Ухвала суду № 73880008, 08.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/1104/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08.05.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І. В.,

суддів – Феєра І. С., Животова Є. Г.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Ворона М. І.,

підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження 11- сс /777/256/18, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_4 (далі – прокурор),

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 (далі – слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, гр. України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого завідуючим пологового відділення Хустської районної лікарні, не судимого,

підозрюваного у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України кримінального правопорушення, і його звільнено з-під варти в залі суду.

Цією ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: м. Хуст вул. Слов’янська, 59, з 22-ї години по 07-у наступного дня до 24.06.2018.

Підозрюваного ОСОБА_2 зобов'язано прибувати за кожною вимогою у рамках даного кримінального провадження до слідчого та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено до 24.06.2018 на нього наступні обв’язки: прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора із встановленою періодичністю; заборонити спілкуватися зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; не відлучатися з населеного пункту – м. Хуст без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати, при наявності, на зберігання слідчому в кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз’яснено підозрюваному ОСОБА_2, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; що працівники органу внутрішніх справ із метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передано через прокурора для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов’язано останніх негайно поставити підозрюваного на облік і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого СВ Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_5 та прокурора Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_4

Роз’яснено, що будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 25 квітня 2018 року до Хустського районного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до наказу № 36 від 27 березня 2001 року, перебуваючи на посаді завідуючого пологовим відділення Хустської районної лікарні, будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, у період з 17 квітня по 24 квітня 2018 року вимагав від громадянки ОСОБА_6, 14.11.1994 р. н., та її чоловіка, з яким остання перебуває в цивільному шлюбі - громадянина ОСОБА_7,12.07.1988 р. н., неправомірну вигоду, в сумі 400 доларів США, за надання необхідної медичної допомоги ОСОБА_6, успішного проведення кесаревого розтину, виділення окремої палати в пологовому відділенні, а також оформлення медичної документації, створивши умови, за яких вони змушені були надати йому неправомірну вигоду, з метою запобігання шкідливим наслідкам, щодо своїх прав і законних інтересів, чим вчинив кримінальне корупційне правопорушення. Діяння ОСОБА_2 вчинив за наступних обставин: «17 квітня 2018 року ОСОБА_6 у зв’язку з завершенням терміну вагітності, разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7, звернулась до завідуючого пологовим відділенням Хустської районної лікарні ОСОБА_2 з метою отримання медичної допомоги, який, провівши відповідний її медичний огляд повідомив про необхідність проведення операції – кесаревого розтину і що у такому випадку йому необхідно буде надати грошові кошти. У подальшому, 24 квітня 2018 року ОСОБА_2, після успішного прийняття пологів у ОСОБА_6, а саме проведення кесаревого розтину, перед випискою ОСОБА_6 з пологового відділення Хустської районної лікарні, з метою отримання неправомірної вигоди, попередньо у приміщенні пологового відділення Хустської районної лікарні повідомив ОСОБА_7 про необхідність передачі йому 400 доларів США, а він у свою чергу підготує документи для виписки породіллі ОСОБА_6 та новонародженої дитини, які ОСОБА_7 отримає лише після передачі йому грошових коштів. Після цього, у своєму службовому кабінеті ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_7 400 доларів США, після чого був затриманий працівникам поліції з вилученням вказаної суми неправомірної». При цьому, слідчий вказує на те, що 24.04.2018 ОСОБА_2 затриманий у порядку ст. 208 КПК України, а 25.04.2018 йому повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України злочину – одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням. Посилається на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_2 підтверджується протоколом огляду місця події, заявою ОСОБА_6 про злочин, вилученими в ході проведення огляду речовими доказами, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Разом із тим, вказує на те, що оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов’язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків у кримінальному провадженні (заявника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 З.), щодо підозрюваного ОСОБА_2 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування щодо нього більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. При цьому, посилається на те, що: ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків підтверджується тим, що після затримання ОСОБА_2 на адресу органу досудового розслідування 25.04.2018 надійшли матеріали з Тячівського відділу поліції, а саме, рапорт про виклик працівників поліції та пояснення ОСОБА_7, який заявив, що 24.04.2018 о 17-й