Ухвала суду № 73878796, 08.05.2018, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження № 2-о/0186/16/18

Справа № 186/358/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі: Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду з заявою, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні.

У заяві заявниця просить суд встановити факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 26 травня 2015 року у місті Харцизьк Донецької області, посилаючись на те, що 05 жовтня 1984 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2, який був зареєстрований відділом РАЦС міста Харцизька. По день смерті чоловіка, вони проживали однією сім’єю. На момент смерті чоловіка, вона знаходилась на його повному утриманні. Пенсія чоловіка, була основним джерелом її існування. 26 травня 2015 року її чоловік помер. Після його смерті, вона покинула зону АТО та встала на облік як внутрішньо переміщена особа у місті Першотравенську, Дніпропетровської області. Рішенням Першотравенського міського суду від 13 вересня 2017 року, було встановлено факт смерті її чоловіка та 19 вересня 2017 року, вона отримала свідоцтво про смерть чоловіка у Першотравенському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області. Звернувшись до Першотравенського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області для призначення їй пенсії з нагоди втрати годувальника – отримала відмову та їй було запропоновано звернутись до суду для встановлення факту перебування на утриманні.

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заявлені вимоги не визнало, та надало суду відзив на заяву, в якому просить суд заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утримання залишити без задоволення посилаючись на те, що заявниця дійсно зверталась до Першотравенського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2. В якості документу, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї для призначення пенсії по втраті годувальника, остання надала довідку № 1195 від 02 червня 2015 року, видану КП «Міська служба єдиного замовника» міста Харцизьк Донецької області, яка не відповідає вимогам діючого законодавства та була видана службовими особами підприємства на тимчасово окупованій території України, діяльність яких, вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені у порядку, не передбаченому Законом.

08 травня 2018 року заявниця ОСОБА_1 надала у судове засідання заяву, в якій просить суд закрити провадження у справі у зв’язку з тим, що виник спір про право. Крім того, просить суд повернути їй сплачений судовий збір у розмірі 352,40 грн.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з’явилась, у заяві просить суд розглядати справу за її відсутності.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що заявниця звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій, просить суд встановити факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка ОСОБА_2, який помер 26 травня 2015 року, на підтвердження даного факту, остання надає довідку № 1195 від 02 червня 2015 року, що засвідчує факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка, яка видана Комунальним підприємством «Міська служба єдиного замовника» міста Харцизька, Донецької області, тобто, довідка видана службовими особами підприємства на тимчасово окупованій території України, діяльність яких, вважається незаконною, якщо ці органи або особи створені у порядку, не передбаченому Законом.

Згідно з ст.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови. Місто Харцизьк віднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями.

Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З поданих представником заінтересованої особи заперечень, вбачається, що заінтересована особа заперечує проти встановлення юридичного факту, який просить встановити заявниця, внаслідок чого виникає спір про право цих осіб.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов’язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з ч. 6 ст. 296 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між заявником та заінтересованою особою наявний спір про право, що є безумовною підставою для залишення заяви без розгляду з можливістю подальшого вирішення спору між сторонами у порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

При зверненні до суду з вимогою про встановлення факту перебування на утриманні, заявницею було сплачено судовий збір у розмірі 352,40 грн., що підтверджується квитанцією № 1 від 14 березня 2018 року виданою ПАТ «Ощадбанк».

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», статтею 7 Закону «Про судовий збір» України врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір, у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI), в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

Таким чином, заявниці необхідно повернути судовий збір сплачений нею у ПАТ «Ощадбанк» за квитанцією №1 від 14 березня 2018 року в розмірі 352,40 грн. у зв’язку з залишенням без розгляду заявлених нею вимог.

На підставі викладеного та керуючись ч. 6 ст. 296, ст.ст. 352-354 ЦПК України, п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні залишити без розгляду.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у місті Першотравенську Дніпропетровської області повернути ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок, сплачений у Публічному акціонерного товаристві «Ощадбанк» за квитанцією № 1 від 14 березня 2018 року.

Роз’яснити заявниці її право на звернення до суду з даними вимогами на загальних підставах.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

СУДДЯ Кривошея С.С.