Рішення № 73872995, 03.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1010/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Карапінки Н.Я.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), із вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою 22 роки 07 місяців 23 дні, згідно ст.13 п.«а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону від 09.04.1992 року, який діяв до 30.09.2011 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст.13 п.«а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції Закону від 09.04.1992 року, який діяв до 30.09.2011 року із врахуванням вислуги років для призначення пенсії на 13.10.2015 року - 22 роки 07 місяців 23 дні, починаючи з 15.10.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням відповідача грубо порушено його права та законні інтереси, які передбачені Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особи, звільненої з органів внутрішніх справ України, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року призначено судове засідання у справі.

На заперечення проти позову відповідачем було надіслано до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України у Львівській області від 13.10.2015 року №724 о/с, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п.«б» ст.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У відповідності із первинними відомостями Головного УПФ України у Львівській області, пенсія позивачу призначена і виплачується в розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення, згідно п.«б» ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Матеріалами справи стверджується, що позивачем подавалася заява від 13.02.2018 року до Пенсійного фонду про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.03.2018 року №862/К-20/07.05-06 було повідомлено позивача про відсутність підстав для призначення чи перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до п.«а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач, не погодившись із відмовою в призначенні і перерахунку пенсії, викладеною у листі-повідомленні та з метою відновлення порушеного відповідачем його права, звернувся до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі по тексту - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Відповідно держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ (чинного на момент призначення пенсійного забезпечення), загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Стаття 13 Закону №2262-ХІІ визначає виключно розмір пенсії за вислугу років, у разі наявності права на такий вид пенсії, відповідно до ст.12 даного Закону. Підстави для призначення пенсії за вислугою років щодо ст.12 цього Закону у позивача відсутні.

Щодо посилань позивача на здійснення відповідачем перерахунку та виплати пенсії у відповідності до положень Закону №2262-ХІІ в редакції Закону від 09.04.1992 року, який діяв до 30.09.2011 року, то суд такі оцінює критично та зазначає таке.

Згідно ст.2 Закону №2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Водночас, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.10.2015 року №724 о/с, ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за ст.64 п.«б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ/через хворобу, з 15.10.2015 року. Таким чином, застосуванню у даному випадку підлягають норми Закону №2262-ХІІ, які були чинні на день звільнення позивача.

Згідно з пунктом «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Тож, як вбачається, вказана норма Закону чітко визначає, що пенсія за вислугу років призначається при наявності у військовослужбовця на день звільнення зі служби вислуги - 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Вислуга років позивача на день його звільнення у календарному обчисленні становить - 20 років 01 місяць 14 днів, що підтверджується наказом від 13.10.2015 року №724 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Таким чином, оскільки календарна вислуга років на день звільнення позивача становить 20 років 01 місяць 14 днів, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії в порядку ст.ст.12, 13 Закону №2262-ХІІ.

Згідно ст.18 Закону №2262-ХІІ, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

У судовому засіданні судом з'ясовано, що відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 10ААВ №898575, ОСОБА_1 була встановлена інвалідність третьої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС з 01.02.2016 року та у зв'язку із наданням уповноваженим структурним підрозділом ГУМВС України у Львівській області документів, у тому числі грошового атестата від 27.10.2015 року №714 та довідок про додаткові види грошового забезпечення від 27.10.2015 року №2583 і від 29.10.2015 року №15673, виданих ГУМВС України у Львівській області й на підставі заяви позивача від 01.02.2016 року про призначення пенсії по інвалідності з 01.02.2016 року у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення в силу ст.21 Закону №2262-ХІІ.

Відтак, суд, позитивно оцінюючи твердження відповідача, зауважує, що позивачу пенсія призначена з 01.02.2016 року, а тому безпідставною є вимога позивача про зобов'язання ГУПФУ у Львівській області здійснювати перерахунок та виплату пенсії з 15.10.2015 року.

Згідно ст.63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (2262-12), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Тобто, суд наголошує, що при зміні грошового забезпечення військовослужбовців чинним законодавством передбачено проведення масового перерахунку всіх пенсій військовослужбовцям, а не індивідуально по конкретних особах.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років суд роз'яснює наступне.

Загалом, з матеріалів справи та із додаткових пояснень позивача слідує, що 13.02.2018 року позивач звертався в ГУПФУ у Львівській області лише з письмовою заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, проте не звертався до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсійного забезпечення.

У зв'язку із наведеним, не вбачається протиправності у діях відповідача щодо відмови у перерахунку і виплаті пенсії позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дії Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою 22 роки 07 місяців 23 дні, згідно п.«а» Закону №2262-ХІІ в редакції Закону від 09.04.1993 року, який діяв до 30.09.2011 року задоволенню не підлягає, позаяк є передчасною.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 травня 2018 року.