Рішення № 73873265, 02.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 р. Справа № 818/1024/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Артеменко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1024/18

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області,

третя особа - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області

про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф2441-17 від 02.03.2018 р.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що 22.02.2002 р. позивач зареєстрована фізичною особою - підприємцем, з обранням спрощеної системи оподаткування. До моменту прийняття Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страховий внесок до органів ПФУ сплачувався (для врахування зарахування страхового стажу) шляхом розщеплення суми єдиного податку на два платежі, один з яких був страховий внесок до органів ПФУ з метою зарахування позивачу періоду заняття підприємницькою діяльністю в страховий стаж.

Законом України № 357-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" від 24.10.2013 року встановлено, що контроль за дотриманням законодавства зі збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи міністерства доходів і зборів, які є органами Державної фіскальної служби.

З прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач повинен був самостійно нарахувати та окремим платежем сплачувати єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ), розмір якого не повинен бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, який у свою чергу визначається як добуток суми мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ, визначеної для відповідної категорії платників ЄСВ.

Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" був прийнятий 08.07.2010 р. та набрав чинності 01.01.2011р. Саме з цієї дати (з 01.01.2011р.) позивачем було самостійно задекларовано та сплачено зобов'язання зі сплати ЄСВ в розмірі 2312,17 грн. Арифметичний розрахунок показує, що розмір ЄСВ на місяць складає 330,31грн. (2312,17грн./7міс.=330,31грн.). Дані для розрахунку отримані з листа, який надійшов від Сумського об'єднаного управління ПФУ Сумської області №4671/07-49 від 27.02.2018р.

Також, враховуючи те, що зміни до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" набрали чинності з 06.08.2011 р. у позивача фактично виникли зобов'язання зі сплати ЄСВ за серпень 2011р., оскільки пропорційний розрахунок та пропорційна сплата мінімального розміру ЄСВ для даної категорії платників, яким є позивач, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачений. Тому позивачем було сплачено ЄСВ в розмірі мінімального страхового внеску за серпень 2011 р., який становив 386,14 грн.

Крім цього, позивач знаходиться на обліку в Сумському об'єднаному управлінні ПФУ з 16.01.2010 р. як одержувач пенсії за віком і між позивачем та відповідачем у відповідності до вимог ст.12 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладався.

Тому, позивач вважає, що вимога про сплату боргу №Ф-2441-17 від 02 березня 2018р. складена всупереч діючого законодавства, а тому просить її скасувати.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначається виключно Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а податкове законодавство не регулює суми нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Таким чином, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф2441-17 від 02.03.2018 р. нараховано правомірно, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 19).

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача, в якій зазначено, що викладені пояснення та аргументація відповідача проти позову не заслуговують на увагу, оскільки до зазначеного питання відповідач підійшов формально, а всі самостійно задекларовані зобов'язанні зі сплати єдиного внеску позивачем було виконано, що і підтвердив у своєму відзиві відповідач (а.с. 30-31).

Представник третьої особи у своєму відзиві зазначив, що борг нараховано згідно діючого законодавства (а.с. 42).

Ухвалою суду від 16.03.2018 р. позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального провадження.

19.04.2018 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовні заяву, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.02.2002 р. ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою - підприємцем, з обранням спрощеної системи оподаткування (а. с. 22, 23).

Відповідно до довідки №83216 від 15.02.2018 р., виданої Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області, ОСОБА_3 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку з 16.01.2010 р. (а.с.13).

02.03.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області сформовано вимогу №Ф-2441-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 8658,69 грн. (а.с. 14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із того, що зазначена вимога прийнята з порушенням вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464).

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З 06.08.2011 року набрала чинності ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 укладено з Пенсійним фондом України договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд вважає, що, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст. 26 вищезазначеного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Отже, оскільки ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, то за приписами ч. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відповідачем доведено не було, а тому суд приходить висновку, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Дана позиція суду також узгоджується із позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 20.03.2018 по справі №805/2195/17-а.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, третя особа - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області про скасування вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню .

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області 704,80 грн. судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 15.03.2018 р. №0.0.987491569.1 (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, третя особа - Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області №Ф2441-17 від 02.03.2018 р.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13) судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 10.05.2018.

Суддя О.А. Прилипчук