Постанова № 73874015, 10.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2369/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

10 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ), в якому просила визнати протиправною відмову, викладену у листі за № С-19104/0-10218/6-17 від 13.11.2017 р. у ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (поза межами населеного пунку) та зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (поза межами населеного пунку).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року позов задоволено частково:

-визнано протиправною відмову, викладену у листі за № С-19104/0-10218/6-17 від 13.11.2017 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (поза межами населеного пункту);

-зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (поза межами населеного пункту) за наслідком розгляду якого надано відмову, викладену у листі за № С-19104/0-10218/6-17 від 13.11.2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки викладені в ньому не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що земельна ділянка на яку ОСОБА_2 бажає отримати дозвіл на розробку документації із землеустрою розташована на масиві, який використовується громадянами для городництва. І хоча трирічний термін, на який цим громадянам надано в користування земельні ділянки, закінчився, останні відповідно до ст. 119 ЗК України мають право звернутися до органу державної влади з клопотаннями про передачу їм земельних ділянок, якими вони добросовісно користуються, у власність.

Також апелянт посилається на Указ Президента України «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» від 14.04.2000 року № 584/2000, відповідно до якого сільські, селищні ради своїми рішеннями на підставі заяв працівників соціальної сфери та пенсіонерів з їх числа та інших громадян відповідних сіл чи селищ надавали у користування земельні ділянки із земель резервного фонду, ріллю для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування, без оформлення відповідної документації із земелеустрою.

Відзиву на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру від позивача на адресу суду не надходило.

Розгляд справи, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 гектара, із земель Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (поза межами населеного пункту).

За наслідками розгляду вказаного клопотання, 13.11.2017 року позивачу надано відповідь № С-19104/0-10218/6-17, якою повідомлено, що відповідно до листа наданого відділом у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районнах ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, земля яку вона бажає отримати у власність використовується жителями села під колективні городи. Відтак, на підставі частини сьомої статті 118 ЗК України, відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що статтею 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Водночас лист відповідача № С-19104/0-10218/6-17 не містить жодного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив останній, відмовляючи в задоволенні клопотання позивача.

Окрім того, суд першої інстанції вказує на те, що апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження факту передачі земельної ділянки, яку бажає отримати у власність позивач, у користування іншій особі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною четвертою ст. 122 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) передбачено, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписами пп. 31 п. 4 Положення №15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним Кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Отже, згідно з нормами Земельного кодексу України земельну ділянку у власність із земель державної або комунальної власності можливо отримати шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки або в порядку продажу, передбаченим вказаним Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, оформленої листом від 13.11.2017 року слугувало те, що земельна ділянка, яку остання бажає безплатно отримати у власність перебуває у користуванні інших громадян.

Разом з тим, підставами для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути виключно передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України обставини, перелік яких є вичерпним.

Підстава ж для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2, на яку посилається в своєму листі відповідач, вказаною правовою нормою не передбачена.

Також, слід звернути увагу на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не породжує для відповідача обов'язку для вилучення земельної ділянки в інших користувачів та передачу її у власність позивачу.

Окрім того, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Так, відповідно до норм ст.118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 в даному випадку звернулася до відповідача з клопотаннями саме в порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Однак, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем, позивачу був направлений лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо протиправності відмови ГУ Держгеокадастру підтверджені, оскільки клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області в порядку та строки встановлені ЗК України фактично відповідачем не розглянуто та рішення на підставі ч.7 ст. 118 ЗК України - не прийняте, а відповідь викладена в листі № С-19104/0-10218/6-17 не містить вмотивованої відмови в задоволенні клопотання позивача.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області рішення не прийнято, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною відмови № С-19104/0-10218/6-17 від 13.11.2017 року та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 804/3960/17.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.