальні вину обставини.

Обтяжливих вину обставин по справі не має.

Враховуючи суспільну небезпеку скоєного, обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5, його відношення до скоєного, думку потерпілого ОСОБА_2 про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі , суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо без ізоляції від суспільства, призначивши покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України та застосувавши ст.75 КК України.

Суд вважає необхідним застосувати Закон України « «Про амністію у 2016 році» № 1810- VIІI від 22.12.2016 року, так як п. «в» ст.1 передбачено - звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЖС № 319796, він підлягає звільненню від призначеного судом покарання у відповідності до пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810- VIІI від 22.12.2016 року.

Враховуючи викладене, клопотання обвинуваченого про звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягає задоволенню.

Цивільний позов по справі, заявлений потерпілим ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 11000 грн. підлягає повному задоволенню, оскільки обвинувачений повністю визнає цивільний позов потерпілого.

Цивільний позов по справі, заявлений потерпілим ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної в результаті порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна;

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами і доповненнями « Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподаювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних і тому подібне), яких отримав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і тому подібне) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.

Таким чином суд бере до уваги, що потерпілому ОСОБА_2 діями обвинуваченого нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних та фізічних стражданнях, які потерпілий отримав у зв'язку з тяжким тілесним ушкодженням. При цьому суд приймає характер і об'єм фізичних, душевних і психічних страждань потерпілого, заподіяних протиправними діями обвинуваченого.

При цьому суд оцінює і матеріальне положення обвинуваченого ОСОБА_5, який має на утриманні неповнолітню дитину, розумність заявленої потерпілим суми з урахуванням реальної можливості її виплати обвинуваченим .

Розглядаючи питання про суму моральної шкоди, заявленої потерпілим, суд бере до уваги, що злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України відноситься до тяжких злочинів, скоєних з необережності, відповідно до ст.12 КК України.

За таких обставинах з урахуванням тяжкості спричиненого тяжкого тілесного ушкодження, визнання потерпілого інвалідом 2 групи, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 70000 грн.

Згідно ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування була проведена експертиза, за результатами якої зроблений висновок, а саме: судова – автотехнична експертиза № 9-177 від 21.03.2018 року, витрати по якої складають 1716 грн.00 коп.

Як видно з обвинувального акту, в ньому відображені відомості про розмір витрат на залучення експертів, а тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та у відповідності до п.2 ч.2 ст.76 КК України додатково покласти обов’язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації

На підставі п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з іспитовим строком 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати на користь держави на залучення експертів в сумі 1716 ( одна тисяча сімсот шістнадцять гривень) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь комунальної установі Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання » в сумі 7490 (сім тисяч чотириста дев’яносто) гривень 00 копійок на МБ р/р 35410002087968 в БУДКСУ у Запорізькій області МФО 813015 код ОКПО 39029713.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 11000 ( одинадцять тисяч) гривень 00 копійок та моральну шкоду в сумі 70000 ( сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 81000 ( вісімдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, в іншій частині позову, відмовити..

Речові докази, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_5: автомобіль «ЗA3 - DAEWOO ТІ 3110» реєстраційний номер АР6105СТ- залишити за належністю ОСОБА_5.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженому у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається ОСОБА_5 і прокурору.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду ОСОБА_8