Рішення № 73873196, 10.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1183/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/1183/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05.04.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (надалі - Полтавський ОВК, третя особа), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 436 протоколу №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та повернення їх на доопрацювання;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду з 04.08.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до п. "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що ним при зверненні до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, які підтверджують причинний зв'язок отриманих ним поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Не зважаючи на це, Міністерство оборони України безпідставно не призначило та не виплатило ОСОБА_1 таку одноразову грошову допомогу і повернуло подані документи на доопрацювання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали суду від 10.04.2018 відповідач отримав 16.04.2018, що підтверджено залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався, про наявність поважних причин пропуску строку для подання відзиву суд не повідомив, витребуваних ухвалою від 10.04.2018 документів не надав.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

13.04.2018 від Полтавського ОВК до суду надійшли пояснення на позовну заяву ОСОБА_1, згідно з якими комісаріат заперечує проти задоволення позовних вимог останнього. Мотивує це тим, що згідно з рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол №36 від 20.05.2016) комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, заявником не подано документа, що свідчить про причини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поряд з цим, Полтавський ОВК вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки про прийняте рішення ОСОБА_1 було повідомлено ще листом від 31.05.2016 №10/378/436.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи з викликом сторін в судове засідання до суду не надходило.

Як визначено частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період з листопада 1985 року до травня 1987 року, виконуючи інтернаціональний обов'язок в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії, що підтверджується даними його військового квитка НОМЕР_2, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.21-23).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.04.2014 №1069 щодо колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, поранення (контузія) та захворювання, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

Згідно з довідкою Полтавської МСЕК серія 10ААА №172888 від 12.08.20147 позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 04.08.2014 у зв'язку з наявними пораненням (контузією) та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

Зазначене також підтверджується висновком з акту судово-медичного дослідження №25 (а.с.16-18).

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького РВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби.

В результаті направлення Полтавським ОВК документів ОСОБА_1 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо отримання останнім одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби вказані документи були повернуті на доопрацювання у зв'язку з відсутністю документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (витяг з протоколу засідання комісії від 20.05.2016 №36).

31.05.2016 Полтавський ОВК на ім'я ОСОБА_1 та військового комісара Гадяцького РВК оформив лист №10/378/436, у якому вказав, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол від 20.05.2018 №36) заява ОСОБА_1 та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті Департаментом фінансів Міністерства оборони України на доопрацювання, для повторного розгляду документів ОСОБА_1 та прийняття рішення необхідно додатково надати до Полтавського ОВК документ військової частини, що засвідчує факт отримання та причину і обставину його поранення (контузії, травми, каліцтва).

При цьому, доказів направлення та вручення позивачу вказаного листа матеріали справи не містять.

Як зазначено позивачем у позовній заяві про існування протоколу від 20.05.2016 №36 йому стало відомо лише у березні 2018 року в результаті отримання листа Полтавського ОВК від 26.02.2018 №12/416. Вказаним листом його було проінформовано, що документи щодо виплати йому одноразової грошової допомоги повернуті Департаментом фінансів Міністерства оборони України на доопрацювання, питання щодо направлення документів до Департаменту для розгляду питання призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги буде розглянуто після надання останнім до Полтавського ОВК документів військової частини, що засвідчують факт отримання та причину і обставину його поранення (контузії, травми, каліцтва).

Позивач, не погодившись з поверненням Департаментом фінансів Міністерства оборони України на доопрацювання документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби, 05.04.2018 звернувся до суду за даним позовом про визнання протоколу засідання комісії протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи те, що ні відповідач, ні Полтавський ОВК суду не надав жодних належних доказів, які б підтверджували факт своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про спірне рішення у 2017 році, суд дійшов висновку про дотримання останнім строку звернення до суду та відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII) (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

У постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14 зазначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975).

Пунктом 1 Порядку № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з матеріалів справи, документи позивача про призначення одноразової грошової допомоги повернуті для доопрацювання, з посиланням на неподання позивачем документа, що свідчить про обставини поранення.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (надалі - Положення № 402) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно з підпунктом "г" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є безпідставним.

У матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.04.2014 №1069.

Як вбачається з указаного витягу, поранення (контузія) та захворювання, ЗЧМТ-контузія головного мозку і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Довідкою МСЕК серія 10ААА №172888 від 12.08.20147 позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 04.08.2014 у зв'язку з наявними пораненням (контузією) та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Також відповідно до акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 25 на час судово медичного освідування у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців голови, правої кисті. По своїм морфологічним характеристикам рубці та залишкові явища черепно-мозкової травми не протирічять періоду бойових дій на території Республіки Афганістан, та механізму їх утворення, внаслідок загоєння ран та контузії в 1986 році.

Суд зазначає, що відсутність висновків службового розслідування та акта розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Як вищевказано, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок поранення, контузії позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З урахуванням зазначеного, категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги - не зобов'язана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування пункту 436 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 20.05.2016 № 36 щодо повернення на доопрацювання документів про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Згідно пунктами 12-13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до листа Полтавського обласного військового комісаріату від 11.01.2016 № 10/30 Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено заяву та додатки до неї, надані позивачем, для призначення одноразової грошової допомоги. Крім того, у вказаному листі зазначено висновок командування про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності (а.с.31).

Згідно з пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що Міністерство оборони України за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги рішення про виплату коштів або ж про відмову у виплаті коштів не приймало, а повернуло документи до обласного військового комісаріату, тобто фактично рішення прийнято не було.

Отже, враховуючи те, що відповідачем рішення за наслідками розгляду заяви позивача не було прийнято, відповідачем має бути розглянуто заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, з метою забезпечення прав позивача суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як інваліду ІІ групи з 04.08.2014 інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням того, що відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

А відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач відзив на позов разом з доказами на спростування доводів позивача, у строк, визначений в ухвалі суду від 10.04.2018, не надав, причин неможливості надання відзиву та доказів суду не повідомив.

За таких обставин, суд констатує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, а відповідна поведінка відповідача розцінюється судом як визнання позову.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 260, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37300; рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава; код ЄДРПОУ 07851296), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 436 протоколу №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 щодо відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та повернення їх на доопрацювання;

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду з 04.08.2014, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до п. "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя Г.В. Костенко