Постанова № 73873924, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2273/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року, головуючий суддя - Димарчук Т.М., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про арешт коштів на рахунках платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2017 року позивач - ГУ ДФС у Волинській області звернулося в суд з позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просило на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України накласти арешт на кошти на рахунках ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що Головним управлінням ДФС у Волинській області прийнято наказ №1941 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, а саме магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1 з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У зв»язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, заступником начальника Головного управління ДФС у Волинській області прийнято рішення від 31.07.2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року адміністративний позов задоволено; накладено арешт на кошти на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (44700, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ФОП ОСОБА_1 відсутній податковий борг та не встановлено відсутності майна для погашення цього податкового боргу, відтак відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржену постанову суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену постанову суду законною та обґрунтованою та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін у справі, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26 липня 2017 року, керуючись п.п. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, п. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», ст. 259 Кодексу законів про працю України та ст. 35 Закону України «Про оплату праці», в.о. начальника ГУ ДФС у Волинській області прийнято наказ №1941 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, господарської одиниці - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про оплату праці», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу законів про працю України. Термін проведення перевірки визначено 10 діб, починаючи з 27.07.2017 року (а.с. 6).

27.07.2017 року на підставі наказу від 26.07.2017 року № 1941 та направлень на перевірку від 26.07.2017 року №001798, №001799, №001800 (а.с. 7-8) посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1: АДРЕСА_1 (назва господарської одиниці - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1 «Торгового центру Ірена № 2») з метою вручення наказу від 26.07.2017 року № 1941 та ознайомлення з направленнями на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800 (а.с.7-8).

Як слідує з матеріалів справи, 27.07.2017 року після проведення контрольної розрахункової операції на суму 84,55 грн. (пиво «Doms» Роберт Бельгійський, 0,5 л. в кількості 1 пляшка на суму 15,00 грн.; горілка «Козацька Рада» класична, 0,25 л. в кількості 1 пляшка на суму 40,00 грн.; цигарки «Philip Morris» Novel Blue, в кількості 1 пачка на суму 22,05 грн.; сухарики «Flint» пшенично-житні, в кількості 1 пачка на суму 6,50 грн.; пакет, в кількості 1 шт. на суму 1,00 грн.) в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, особі, яка провела розрахункову операцію було пред»явлено службові посвідчення, копію наказу від 26.07.2017 року №1941 та направлення на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, №001800. Посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області було запропоновано вказаній вище особі ознайомитись з копією наказу від 26.07.2017 року № 1941 та направленнями на перевірку від 26.07.2017 року № 001798, № 001799, № 001800, а також поставити свій підпис у направленнях про ознайомлення з ними. Проте, вказаною особою було відмовлено в їх підписанні та отриманні копії наказу на проведення перевірки, крім того, відмовлено в допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки. На вимогу посадових осіб контролюючого органу надати будь-які документи щодо встановлення особи, що проводила розрахункову операцію, було відмовлено. Контрольна розрахункова операція за товар на суму 84,55 грн. проведена вказаною особою без застосування реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування, видачі відповідного розрахункового документа покупцю.

У зв»язку з відмовою особи, яка фактично проводила розрахункову операцію, у допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки, останніми було складено:

- акт від 27.07.2017 року № 255/03-20-14-05/НОМЕР_1 відмови особи, що фактично проводила розрахункову операцію в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, від ознайомлення з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями на її проведення, а також відмови вказаної особи розписатися у направленнях на перевірку (а.с. 9);

- акт від 27.07.2017 року № 256/03-20-14-05/НОМЕР_1 відмови особи, що фактично проводила розрахункову операцію в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки (а.с. 10);

- акт від 27.07.2017 року відмови в отриманні акта від 27.07.2017 року № 256/03-20-14-05/НОМЕР_1 щодо відмови у допуску службових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1 «Торгового центру Ірена № 2» (а.с. 9-11).

31 липня 2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв»язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки (а.с. 5).

Відповідачем було оскаржено наказ від 26.07.2017 року №1941 «Про проведення фактичної перевірки» у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі №803/988/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Волинській області від 26.07.2017 року №1941 «Про проведення фактичної перевірки». Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 року у справі №803/988/17 скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Податковим кодексом України на платника податків покладено обов»язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов»язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Так, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов»язків, визначених законом (не виключно обов»язку сплатити податкове зобов»язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, як встановлено колегією суддів, доказів наявності у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв»язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Натомість суд першої інстанції проігнорував приписи підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, які є спеціальними щодо норм пункту 94.2 статті 94 ПК України та якими встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків, та дійшов помилкового висновку про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти ФОП ОСОБА_1 відповідно до пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №К/9901/944/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Крім цього, згідно із ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення судового збору з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи видно, що позивачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення у розмірі 2 400 грн.

Оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу, то таким чином, на користь апелянта слід присудити 2 400 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у справі №803/976/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (код ЄДРПОУ - 39400859).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький