Ухвала суду № 73873473, 08.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 травня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/836/18

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовом Міністерства оборони України до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії № 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

03 травня 2018 року Міністерство оборони України, в особі представника Саламатіна Олександра Вікторовича, (надалі - позивач, МОУ), звернулось до суду з позовом до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії № 1 ( надалі - відповідач, Херсонська міська МСЕК № 1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 (надалі - третя особа, ОСОБА_1), у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте Херсонською міською МСЕК № 1, яке оформлено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 678092 від 30.11.2017 р.

При цьому, у прохальній частині позову позивач просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, обґрунтовуючи тим, що всі фінансові ресурси Міністерства оборони України спрямовані на першочергове фінансування потреб діяльності підрозділів Збройних Сил України в ході проведення АТО, у зв'язку з чим заявка до фінансового органу на оплату судового збору залишається не виконаною.

Надаючи правову оцінку вказаному клопотанню позивача, суддя вказує про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрат складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України " Про судовий збір " від 08.07.2011 року № 3674-VI, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - Закон України "Про судовий збір").

Згідно з частиною першою статті 8 цього Закону України враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказані приписи Закону України "Про судовий збір" кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 133 КАС України.

Таким чином, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, проте єдиною підставою для реалізації судом вказаного права є майновий стан заявника та наявність вище перелічених умов.

З огляду на викладене та враховуючи, що Міністерство оборони України не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Крім того, одночасно з позовною заявою представником позивача Саламатіним О.В. надано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовуючи тим, що про існування оскаржуваного рішення Херсонської міської МСЕК №1 від 30.11.2017 року позивачу стало відомо лише 17.04.2018 року внаслідок отримання позовної заяви ОСОБА_1 по справі № 821/686/18, до якої була долучена копія довідки 12 ААА № 678092 від 30.11.2017 р.

Перевіряючи обґрунтованість вказаного клопотанню на предмет його узгодженості з нормами процесуального права, суд зазначає про наступне.

Частиною 2 ст. 122 КАС України, серед іншого, зазначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Дослідивши додані до заяви про поновлення строку на звернення до суду, документи, а саме, супровідний лист Херсонського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 р. № 821/686/18/7751/18 щодо направлення на адресу Міністерства оборони України копії ухвали суду про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі, копії адміністративного позову з додатками, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 р. у справі № 821/686/18 про відкриття спрощеного провадження по адміністративній справі, копію позовної заяви від 06.04.2018 р. суддею встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 19.01.2018 року №4 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16 -- 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності. При цьому, у додатку до позову, серед інших, зазначено копії довідок МСЕК за 2013-2017 р.

Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду, вбачається, що за твердженням представника позивача, Херсонська міська МСЕК протиправно не залучила до роботи у складі МСЕК представника Міністерства оборони України та про оскаржуване рішення його не повідомило. Крім того, ОСОБА_1 також не повідомив Міністерство оборони України про прийняття оскаржуваного рішення у листопаді 2017 року, і лише у квітні 2018 р. долучив копію оскаржуваної довідки МСЕК 12 ААА № 678092 від 30.11.2017 р. до позовної заяви в межах адміністративної справи № 821/686/18.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є довідка Херсонської міської медичко-соціальної комісії №1, оформлена відповідно до акта серії 12 ААА № 678092, про існування якої позивачу стало відомо 17.04.2018 р., тому у суду відсутні законі підстави для вирішення питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду з вказаними вимогами, оскільки визначений законом тримісячний строк на таке звернення позивачем не пропущено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені даного клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовом та доданими до нього документами, суддею встановлено наступне.

Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1762 гривень.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем як суб'єктом владних повноважень заявлено вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір у сумі 1762,00 грн. та надати суду документ про його сплату.

При цьому, статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, підставою звернення позивача до суду з вказаними вимогами є прийняття Херсонською міською МСЕК № 1 рішення про встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності до 01.12.2018 року з зазначенням причини - "поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії", яке, на думку Міністерства оборони України, прийнято з порушенням пункту 2.4. Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561, пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності щодо встановлення причин інвалідності ОСОБА_1 в неіснуючому формулюванні, а також з порушенням процедури прийняття оскаржуваного рішення, а саме без залучення до роботи у складі МСЕК представника Міністерства оборони України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. ( ч. 1 ст. 2 КАС України).

Отже, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається, зокрема, за органами державної влади, іншими державними органами, їх посадовими і службовими особами ( ч. 1 ст. 43 КАС України).

При цьому, право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду врегульовано частиною другою статті 5 КАС України, якою передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Крім, того пунктом 8 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу передбачено, що позивачем в адміністративних справах може бути, серед іншого, суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов'язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративної юрисдикції з аналогічних підстав передбачений в пункті п'ятому частини першої статті 19 КАС України, яким передбачено, що за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Разом з тим, відповідно до пункту 9 частини 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до пп. 8 п. 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 267 від 25 березня 2015 року Міністерство охорони здоров'я відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи.

Медико-соціальну експертизу згідно абз. 1 п. 4 Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні комісії.

Абзац четвертий пункту 10 цього Положення визначає, що комісія складається з представників Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби Служби безпеки України та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та, у разі потреби, працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України від 6 жовтня 2005 року N 2961-IV "Про реабілітацію інвалідів в Україні" рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

З огляду на викладене та враховуючи, що Міністерство оборони України, як суб'єкт владних повноважень, звернулось до суду з вимогами щодо оскарження рішення медико-соціальних експертних комісій, тому на такого позивача покладено обов'язок обґрунтувати підстави звернення до суду з точки зору наявності у нього таких повноважень, прямо визначених законом.

Проте, за змістом позову, позивач обґрунтовує право звернення до суду фактом порушення прав та інтересів Міністерства оборони України внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення щодо встановлення причин інвалідності відносно ОСОБА_1, що не узгоджується з вищевказаними приписами КАС України.

Крім того, статтею 160 КАС України визначено вимоги до позовної заяви, у тому числі: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код для юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу).

Суд зазначає, що Херсонська медико-соціальна експертна комісія №1 є структурним підрозділом юридичної особи - Херсонського обласного центру медико-соціальної експертизи.

Проте, у тексті позову не зазначено ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України щодо юридичної особи, структурним підрозділом якої є відповідач.

Крім того, частиною 2 ст. 161 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано доказів надіслання іншим учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів.

З огляду на вказані обставини, суд встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме:

- привести позовну заяву у відповідність до ст. 160 КАС України, а саме зазначити код ЄДРПОУ відповідача, а також обґрунтувати підстави звернення до суду, враховуючи статус позивача - суб'єкта владних повноважень.

- надати документ про сплату судового збору в сумі 1 762,00 грн.;

- надати докази ( відповідний документ та копію опису-вкладення рекомендованого відправлення) підтвердження надсилання всім учасникам справи копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд -

ухвалив:

У задоволенні клопотання Міністерства оборони України, від імені якого діє Саламатін Олександр Вікторович, про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання Міністерства оборони України, від імені якого діє Саламатін Олександр Вікторович, про поновлення строку на звернення до адміністративного суду - відмовити.

Залишити позовну заяву без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 821/836/18 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Дубровна В.А.