Постанова № 73874066, 03.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/13979/17

Головуючий у 1-й інстанції: Волошин С.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

03 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представників третіх осіб: Олійника Н.М., Кукурузи Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2018 року (м. Вінниця, 01 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Вінницький обласний військовий комісаріат, військова частина А 2656 про зобов'язання вчинити дії та прийняти рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому з урахування збільшених позовних вимог просили визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом від 23.06.2017 року № 65, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам у зв'язку зі смертю ОСОБА_8, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення на користь позивачів вказаної допомоги у 100 кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на час виплати.

Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 23.06.2017 року № 65, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивчам у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути та вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги на користь позивачів, з урахуванням правової оцінки фактичних обставин справи та правовідносин, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційну скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на підставі наказу командира військової частини А 2656 від 31.08.2007 року № 170, ОСОБА_8 зарахований до списків військової частини та призначений на посаду командира відділення тропосферної радіорелейної станції. Вказана обставина встановлена з довідки ТВО командира військової частини А 2656 від 22.03.2016 року № 1055.

Як встановлено судом гр. ОСОБА_8 з 05.11.1995 року перебував у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу останній присвоєно прізвище «ОСОБА_6»).

У даному шлюбі у гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_7, що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2.

З копії довідки військово лікарської комісії від 15.05.2012 року № 1089 вбачається, що станом на вказану дату у ОСОБА_8 уже був встановлений діагноз гострий монобластний лейкоз та останній проходив курс хіміотерапії. У наведеній довідці констатовано, що вказане захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Первинні підозри на вказаний діагноз виникли в кінці 2011 року - на початку 2012 року.

У зв`язку з загостренням наведеної вище хвороби за направленням №452 від 18.04.2013 року командира військової частини А 2656 ОСОБА_10 прапорщик ОСОБА_8 направлений до Головного військового клінічного госпіталю у м. Київ на лікування. Таке вибуття на лікування було оформлено наказом командира військової частини А 2656 по стройовій службі від 22.04.2013 року № 77.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.

Як зазначено в лікарському свідоцтві про смерть № 123 від 13.05.2013 року, смерть ОСОБА_8 наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 року в умовах госпіталю; причина смерті гострий монобластний лейкоз, що встановлено лікарем патологоанатомом за результатами розтину; смерть наступила під час проходження військової служби.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1365 від 12.05.2017 року) зазначено, що у ОСОБА_8 мало місце захворювання «Гострий монобластний лейкоз», яке послужило причиною його смерті. Захворювання і причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини А 2656 (по стройовій частині) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року прапорщика ОСОБА_8, головного сержанта ремонтного взводу автомобільної техніки роти матеріально технічного забезпечення та ремонту військової частини А 2656, виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення у звязку зі смертю, яка настала під час лікування у Головному військово медичному клінічному центрі м. Київ. В наказі наведено, що смерть пов`язана з виконанням обовязків військової служби.

За результатами проведення службового розслідування у військовій частині А 2656, що ініційовано представником позивачів, на підставі наказу командира військової частини А 2656 № 120 від 06.06.2016 року внесено зміни до абз. 2 п. 2 наказу командира військової частини А 2656 № 88 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, де формулювання «Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» змінено на «Смерть не пов`язана з виконанням обовязків військової служби».

Позивач ще 28.03.2016 року звернулась до Вінницького обєднаного міського військового комісаріату з заявою на виплату одноразової грошової допомоги, долучивши до неї відповідні додатки.

29.06.2016 року на наведену вище заяву позивача ВОМВК надало відповідь за № 1873, згідно якої повідомили позивача, що вона не має права на відповідний вид допомоги, оскільки ОСОБА_8 помер під час проходження військової служби, а не під час виконання обовязків військової служби. Згідно вимог закону ВОМВК не має права на прийняття рішення про відмову у виплаті передбаченої законом допомоги.

Така відмова обумовила повторне звернення 10.02.2017 року позивача, а цього разу також і другого позивача (сина померлого), до військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату з заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_8 До заяви долучені визначені в додатках документи.

14.02.2017 року за № 12/571 Вінницький обласний військовий комісаріат за наполяганням заявників направив Департаменту фінансів Міністерства оборони України заяви позивачів від 10.02.2017 року (з відповідними додатками) для розгляду на відповідній комісії Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого.

23.06.2017 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула питання щодо можливості виплати позивачам одноразової грошової допомоги, що визначена ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у відповідній редакції) та враховуючи ту обставину, що смерть ОСОБА_8 настала під час проходження військової служби, але не під час виконання останнім обовязків військової служби, а законодавство не передбачає виплату такої допомоги членам сімей військовослужбовців, які померли під час проходження військової служби, відмовила позивачам у призначенні та виплаті такої допомоги.

Відмова відповідача мотивована також і тим, що члени сім`ї ОСОБА_8 звернулись за допомогою понад трирічний термін після смерті, що суперечить ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При прийнятті вказаного рішення відповідач керувався Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975.

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № НОМЕР_1, дія цього Закону поширюється в тому числі на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За змістом ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обовязків військової служби сімї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що у разі загибелі (смерті) під час виконання обов`язків військової служби військовослужбовця, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного чи резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві сімї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога: 1) сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця строкової служби, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом; 2) сім`ї загиблого (померлого) військовозобовязаного чи резервіста, який був призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовозобовязаного чи резервіста виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої він був приписаний у запасі; 3) сім`ї загиблого (померлого) військовозобовязаного, який перебуває на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, а в разі її відсутності його батькам та утриманцям - у розмірі десятирічного грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця за останньою посадою, яку він займав на день загибелі (смерті), виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У відповідності до п.8 Порядку, військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст вважається таким, що виконує обов`язки військової служби відповідно до законодавства.

За правилами ч. 3 ст.24 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обовязки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; з) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обовязкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обовязки не були повязані з військовою службою; 5) під час виконання обовязку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Як встановлено судом, підставою для відмови позивачам в призначенні та виплаті на їх користь відповідачем одноразової грошової допомоги, що визначена ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стало те, що смерть ОСОБА_8 настала під час проходження ним військової служби, але не під час виконання ним обов`язків військової служби. Також, у протоколі № 65 від 23.06.2017 року, як підставу для відмови зазначено те, що позивачами відповідне звернення про призначення та виплату їм допомоги подано з порушенням визначеного ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» строку, в якій наведено, що право на отримання допомоги має бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.

При цьому, оскаржене рішення відповідача, що наведено у протоколі № 65 від 23.06.2017 року прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття законного і обґрунтованого рішення та на підставі норм закону, які не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

В силу ч. 3 ст. 1 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов'язок включає в себе з поміж іншого - проходження військової служби.

З аналізу наведеної норми Закону слідує, що поняття «військовий обов`язок» за своїм змістом та семантичним наповненням є більш ширшим, ніж поняття «проходження військової служби», ці поняття співвідносяться між собою як ціле і його частина відповідно.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовець вважається такими, що виконує обов`язки військової служби, в тому числі поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Як встановлено судом, у зв`язку з загостренням хвороби ОСОБА_8, останнього за направленням № 452 від 18.04.2013 року командира військової частини А 2656 ОСОБА_10 відповідно до наказу командира військовї частини А 2656 від 22.04.2013 року № 77 направлено до Головного військового клінічного госпіталю у м. Київ на лікування. Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_8 № 123 від 13.05.2013 року, містить відомості, що смерть останнього настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року в умовах госпіталю.

Також встановлено, що Головний військовий клінічний госпіталь є провідною установою охорони здоров`я Міністерства оборони України, структурним підрозділом військової медицини та входить до системи військових шпиталів. Вказана установа є багатопрофільним клінічним, лікувально діагностичним та науковим центром в якому лікуються військовослужбовці, ветерани збройний сил України, тощо.

Враховуючи те, що лікування в умовах ГВКГ прапорщик ОСОБА_8 проходив на підставі відповідного направлення №452 командира військової частини, де він проходив службу, та на підставі відповідного наказу суд констатує, що смерть ОСОБА_8 настала поза військовою частиною в умовах Головного військового клінічного госпіталю, куди його було направлено за наказом (направленням) командира військової частини А 2656 ОСОБА_10, де ОСОБА_8 проходив військову службу, що мало б отримати свою правову оцінку під час прийняття рішення відповідачем в системному зв`язку з п. 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зі змісту протоколу вбачається, що відповідач не досліджував та не надавав оцінку зазначеним обставинам та фактам.

Разом з тим, при прийнятті оскарженого рішення відповідач керувався постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка діяла як на момент першого звернення 28.03.2016 року позивача до ВОМВК, так і на момент її повторного звернення разом з сином 10.02.2017 року до військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату.

Водночас відповідно до п. 3 Порядку № 975 (чинного на момент звернення позивачами для виплати допомоги) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до п. 2 Порядку № 975, встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відтак, механізм розгляду заяв є передбаченим Порядком № 975, а порядок встановлення підстав для призначення і виплати такої допомоги або відмови в такому визначається Порядком № 499, що діяв на момент виникнення права на таку допомогу.

Оскільки позивачі отримали право на розгляд питання про призначення одноразової грошової допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в порядку визначеному п.п. 4,7 Порядку № 499, реалізували своє право на звернення до уповноваженого органу з заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, тому відповідач при прийнятті рішення в частині встановлення підстав для призначення і виплати допомоги або відмови в такому мав керуватись в тому числі і Порядком № 499.

Зі змісту оскарженого рішення, що знайшло своє відображення в протоколі № 65 від 23 червня 2017 року відповідача, вбачається, що відповідач проігнорував вимоги закону в частині визначення обсягу нормативно правових підзаконних актів, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах.

В свою чергу, посилання відповідача у протоколі № 65 від 23.06.2017 року, як на підставу для відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на порушенням визначеного ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» трирічного строку, в межах якого має бути реалізовано право заявників на призначення та виплату одноразової грошової допомоги не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки станом на час виникнення у позивачів права на одноразову грошову допомогу (ІНФОРМАЦІЯ_1 року), вказаний закон не містив цієї норми, а як наслідок дія вказаної норми Закону не може бути поширена на спірні правовідносини, так як закон за даних обставин зворотної сили в часі не має, а як наслідок посилання відповідача на вказану обставину, як підставу для відмови у призначенні такої допомоги є такою, що не ґрунтується на вимогах закону, та є безпідставною.

Крім того, відповідач при прийнятті рішення не врахував і те, що вперше позивач до уповноваженого органу звернулась з відповідною заявою, долучивши до неї всі необхідні документи ще 28.03.2016 року, а не вирішення спірного питання уповноваженим на те суб'єктом відповідачем по справі, за першою заявою відбулось не з вини позивача (позивачів).

Що стосується позову в частині вимог про зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги на користь позивачів у відповідному розмірі, що визначено законом, то колегія суддів не переглядає судове рішення у цій частині, так як воно не було оскаржено позивачами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 травня 2018 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.