Рішення № 73873345, 10.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/512/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши у спрощеному провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі по тексту - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язати нарахувати та виплати пенсію за віком за період з 01.02.2015 р. до 01.08.2017 р., враховуючи індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проживав у с. Дмитрівка Шахтарського району Донецької області. У зв'язку з тим, що території Донецької області - с. Дмитрівка Шахтарського району Донецької області опинилася на непідконтрольній Україні території і на підставі Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою КМУ від 7 листопада 2014 р. № 595, здійснення виплати пенсії позивачу припинено з 01.02.2015 року. Вказані пенсійні виплати відновлені з 01.08.2017 року за рішенням комісії по соціальному захисту населення Суворовської районної у м. Херсоні ради, але заборгованість по пенсійним виплатам за період перебування позивачки на тимчасово непідконтрольній Україні території з 01.02.2015 року по 01.08.2017 року залишається невиплаченою. На думку позивача, відмова у виплаті їй пенсії лише за тією ознакою, що вона проживала на непідконтрольній Україні території є дискримінаційною, незаконною та необґрунтованою.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року у справі відкрито спрощене провадження.

Ухвалою суду від 04 травня 2018 року замінено відповідача - Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області належним відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

18 квітня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заву, відповідно до якого вказав, що позивач отримував пенсію в управлінні Пенсійного фонду в м. Лисичанську Луганської області, тому, на думку відповідача, з вимогою щодо сплати пенсії в період з 01.02.2015 року по 01.08.2017 року потрібно звертатися саме до вказаного управління. Крім того вказав, що заяв від позивача щодо пенсійних виплат за вказаний період не надходило.

Ухвалою суду від 04 травня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи, дослідивши адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 є пенсіонеркою за віком, якій призначена пенсія із 13.09.1989 року (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що по 31.05.2015 р. позивач отримував пенсію в управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.

В матеріалах справи наявна довідка Управління соціального захисту населення Суворовської районної у місті Херсоні ради від 28.08.2017 року № 0000308785 з якої вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_5, виданий 14.09.1995р. Шахтарським РВ УМВС України у Донецькій області, зареєстроване місце: АДРЕСА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа із фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_2 (а.с. 66).

28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії заявою про поновлення виплати пенсії на Комісії, як внутрішньо переміщеній особі (а.с. 64).

Відповідно до п. 10 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями, утвореними районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива".

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради від 13.07.2016 р. № 87 затверджено Положення та створена комісія з призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (а.с. 73).

Відповідно до Положення про вказану Комісію, Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента і постановами Верховної Ради, актами, постановами та розпорядженнями Кабінета Міністрів України, рішенням ІV сесії районної у місті ради VІ скликання від 30.12.2010 р. № 23 "Про обсяги та межі повноважень районної у місті ради та їх виконавчих органів", вказаним положенням ті іншими нормативно - правовими актами.

Отже, відповідно до вказаного Порядку, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад мають право також розглядати подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) соціальних виплат.

Комісією з розгляду питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення щодо призначення виплати пенсії з 01.08.2017 р. (а.с. 34).

Судом встановлено, що Комісією розглянуто питання щодо виплати пенсії з01.02.2015 р. по 31.07.2017 р. та протоколом № 2 від 18.01.2018 р. прийнято рішення щодо неможливості виплати пенсії за вказаний період (а.с. 75).

Суд зазначає, що питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавство.

У квітні 2014 році на території постійного місця проживання позивача - с. Дмитрівка Шахтарського району Донецької області розпочалася антитерористична операція, яка продовжується по сьогодні.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", на території Шахтерського району Донецької області органи державної влади тимчасово свої повноваження не здійснюють.

У зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення непідконтрольної території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території до м. Херсон, що підтверджується довідкою № 0000308785 від 28.08.2017 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ст. 4 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058 встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, зобов'язання здійснювати облік пенсіонерів та проводити виплату призначених їм пенсійних виплат покладено на орган ПФУ за місцем реєстрації особи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Статтею 49 Закону України № 1058 визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) у разі смерті пенсіонера;

3) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4) в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний перелік є виключним.

Аналізуючи норми Закону № 1058, суд робить висновок, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058.

Оскільки у нарахуванні та виплаті пенсії позивачу відмовлено не з підстав, передбачених Законом № 1058, суд дійшов висновку про неправомірність таких дій відповідача.

Таким чином, після державної реєстрації свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, позивач набув право на отримання пенсії за таким місцем проживання відповідно до ст.ст. 46, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі і на отримання заборгованості із пенсійних виплат.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норму прямої дії, а саме ст. 46 Конституції України, якою гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Позивач є громадянином України, який у законний спосіб набув право на пенсійні виплати за віком на території України.

На думку суду, позбавлення позивача права на такі виплати із незалежних від його волі обставин (проведення антитерористичної операції на території його проживання) є порушенням його прав.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того слід зазначити, що відмова у нарахуванні і виплаті пенсії за час перебування на окупованій території позивачу, як особі, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

При застосуванні норм права, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3 ст. 7 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що оскільки орган, який допустив бездіяльність, реорганізований, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з 01.02.2015р. по 31.07.2017р.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області сплатити пенсійні виплати з 01.02.2015р. по 31.07.2017р., враховуючи індекс інфляції, суд зазначає, що не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині, оскільки, на думку суду, вона є передчасною та може бути заявлена після виплати суми пенсії за вказаний період.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживачння: АДРЕСА_2, рнокпп НОМЕР_3) до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язати нарахувати та виплати пенсію за віком за період з 01.02.2015 р. до 01.08.2017 р., враховуючи індекс інфляції задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.02.2015р. по 31.07.2017р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 10.2.4