Рішення № 73874545, 17.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р. Справа № 818/413/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

представник відповідача - Сай О.М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_4 одноразової допомоги при звільненні, зобов'язання Головного управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 13 років вислуги в розмірі 50 відсотків середньомісячного грошового забезпечення за кожний відпрацьований рік та стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_4 середнього заробітку (виходячи з виплат за фактично відпрацьований час) за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 24.02.2017 р. по день фактичного розрахунку. Позовні вимоги мотивує тим, що з 16 жовтня 2004 року по 06 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом Управління поліції охорони від 07 листопада 2015 року № 1 о/с позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України. Наказом Управління поліції охорони в Сумській області № 63 о/с від 24 лютого 2017 року позивача було звільнено зі служби відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідно до цього ж наказу вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складає 13 років 08 місяців 16 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" встановлені умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Всупереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 позивачу не було нараховано передбачену одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Також позивач вважає, що, оскільки відповідачем не було нараховано та сплачено у добровільному порядку таку допомогу, у відповідності до вимог Кодексу законів про працю України стягненню на користь позивача також підлягає середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 24.02.2017 р. по день фактичного розрахунку.

27.02.2018 р. представник відповідача подав суду клопотання про заміну неналежного відповідача належним - Управлінням поліції охорони в Сумській області (а.с.30-31).

12.03.2018 р. представник позивача також подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача належним (а.с.36).

20.03.2018 р. судом було замінено первісного відповідач належним - Управлінням поліції охорони в Сумській області (далі - відповідач).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в частині стягнення уточнив та просив суд зобов'язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 24.02.2017 р. по день фактичного розрахунку. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін, підтримав їх у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, зазначив, що, по-перше, з огляду на те, що позивач стверджує про порушення своїх прав з часу звільнення, а саме з 24.02.2017 р., ним пропущено строк звернення до суду. При цьому доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом, позивачем не надано. По-друге, посилаючись на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зазначив, що обов'язковими умовами набуття права та отримання одноразової грошової допомоги є: право особи на пенсію за цим законом та продовження роботи в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу". Відповідно до абз. 9 п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону пенсія за вислугу років призначається з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року особам, які на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Враховуючи, що позивач, маючи вислугу на день його звільнення лише 13 років 08 місяців 16 днів, такого права не набув, тому він не має визначеного законодавством права на отримання такої одноразової допомоги.

Також стверджує про безпідставність стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, оскільки будь-якої відповідальності за несвоєчасну виплату грошового забезпечення чинне законодавство та безпосередньо норми спеціального законодавства не містять. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 16 жовтня 2004 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Управління поліції охорони в Сумській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України.

Наказом Управління поліції охорони в Сумській області № 63 о/с від 24 лютого 2017 року позивача було звільнено зі служби відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Відповідно до цього ж наказу вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складає 13 років 08 місяців 16 днів (а.с.11-12,13).

Як вбачається з довідки про доходи, одноразова грошова допомога позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.63).

Суд вважає, що відмова Управління поліції охорони в Сумській області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є обґрунтованою та не суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон).

Даний Закон та постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - постанова від 17 липня 1992 р. N 393) дійсно передбачають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні працівників. Однак, право на отримання такої допомоги виникає за наявності певних умов.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Тобто, як вбачається з указаних норм, однією з обов'язкових умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні є наявність права особи на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому, відповідно до абз. 9 п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Як встановлено судом, вислуга років позивача на день звільнення складає 13 років 08 місяців 16 днів (а.с.13), тобто на день звільнення з Управління поліції охорони в Сумській області ОСОБА_4 не набув права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому законодавець визначив умови, за яких особам, які звільнені зі служби та не мають права на пенсію, виплачуються грошова допомога.

Так, за приписами ст. 9-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 11 постанови від 17 липня 1992 р. N 393 щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення зі служби виплачується особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію.

У даному випадку позивача було звільнено зі служби відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Отже, будучи звільненим зі служби та не маючи права на пенсію, позивач не має права на отримання щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням в порядку ст. 9-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 11 постанови від 17 липня 1992 р. N 393.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм, суд визнає, що особи сержантського складу органів внутрішніх справ (до яких належить і позивач), звільнені зі служби за власним бажанням без права на пенсію не мають права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Надаючи офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на це у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (п. 1 резолютивної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013).

З огляду на зазначене, суд не враховує твердження відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не здійснивши при звільненні ОСОБА_4 нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, дотримався вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", такі дії відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління поліції охорони в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_4 одноразової допомоги при звільненні, зобов'язання Управління поліції охорони в Сумській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 13 років вислуги в розмірі 50 відсотків середньомісячного грошового забезпечення за кожний відпрацьований рік та зобов'язання Управління поліції охорони в Сумській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток (виходячи з виплат за фактично відпрацьований час) за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 24.02.2017 р. по день фактичного розрахунку, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління поліції охорони в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108871, вул. Псільська, 36, м. Суми, 40022) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах

Повне рішення складене 23 квітня 2018 року.