Постанова № 73878672, 10.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/4183/16-ц Номер провадження 22-ц/775/456/2018

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.,

суддів: Канурної О.Д., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 про захист прав споживачів, постановленого суддею Дубовиком Р.Є. у місті Бахмут Донецької області, повний текст ухвали складено 18 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2017 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 (далі - ПАТ «Дельта Банк», Банк).

ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 33 933 грн., з яких: тіло кредиту - 12 228 грн. 59 коп., відсотки - 60 грн. 09 коп., комісія - 9 482 грн. 01 коп., пеня - 12 162 грн. 31 коп., посилаючись на те, що 24 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» (ПАТ «Астра Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 300404026389018, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 64 320 грн. з розрахунку в розмірі 1% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 24 червня 2011 року по 24 червня 2016 року. В частині надання кредитних коштів ПАТ «Астра Банк» свої зобов'язання виконав.

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до порядку, визначеного даним договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі прав вимоги до боржників від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк», до останнього переходить право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників належного виконання обов'язків за кредитним договором.

Отже, відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги по даному кредитному договору.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.4.2 кредитного договору здійснюється щомісяця, в останній робочий день кожного місяця та в перший робочий день після періоду для нарахування процентів, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом, з дня надання кредиту, згідно з п. 2.2 Договору, до моменту погашення кредиту.

Позичальник сплачує проценти та комісії щомісячно, в порядку визначеному п.п. 2.5, 2.6 цього договору.

В разі прострочення строку повернення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного повернення кредиту.

Виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного договору поруки № 300404026389018/П від 24 червня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 300404026389018 від 24 червня 2011 року.

Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник.

Як зазначено в позові, ОСОБА_2 тривалий час умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 05 серпня 2016 року за нею виникла заборгованість у сумі 33 933 грн., з яких: тіло кредиту - 12 228 грн. 59 коп., відсотки - 60 грн. 09 коп., комісія - 9 482 грн. 01 коп., пеня - 12 162 грн. 31 коп.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2016 року справу для розгляду передано до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

30 травня 2017 року відповідачі ОСОБА_2І та ОСОБА_3 звернулись до ПАТ «Дельта Банк» з зустрічним позовом, в якому просили:

- визнати недійсними п.п. 1.4.2.2. п. 1.4, абзац 5 п. 2.4., абзац 6 п. 2.4, п. 3.3.2, п. 2.5 - в частині погашення щомісячної комісії, п. 2.6 - в частині погашення щомісячної комісії кредитного договору № 300404026389018, укладеного 24 червня 2011 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Астра Банк», новим кредитором згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 12 грудня 2013 року є ПАТ «Дельта Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9 482 грн. 01 коп.;

- визнати недійсним п. 1.2 договору поруки № 300404026389018/П від 24 червня 2011 року щодо обов'язку сплати поручителем - ОСОБА_3 щомісячних комісій за обслуговування кредитної заборгованості в разі невиконання кредитного договору № 300404026389018, укладеного 24 червня 2011 позичальником ОСОБА_2;

- припинити зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 300404026389018 від 24 червня 2011 року і зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед ОСОБА_2 за кредиторською вимогою від 12 жовтня 2015 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 12 288 грн. 68 коп.;

- стягнути з відповідача за зустрічним позовом - ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 залишок заборгованості Банку за кредиторською вимогою від 12 жовтня 2015 року в розмірі 15 711 грн. 32 грн. (28 000 грн. - 12 288 грн. 68 коп.).

Позивачі за зустрічним позовом вважали, що комісія Банком нараховувалась незаконно, всупереч вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що 17 грудня 2014 року відповідач отримав від неї грошові кошти через касу Артемівського відділення Банку (квитанція № ПН1202808 на суму 12 000 грн.), але не здійснив платіж на користь АТ «Прокредит Банк», та грошові кошти в розмірі 12 000грн. до теперішнього часу незаконно перебувають у ПАТ «Дельта Банк». Аналогічну платіжну операцію вона здійснила 21 січня 2015 року (квитанція № ПН1239/89 на суму 16 000 грн.). Тобто, ПАТ «Дельта Банк» отримав готівкою від неї через касу Артемівського відділення грошові кошти на загальну суму 28 000 грн., але отримувач за цими квитанціями - АТ «Прокредит Банк» грошові кошти не отримав, тобто відповідач за зустрічним позовом незаконно до теперішнього часу утримує її грошові кошти в розмірі 28 000грн.

За таких обставин вважала, що її зобов'язання перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 300404026389018 від 24 червня 2011 року та зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед нею за кредиторською вимогою від 12 жовтня 2015 року мають бути припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 12 288 грн. 68 коп., і, крім того, ПАТ «Дельта Банк» повинен повернути їй залишок заборгованості за кредиторською вимогою від 12 жовтня 2015 року в розмірі 15 711 грн. 32 коп.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2017 року відкрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про захист права споживачів та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про захист права споживачів об'єднані з первісним позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 300404026389018 від 24 червня 2011 року в сумі 12 288 грн. 68 коп., яка складається з наступного: тіло кредиту - 12 228 грн. 59 коп., відсотки - 60 грн.09 коп.; та судовий збір у розмірі 499 грн.04 коп.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» » в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 про захист прав споживачів задоволено частково.

Визнано недійсними положення підпункту 1.4.2.2 пункту 1.4, абзаців 5 та 6 пункту 2.4, пунктів 2,5, 2.6 - в частині погашення щомісячної комісії, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 кредитного договору № 300404026389018 від 24 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Астра Банк», новим кредитором, за яким є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати Банку щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 643 грн.20 коп.

Визнано недійсними положення пункту 1.2 договору поруки № 300404026389018/П від 24 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Астра Банк», щодо обов'язку сплати поручителем ОСОБА_4 щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в разі невиконання позичальником умов Кредитного договору № 300404026389018 від 24 червня 2011 року.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Додатковий рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2018 року з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в розмірі 320 грн., по 160 грн. кожному.

Із вказаним рішенням не погодився ПАТ «Дельта Банк» і подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове рішення, яким позов Банку задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 31 727 грн. 08 коп., а в частині вимог за зустрічним позовом відповідачів - відмовити повністю.

В обґрунтування доводів скарги апелянт вказав, що кредитний договір є двостороннім правочином, добровільним і належним чином оформленим волевиявленням обох сторін, які дійшли згоди стосовно всіх істотних умов, внаслідок чого його й підписано між ПАТ «Астра Банк» та позичальником - ОСОБА_2

На думку апелянта у справі відсутні докази того, що будь-які умови кредитного договору суперечать законодавству України.

Апелянт зазначив, що згідно зі ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», застосування Закону, можливе лише до спірних правовідносин, що передують укладанню договору. Після укладання договору між сторонами діють договірні відносини, які підлягають регулюванню нормами законодавства в системі кредитування, зокрема, нормами ЦК України, а відтак, посилання суду на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу для визнання окремих умов договору недійсним, є помилковим.

Після укладення договору, у спорах що виникли з кредитних правовідносин, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу та спеціального законодавства в системі кредитування.

Позичальник сплачує комісійну винагороду щомісячно, в порядку, визначеному п.п. 2.5, 2.6 цього Договору.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, погашення кредиту, нарахованих процентів та комісій здійснюється позичальником щомісячно до «24» числа кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця. Наступного за місяцем підписання цього Договору. При цьому розмір щомісячних платежів Позичальника складає 1743,00 грн.

Пунктом 3.2.5 кредитного договору передбачено, що у разі несплати або неповної сплати позичальником суми у розмірі згідно з п. 2.5 цього договору протягом 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкцій. Невиконання зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості в строк до 30 днів, дає право Банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені'.

Згідно з п. 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду, зазначену в п. 1.4.2.2 цього Договору, відповідно до п. 2.5 договору.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Представник позивача ОСОБА_5, яка діє за довіреністю уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_1, в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, але про час і місце розгляду справи повідомлена судовою повісткою (т. 2 а.с. 53), надіслала до апеляційного суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та просила розглянути справу без присутності представника ПАТ «Дельта Банк», апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі (т. 2 а.с. 59-60, 61, 62-63).

Відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник першої - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, однак про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками (т.2а.с. 54, 55, 56, 58).

Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю сторін та їх представників, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Клопотання адвоката ОСОБА_6 про відкладення розгляду справи (у зв'язку з її відрядженням), яке надійшло до апеляційного суд суду електронною поштою 10 травня 2018 року о 9 годині 25 хвилин, суд відхилив, враховуючи необхідність дотримання процесуальних строків розгляду справи, про час та місце розгляду справи остання повідомлена заздалегідь - 12 квітня 2018 року та будь-яких документів про відрядження апеляційному суду не надала (т.2 а.с. 55).

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, що неоспорені сторонами.

Згідно з кредитним договором від 24 червня 2011 року № 300404026389018 (далі - кредитний договір), укладеним між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2, остання на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання отримала кредит у розмірі 64 320 грн. на купівлю автомобіля «ВАЗ 211140» легковий універсал 2011 року випуску для споживчих потреб на термін користування кредитом з 24 червня 2011 року по 24 червня 2016 року (п. 1.1.), зі сплатою щомісячно процентів у розмірі 1 % річних за користування кредитом, яка нараховується та сплачується у валюті кредиту, починаючи з дня надання кредиту, зазначеного в п. 2.2 цього договору, до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п. 1.4.1), щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,0 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, в гривні, починаючи з дня підписання цього договору до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (п.1.4.2.2) (т. 1 а.с. 8-18).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.4.2 цього Договору здійснюється щомісяця, в останній робочий день, кожного місяця та в день місяця, в якому був підписаний договір, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1 цього договору, до моменту погашення кредиту. Період для нарахування процентів починається з відповідного календарного дня (числа місяця), в якому був підписаний цей договір у місяці попередньому звітному, і триває по відповідний день звітного місяця, який передує календарному дню (числу місяця), в якому був підписаний цей договір, включно. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, а день погашення кредиту - не включається до розрахунку.

Позичальник сплачує проценти щомісячно в порядку, визначеному п.п. 2.5, 2.6 цього договору.

При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається за 30 днів, у році -360 днів.

У разі прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

Позичальник сплачує комісійну винагороду щомісячно, в порядку, визначеному п.п. 2.5, 2.6 цього договору.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, погашення кредиту, нарахованих процентів та комісій здійснюється позичальником щомісячно до «24» числа кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору. При цьому розмір щомісячних платежів Позичальника складає 1 743 грн.

Відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору, у разі несплати або неповної сплати позичальником суми у розмірі згідно з п. 2.5 цього договору протягом 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкцій. Невиконання зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості в строк до 30 днів, дає право Банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, штрафів та пені.

Відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати Банку комісійну винагороду, зазначену в п. 1.4.2.2 цього договору, згідно з п. 2.5 цього договору.

ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою відповідно до укладеного договору поруки № 300404026389018/П від 24 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_3 (поручитель), згідно з яким Поручитель поручається перед кредитором за виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором № 300404026389018/П від 24 червня 2011 року (т.1 а.с. 19-20).

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідного до якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1539 від 02 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7В.) (т. 1 а.с. 31-34).

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитом, ПАТ «Дельта Банк» набув статусу нового кредитора за кредитним договором № 300404026389018 від 24 червня 2011 року, згідно зі ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України, та всіх прав та обов'язків нового кредитора.

Станом на 05 серпня 2016 року за відповідачем ОСОБА_2 Банком нарахувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 933,00 грн., з яких: тіло кредиту складає 12 228 грн. 59 коп., відсотки - 60 грн. 09 коп., комісія - 9 482 грн.01 коп.. пеня - 12 162 грн. 31 коп.

Вирішуючи заявлений позов Банку, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне нарахування позивачем за даним кредитним договором неустойки - пені в розмірі 12 162 грн. 31 коп., яка стягненню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 -VII (далі - Закон № 1669-VII), на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінету Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Закону України «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня .2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція»

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, суд вважав, що відповідач ОСОБА_2 звільняється від сплати неустойки (пені) у розмірі 12 162 грн. 31 коп. на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором № 300404026389018 від 24 червня 2011 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів комісії, то суд першої інстанції зазначив наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки, відповідно до умов кредитного договору від 24 червня 2011 року, що укладений між сторонами, Банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, кредитодавець - ПАТ «Астра Банк» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику ОСОБА_2 Отже, кредитор нараховував, а позичальник сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме, за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним. Таку правову позицію зазначив Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-174цс16.

Таким чином, частково задовольняючи позов Банку, суд виходив з того, що останнім безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачів пені в розмірі 12 162 грн. 31 коп. і комісії на суму 9 482 грн. 01 коп. Однак, позивачем надані докази того, що ОСОБА_2 ухилялися від виконання кредитного договору, станом на 05 серпня 2016 року у неї виникла заборгованість перед Банком, яку суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача в розмірі 12 288 грн. 68 коп., з яких: тіло кредиту складає 12 228 грн. 59 коп., а відсотки - 60 грн. 09 коп.

Одночасно суд дійшов висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню щодо визнання недійсними положень підпункту 1.4.2.2 пункту 1.4, абзаців 5 та 6 пункту 2.4, пунктів 2,5, 2.6 - в частині погашення щомісячної комісії, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 Кредитного договору № 300404026389018 від 24 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Астра Банк» (новим кредитором за яким є ПАТ «Дельта Банк») відносно обов'язку позичальника сплачувати банку щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 643,20 грн. та визнання недійсними положень пункту 1.2 Договору поруки № 300404026389018/П від 24 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ПАТ «Астра Банк», щодо обов'язку сплати поручителем ОСОБА_4 щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, в разі невиконання позичальником умов Кредитного договору № 300404026389018 від 24.06.2011 року. В іншій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

При вирішенні справи суд посилався на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про захист прав споживачів», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», роз'яснення у рішеннях Конституційного Суду України та Верховного Суду України.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано частково задовольнив первісний позов Банку, та зустрічний позов відповідачів до Банку.

Апеляційний суд вважає, що скаргу ПАТ «Дельта Банк» слід залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Відповідно до ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Закону України «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція»

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, яке, відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Тому суд дійшов правильного висновку про неправомірне нарахування позивачем за даним кредитним договором неустойки - пені в розмірі 12 162 грн. 31 коп., оскільки відповідно до ст. 2 Закону № 1669-VII, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами, починаючи з 14 квітня 2014 року, громадянам, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінет Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, пеня, що нарахована позивачем станом на 05 серпня 2016 року (починаючи з липня 2015 року), стягненню не підлягає, про що правильно зазначив суд першої інстанції (т.1 а.с. 29-30, 227-231).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки, відповідно до умов кредитного договору від 24 червня 2011 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Як передбачено ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовується положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, кредитодавець - ПАТ «Астра Банк» не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику ОСОБА_2 Отже, кредитор нараховував, а позичальник сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним. Таку правову позицію зазначив Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-174цс16.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що окремі положення кредитного договору в частині погашення щомісячної комісії та положення пункту 1.2 договору поруки щодо обов'язку сплати поручителем щомісячної комісії не відповідають вимогам цивільного законодавства України, а нарахування пені на суму заборгованості та комісії за користування і обслуговування кредиту є незаконними.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду є правильні і відповідають встановленим обставинам справи.

Посилання апелянта на те, що, керуючись принципом свободи договору, кредитний договір оформлений у встановленому законом порядку, та сторони дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, що стало наслідком підписання договору, не спростовують правильних висновків суду про те, що окремі умови договору були укладені з порушенням вимог цивільного законодавства, про що суд зазначив у рішенні. У договорах за участю фізичної особи - споживача мають бути враховані вимоги законодавства про захист прав споживачів, про що зазначено у цьому Законі.

Отже, відповідно до законодавства України, спірний кредитний договір повинен відповідати не лише нормам Цивільного кодексу України, а й нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, всупереч цього, спірний кредитний договір та договір поруки, в тій частині, яку оспорювали відповідачі, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», звужують права відповідачів та збільшують їх обов'язки.

Апеляційний суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів». Тому, апеляційний суд відхиляє, як безпідставні, доводи позивача про те, що при вирішенні справи суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що всупереч тверджень позивача, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належно оцінив правовідносини, що виникли між сторонами, та правильно вирішив справу. Свої правові висновки суд першої інстанції належним чином мотивував та виклав у рішенні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного обґрунтування позовних вимог Банком та його заперечень відносно задоволення зустрічного позову відповідачів, які були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції, і не містять підстав, з якими законодавство пов'язує можливість скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складено та підписано 10 травня 2018 року.

Судді: