Постанова № 73874079, 07.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/4469/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Абухін Р. Д.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2018 року у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області (надалі - позивач, ДМС) звернулось до суду з адміністративним позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просило затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 16.09.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

В обґрунтування позову було зазначено, що рішенням про примусове повернення в країну походження відповідача було зобов'язано покинути територію України у термін до 16.03.2018 року. У визначений термін відповідач з території України не виїхав. На даний час паспортний документ відсутній, на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. Позивач вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, про що свідчить його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також коштів на повернення, документів.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 19.03.2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2018 року співробітниками УБЗПТЛ ГУНП в Одеській області було виявлено громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що відповідач знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні, а прибув відповідач до України ще 06.08.2017 року через КПП «Аеропорт-Бориспіль» по паспорту громадянина В’єтнаму для виїзду за кордон. Свій паспортний документ для виїзду за кордон відповідач віддав знайомому, який знаходяться у Києві з метою отримання візи.

Перевіркою було встановлено, що відповідач порушив правила перебування іноземців в Україні - проживав без дозвільних документів на право проживання в Україні. На даний час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. Також наведене зафіксоване протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №000280 від 15.03.2018 року.

15.03.2018 року у відношенні відповідача працівниками міграційної служби було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП, згідно якої на відповідача накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн..

15.03.2018 року ДМС було прийняте рішення №66 про примусове повернення відповідача в країну походження, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 16.03.2018 року.

У визначений термін відповідач з території України не виїхав через відсутність паспорту та коштів на придбання квитків. Будь-яких дій щодо повернення паспорту не здійснив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Положеннями ч.1 ст.289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до п.2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року, №353/271/150, зареєстрованої в Мін'юсті 21.05.2012 року за №806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу). Проте зазначені документи необхідні для видворення.

Відповідно до ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

В ході судового засідання суду апеляційної інстанції, проведеного, у тому числі, за участю відповідача в режимі відео конференції із залученням перекладача, знайшли своє підтвердження обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог, як то: відсутність у відповідача документів, підтверджуючих його особу та право перебування на території України, відсутність коштів для повернення до країни походження, а також тривале не вчинення відповідачем дій, направлених на добровільне повернення до В’єтнаму.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, підстави вважати, що відповідач підпадає під захист ст.3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» також відсутні.

Також судом першої інстанції правильно було встановлено, що підстави для застосування судом положень ст.289 КАС України, щодо застави з боку відповідача не доведенні, доказів можливості отримання з країни походження грошей та відновлення паспорту на виїзд в короткий термін не пред'явлено.

За таких обставин суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач підлягає видворенню не за процедурою, передбаченою ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст.289 КАС України, а за процедурою, визначеною ст.29 того же закону у відповідності до положень Закону України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03.09.2008 року, яким було ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Вказана Угода визначає підстави та порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.

Відповідно до ч.1 ст.7 Угоди, для імплементації положень цієї Угоди договірні сторони протягом 180 (ста вісімдесяти) днів з дати підписання цієї Угоди укладають виконавчий протокол.

Однак виконавчий протокол до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав так і не було укладено, що вказує на невизначеність сторонами цієї Угоди конкретного механізму її реалізації.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідно керуватися саме положеннями ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 08 травня 2018 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.