годині додому до його дружини ОСОБА_6 прийшли невідомі особі, які, погрожуючи їй фізичною розправою, вимагали забрати заяву з приводу отримання ОСОБА_2 неправомірної вигоди, а також тим, що на даний час у кримінальному провадженні заплановано проведення допитів у якості свідків працівників пологового відділення Хустської районної лікарні, які знаходяться у прямому підпорядкуванні підозрюваного; ризик переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що чинним кримінальним процесуальним законом у справах про корупційні злочини виключена можливість застосування судами звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення більш м’якого покарання, ніж передбаченого законом; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що органом досудового розслідування встановлюється кількість та місцезнаходження майна, яке належить підозрюваному та яке у разі визнання його винним за ч. 3 ст. 368 КК України підлягає конфіскації, а тому, підозрюваний, перебуваючи на волі, може приховати або відчужити належне йому майно. Просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а у випадку визначення розміру застави та її внесення підозрюваним, покласти на нього наступні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; не відвідувати місце роботи.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що в ході розгляду клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України кримінального правопорушення та наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні, однак, не доведено що застосування більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам. При цьому, вказується на те, що: твердження сторони обвинувачення щодо тиску підозрюваного ОСОБА_2 на свідка ОСОБА_6 не може бути підставою для застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що в момент здійснення певного тиску на ОСОБА_6 підозрюваний у порядку ст. 208 КПК України був затриманий та перебував під контролем уповноваженої службової особи, яка здійснила його затримання; твердження про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може приховати або відчужити майно, яке підлягає конфіскації, не може бути підставою для застосування щодо нього найбільш суворого покарання, оскільки слідчий має необхідні повноваження, передбачені КПК України, для вжиття відповідних заходів для запобігання вказаному ризику. Тому, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про його особу – раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, міцні соціальні зв’язки для особи його віку та статусу, позитивну репутацію, у сфері своєї діяльності має низку почесних грамот та відзнак, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби та з покладенням на підозрюваного певних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які, на переконання слідчого судді, будуть пропорційними, помірними та не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть вимогам п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, і який забезпечить запобігання встановленим ризикам та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, у зв’язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю викладених у ній висновків фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування доводів, посилається на те, що слідчим суддею не враховано наявність усіх ризиків, якими обґрунтовано клопотання, а також те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, з використанням свого службового становища та авторитету керівника, може вчиняти нові корупційні злочини у сфері службової діяльності. Крім того, вказує на те, що слідчим суддею не в повній мірі взято до уваги окремі обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, а саме, характер дій, спрямованих на реалізацію злочинного умислу (володіючи можливістю, досвідом та повноваженнями у проведенні пологів, розпоряджаючись можливістю надання належної медичної допомоги, обмежуючи конституційне право ОСОБА_6 на безоплатну медичну допомогу, усвідомлюючи той факт, що від нього залежить подальша доля заявниці, підозрюваний поставив її у безвихідне становище, оскільки вона усвідомлювала, що у разі відмови в наданні неправомірної вигоди життя її новонародженої дитини буде під загрозою й тому змушена була надати ОСОБА_2 неправомірну вигоду) та наслідки кримінального правопорушення (факт отримання неправомірної вигоди працівником галузі охорони здоров’я, зокрема, під час здійснення пологів, із багаторічним стажем роботи в окресленій сфері, підриває авторитет у населення, унеможливлює виховання молодого покоління в дусі дотримання закону, а також нівелює взяті на себе державою гарантії забезпечення закріплених у статті 3 Конституції України прав та зменшує довіру до державних інституцій у цілому. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а у випадку визначення розміру застави та її внесення, покласти на підозрюваного наступні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; з метою уникнення будь-якого тиску на заявницю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та працівників пологового відділення Хустської РЛ, спілкуватися з ними лише з дозволу слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора Ворона М. І., який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які судове рішення вважають законним та обґрунтованим і заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Із журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання щодо підозрюваного ОСОБА_2 участь у його розгляді приймали підозрюваний ОСОБА_2 та його захисники – адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_2 на захист.

Обґрунтованим і таким, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону та практикою Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України кримінального правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами – протоколом огляду місця події, заявою ОСОБА_6 про злочин, вилученими в ході проведення огляду речовими доказами, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, копія якого 25.04.2018 із дотриманням вимог ст. 278 КПК України йому вручена, і яка, як убачається з матеріалів судового провадження, стороною захисту не оспорюється.

Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що органом досудового розслідування доведено наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказується у клопотанні, а саме, можливого переховування підозрюваного ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі, заявника ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує обставини, на які слідчий посилається в обґрунтування наведених ризиків (ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків підтверджується тим, що після затримання ОСОБА_2 на адресу органу досудового розслідування 25.04.2018 надійшли матеріали з Тячівського відділу поліції, а саме, рапорт про виклик працівників поліції та пояснення ОСОБА_7, який заявив, що 24.04.2018 о 17-й годині додому до його дружини ОСОБА_6 прийшли невідомі особі, які, погрожуючи їй фізичною розправою, вимагали забрати заяву з приводу дачі ОСОБА_2 неправомірної вигоди, а також тим, що у кримінальному провадженні заплановано проведення допитів у якості свідків працівників пологового відділення Хустської районної лікарні, які знаходяться у прямому підпорядкуванні підозрюваного; ризик переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності підтверджується тим, що чинним кримінальним процесуальним законом у справах про корупційні злочини виключена можливість застосування судами звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення більш м’якого покарання, ніж передбаченого законом; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що органом досудового розслідування встановлюється кількість та місцезнаходження майна, яке належить підозрюваному та яке, у разі визнання його винним за ч. 3 ст. 368 КК України, підлягає конфіскації, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може приховати або відчужити таке майно), і визнає ][ такими, що дають підстави вважити, що такі ризики мають місце і є доведеними.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя формально послався на те, що прокурор не довів недостатність застосування щодо підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні слідчого та встановленим в ухвалі слідчого судді.

Із таким висновком слідчого судді колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Твердження слідчого судді про те, що доводи сторони обвинувачення щодо тиску підозрюваного ОСОБА_2 на свідка ОСОБА_6 не може бути підставою для застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що в момент здійснення певного тиску на ОСОБА_6 підозрюваний був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та перебував під контролем уповноваженої службової особи, що здійснила його затримання, - колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, визнає таким, що не свідчать про відсутність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні, у тому числі й ОСОБА_6. При оцінці вказаного доводу та прийнятті рішення, колегія суддів враховує, що тиск невідомих осіб, які погрожували фізичною розправою заявниці ОСОБА_6 вчинений саме в інтересах ОСОБА_2.

Твердження слідчого судді про те, що доводи клопотання про те, що, ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може приховати або відчужити майно, яке підлягає конфіскації, не може бути підставою для застосування щодо нього найбільш суворого покарання, оскільки слідчий має необхідні повноваження, передбачені КПК України, для вжиття відповідних заходів для запобігання вказаному ризику, - колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, визнає таким, що не свідчить про відсутність ризику перешкоджання підозрюваним, який перебуватиме на волі, кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі, й приховання або відчуження майна, яке може бути конфісковано у разі визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, колегія суддів також враховує і посилання прокурора в ході розгляду апеляційної скарги на те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, 02.05.2018 відчужив належний йому автомобіль із метою приховування майна, яке може бути конфіскованим, що також підтвердив і підозрюваний ОСОБА_2, зазначивши, що відчужив автомобіль не з метою перешкоджання слідству, однак, таке твердження підозрюваного колегія суддів визнає не переконливим, з урахуванням того, що відчуження автомобіля було зроблено саме в період перебування у провадженні апеляційного суду апеляційної скарги прокурора, в якій, як і в клопотанні слідчого, вказується на наявність такого ризику.

Крім того, колегія суддів вважає, що, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя не в повній мірі взяв до уваги окремі обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, а саме, характер дій, спрямованих на реалізацію злочинного умислу (володіючи можливістю, досвідом та повноваженнями у проведенні пологів, розпоряджаючись можливістю надання належної медичної допомоги, обмежуючи конституційне право ОСОБА_6 на безоплатну медичну допомогу, усвідомлюючи той факт, що від нього залежить подальша доля заявниці підозрюваний поставив її в безвихідне положення, оскільки остання усвідомлювала, що у разі відмови в наданні неправомірної вигоди життя її новонародженої дитини буде під загрозою й тому змушена була надати неправомірну вигоду ОСОБА_2 М.) та наслідки кримінального правопорушення (факт отримання працівником галузі охорони здоров’я, зокрема, під час здійснення пологів, із багаторічним стажем роботи в окресленій сфері неправомірної вигоди, підриває авторитет у населення, унеможливлює виховання молодого покоління в дусі дотримання закону, а також нівелює взяті на себе державою гарантії забезпечення закріплених у статті 3 Конституції України прав та зменшує довіру до державних інституцій у цілому), у зв’язку із чим, доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються такими, що заслуговують на увагу.

При цьому, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, зокрема, його соціальні зв’язки, та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, колегія суддів погоджується й із доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може вчиняти нові корупційні злочини у сфері службової діяльності з використанням свого службового становища.

Указане свідчить про те, що при розгляді клопотання, слідчий суддя не дав належної оцінки всім його доводам, не в повній мірі врахував фактичні обставини справи, і прийшов до передчасного висновку про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 достатнім буде застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, при цьому, належним чином, не вмотивувавши такий.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що приєднані до клопотання докази, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2, фактичні обставини, за яких скоєно діяння, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність встановлених ризиків, у своїй сукупності, відповідно до ч. 2 ст. 177 та ст. 183 КПК України, виправдовують застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також свідчать про те, що застосування щодо нього більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить належної поведінки підозрюваного, у зв’язку із чим, доводи апеляційної скарги та клопотання про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими, що у свою чергу тягне за собою скасування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання слідчого та постановлення апеляційним судом нової ухвали, а саме, про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, колегія суддів вважає, що навіть виключно позитивні дані про особу підозрюваного ОСОБА_2 не свідчать про те, що для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам, буде достатнім застосування щодо підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів також враховує те, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»); що суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, полягає в тому, що корупція несе в собі небезпеку для держави, її розвитку, а також у зв’язку з чим, негативно впливає на суспільство.

При встановленні строку тримання ОСОБА_2 м. під вартою, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлений 25 квітня 2018 року, що строк досудового розслідування із вказаного терміну не зупинявся, що ОСОБА_2 був затриманий 24 квітня 2018 року, а тому, відповідно до ст. 176 цього Кодексу ОСОБА_2 може перебувати під вартою до 24 червня 2018 року, що не перевищує передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України строку – два місяці.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначені розміру застави, колегія суддів враховує обставини кримінального правопорушення; дані про особу підозрюваного –раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, міцні соціальні зв’язки для особи його віку та статусу, позитивну репутацію, у сфері своєї діяльності має низку почесних грамот та відзнак; позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов’язки, та вважає можливим визначити підозрюваному у вчиненні тяжкого злочину ОСОБА_2 заставу в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2, а також не порушуватиме права підозрюваного ОСОБА_2, оскільки відсутні підстави вважати його завідомо непомірним для нього.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_2 м. необхідно покласти передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов’язки, необхідність покладення яких доведена в ході розгляду апеляційної скарги: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; з метою уникнення будь-якого тиску на заявницю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та працівників пологового відділення Хустської РЛ, спілкуватися з ними лише з дозволу слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України скасуванню з постановленням нової, якою клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню із застосуванням щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень, та покладенням на нього передбачених п. п. 1-2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України обов’язків.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували вищенаведені висновки апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав прокурор Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_4,

задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із 22 год. по 07 год., – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.

Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і встановити строк його тримання під вартою до 24 червня 2018 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним

ОСОБА_2 передбачених КПК України обов’язків –80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 140960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят ) гривень.

Роз’яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному в ухвалі розмірі. У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_2 покласти наступні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; з метою уникнення будь-якого тиску на заявницю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та працівників пологового відділення Хустської районної лікарня спілкуватися з ними лише з дозволу слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Зазначені обов’язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку передбаченому ст. 194 КПК України.

Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов’язки скасовуються.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5, а організацію виконання ухвали про взяття ОСОБА_2 під варту доручити прокурору Ворону М.І..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: