Рішення № 73875337, 08.05.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1579/16-ц

2/171/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області під головуванням судді Чумак Т.А. за участю секретаря Жандарук В.В., позивача ОСОБА_1, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нивотрудівської територіальної громади, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,

встановив:

08.09.2016 року позивач звернулася з даним позовом, посилаючись на те, що 13.03.2016 року померла її мати ОСОБА_6, після чого вона звернулася до Апостолівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізналася, що у 2002 році від імені ОСОБА_6 складено заповіт у Вільнянській сільській раді, за яким належна ОСОБА_6 земельна ділянка, площею 9,3198 га, заповідалася ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Після ознайомлення у нотаріуса із заповітом вона дізналася, що підпис у заповіті виконано не ОСОБА_6, а іншою невідомою особою. Також позивач зазначила, що ОСОБА_6 в період підписання заповіту проходила відновлення після важкої хвороби, тому її можливість підписання заповіту є малоймовірною, крім того, позивач тривалий час доглядала за матір»ю і мати завжди наголошувала, що все її майно мають розділити всі її близькі родичі. Оскільки заповіт не був підписаний ОСОБА_6, то відповідно не відповідає її волі, а тому заповіт має бути визнаний судом недійсним. Просить визнати заповіт, складений ОСОБА_6 у 2002 році на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_5, недійсним.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просить його задовольнити з підстав, зазначених у позові. Також пояснила, що про складання заповіту їй не було нічого відомо, а тому вона не згодна з тим, що земельна ділянка на підставі заповіту передана ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Представник Нивотрудівської територіальної громади в судове засідання не з»явився, відзив на позов не надав, подав заяву про розгляду справи без участі представника.

Третя особа ОСОБА_2 вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки заповіт підписаний особисто ОСОБА_6, про що позивачу було відомо ще у 2002 році. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник 3-ї особи ОСОБА_4 також вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розпорядитися земельною ділянкою на користь ОСОБА_2 та її сина – ОСОБА_5, інтереси якого вона представляє, було волею ОСОБА_6, яка склала у 2002 році заповіт на їх ім»я. Про складання заповіту їй було відомо зі слів ОСОБА_6 Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 вважає, що заповіт підлягає визнанню недійсним, оскільки у ОСОБА_6 було четверо дітей і всі вони мають право успадкувати землю після смерті матері. Також пояснила, що у 2006 році вона бачила заповіт у матері щодо розпорядження належною їй земельною ділянкою, але мати пояснила, що цей заповіт не має сили і всі успадкують землю після її смерті.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.ст.1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частинами 1 та 2 статті 1247 ЦК України встановлено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 2 статті 1257 Цивільного кодексу України встановлює, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З копії спадкової справи № 99/2016 до майна померлої 13 березня 2016 року ОСОБА_6, розпочатої 18 серпня 2016 року Апостолівською державною нотаріальною конторою, встановлено, що ОСОБА_6 померла 13.03.2016 року у с. Вільне Апостолівського району Дніпропетровської області. Із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 18.08.2016 року звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_5, крім того, 22.08.2016 року із заявами про прийняття спадщина за законом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.54-95).

Також судом встановлено, що 15.08.2002 року секретарем виконкому Вільненської сільської ради ОСОБА_7 посвідчено заповіт ОСОБА_6, який зареєстровано в реєстрі за № 65 (а.с.113). Факт реєстрації вказаного заповіту в Спадковому реєстрі підтверджується витягом від 06.05.2006 року (а.с.114).

Як встановлено висновком експерта № 5487-17 від 04.04.2018 року (а.с.232-239) підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис заповідача» в заповіті від 15 серпня 2002 року, реєстр № 65, виконаний самою ОСОБА_6.

Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що заповіт від 15.08.2002 року від імені ОСОБА_6, посвідчений секретарем виконкому Вільненської сільської ради ОСОБА_7 та зареєстрований за № 65, підписаний ОСОБА_6.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вимог положень ст.81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що заповіт від 15.08.2002 року від імені ОСОБА_6 підписаний не ОСОБА_6, а іншою особою, тому суд приходить до висновку про відмову в позові в повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.10-13,81,259,263,265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Нивотрудівської територіальної громади, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним відмовити.

Повний текст рішення виготовлено о 15 год. 08 травня 2018 року.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: Т.А.Чумак