Ухвала суду № 73879407, 08.05.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1313/18

Провадження № 1-кс/307/373/18

УХВАЛА

08 травня 2018 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., при секретарі Цонинець Н.М., з участю прокурора Фістер О.М., представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури Фістер О.М. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000528 від 7 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Тячівської місцевої прокуратури Фістер О.М. звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського ВП ГУНП України в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000528 від 07.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.

Вказує на те, що 6 травня 2018 року до чергової частини Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт поліцейського, згідно якого цього ж дня в 11 годин 50 хвилин, по телефону надійшло повідомлення про те, що в 10 годин 40 хвилин, 6 травня 2018 року, водій ОСОБА_3 при керуванні вантажним автомобілем марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, із спеціалізованим напівпричепом марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, пред'явив працівникам поліції товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, яка викликала підозру у її походженні, оскільки в ній вказано пункт призначення м. Мукачеве, при цьому останній був зупинений в м. Тячів, а також не співпадала марка транспортного засобу та державний реєстраційний номер спеціалізованого напівпричепу. За даним фактом 7 травня 2018 року були внесені відомості в ЄРДР. Крім того, 6 травня 2018 року, під час огляду місця події, слідчим було вилучено майно, а саме: вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 28.02.18 року на вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 28.02.18 року на спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, які в подальшому були визнані речовими доказами.

Зметою забезпечення збереження речових доказів просить накласти арешт на вказане вилучене майно.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.

Представник ТОВ «Дніпроресурс-Ойл» ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що в товаротранспортній накладній від 3 травня 2018 року за №030501 працівникамиТОВ «Дніпроресурс-Ойл» при її оформленні було допущено технічну помилку в частині назви та номеру напівпричепу, а також щодо пункту розвантаження. Просить в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

Заслухавши доводи прокурора, представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 6 травня 2018 року до чергової частини Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт поліцейського, згідно якого цього ж дня в 11 годин 50 хвилин, по телефону надійшло повідомлення про те, що в 10 годин 40 хвилин, 6 травня 2018 року, водій ОСОБА_3 при керуванні вантажним автомобілем марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, із спеціалізованим напівпричепом марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, пред'явив працівникам поліції товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, яка викликала підозру у її походженні, оскільки в ній вказано пункт призначення м. Мукачеве, при цьому останній був зупинений в м. Тячів, а також не співпадала марка транспортного засобу та державний реєстраційний номер спеціалізованого напівпричепу.

В подальшому слідчим Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, без внесення відомостей в ЄРДР, згідно протоколу огляду місця події від 6 травня 2018 року, було проведено огляд вантажного автомобіля марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, із спеціалізованим напівпричепом марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, які в ході огляду були вилучені.

За даним фактом 7 травня 2018 року відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000528 за ч.4 ст.358 КК України.

В товаротранспортній накладній від 3 травня 2018 року за №030501 зазначено, що ТОВ «Дніпроресурс-Ойл» відвантажило ТОВ «Оілпрайд» дизельне паливо в кількості 28000 літрів, з пунктом розвантаження в м. Мукачеве, Закарпатської області, через автопідприємство ТОВ «Гаурі». Також зазначено. що перевезення палива здійснює водій ОСОБА_3 на автомобілі марки «Daf», державний номерний знак НОМЕР_1, із спеціалізованим напівпричепом? державний номерний знак НОМЕР_3.

В листі-уточненні ТОВ «Дніпроресурс-Ойл» від 8 травня 2018 року за №080501 зазначено, що в товаротранспортній накладній від 3 травня 2018 року за №030501 слід вважати вірними положення - «автомобіль НОМЕР_4, НОМЕР_5, пукт розвантаження - м. Тячів».

Відповідно до договору поставки від 28 грудня 2017 року за №281202 ТОВ «Дніпроресурс-Ойл» (директор ОСОБА_4.) здійснює поставку нафтопродуктів ТОВ «ВВК «Оілпрайд» (директор ОСОБА_5

Згідно договору про надання транспортних послуг від 3 січня 2018 року за №180103-1 ТОВ «Гаурі» (директор ОСОБА_6) надає послуги по перевезенню нафтопродуктів ТОВ «ВВК «Оілпрайд» (директор ОСОБА_5.

Постановою слідчого СВ Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області від 7 травня 2018 року вилучене майно, а саме: вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 28.02.18 року на вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 28.02.18 року на спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2,визнані речовими доказами.

При цьому, як дана постанова, так і інші матеріали клопотання про арешт майна, не містять жодних даних, які б вказували на те, що вилучені у процесі огляду місця події транспортні засоби та інші документи є такими, що містять ознаки речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.

Частина 4 статті 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

Про те, матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження причетності вилучених транспортних засобів та документів до вчинення будь якого кримінального правопорушення.

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ч.3. ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобовязує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вказане в клопотанні, а тому вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури Фістер О.М. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070160000528 від 7 травня 2018 року, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 10 годині 40 хвилин 10 травня 2018 року.

Слідчий суддя Тячівського

районного суду : В.І. Бобрушко