Рішення № 73872991, 04.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/933/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Грановської І.С.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Львівській області про поновлення на посаді, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління статистики у Львівській області (79000, м.Львів, пр-т В.Чорновола, 4), із вимогами:

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління статистики у Стрийському районі Львівської області;

- скасувати наказ №12-к від 09.02.2018 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Управління статистики у Стрийському районі Львівської області, у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок набрання законної сили рішення суду щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу»;

- стягнути з Головного управління статистики у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 29 837,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом начальника Головного управління статистики у Львівській області Зимовіною С.І. від 07.02.2018 за №12-к «Про звільнення ОСОБА_1.», позивача звільнено з посади начальника Управління статистики у Стрийському районі з 09.02.2018 року на підставі п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу». Підставами для звільнення позивача слугувала постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2017 у справі №456/2849/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Своє звільнення позивач вважає незаконним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сам факт набрання даним судовим рішенням законної сили, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, не є безумовною підставою для його звільнення за п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу», позаяк вказаним рішенням суду позивача не позбавлено права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави. Таким чином, позивач не втратив права на державну службу, а тому вважає, що не міг бути звільнений на підставі п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу». На думку позивача, Закон України «Про запобігання корупції» пом'якшує його відповідальність, ототожнюючи її з дисциплінарним видом відповідальності. У зв'язку з наведеним, позивач просив суд скасувати наказ начальника Головного управління статистики у Львівській області від 07.02.2018 року за №12-к про його звільнення, оскільки останнє є протиправним, поновити його на раніше займаній посаді, відповідно до положень ст.235 КЗпП України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для його поновлення на раніше займаній посаді відсутні. Зважаючи на те, що, позивач був звільнений з посади не в результаті застосування дисциплінарного стягнення, а в силу вимог ст.84 Закону України «Про державну службу», відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк скористався, в якому просить суд позов задоволити в повному обсязі. Вважає, що Закон України «Про запобігання корупції», в порівнянні із Законом України «Про державну службу» є спеціальним нормативно-правовим актом, а тому, відповідач мав керуватися саме цією нормою Закону за вказаних вище обставин.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в органах державної статистики з 1991 року.

19.04.1994 року склав присягу державного службовця, надано 14 ранг державного службовця.

15.01.1997 року відповідно до наказу №2 ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника Стрийського районного відділу статистики.

Згідно з наказом №23 від 25.06.2003 року, Стрийський районний відділ статистики приєднано до Львівського обласного управління статистики.

Відповідно до наказу №4-к від 15.04.2004 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління статистики у Стрийському районі Львівської області.

Згідно з наказом про перетворення територіальних органів Державної статистики №377 від 06.03.2012 року утворене Головне управління статистики у Львівській області Державного комітету статистики України.

Наказом №62-к від 24.06.2016 року позивачу з 01.05.2016 року присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б».

Наказом начальника Головного управління статистики у Львівській області від 07.02.2018 року за №12-к «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача звільнено з посади начальника Управління статистики у Стрийському районі з 09.02.2018 року на підставі п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу». Підстава: постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2017 року у справі №456/2849/17, постанова Апеляційного суду Львівської області від 24.01.2018 року у справі №456/2849/17.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Суд, у відповідності до ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця врегульовані Законом України «Про державну службу».

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст.32 Закону України «Про державну службу» встановлено, що на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до п.п.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Таким чином, на позивача як на особу, яка уповноважену на виконання функцій держави, поширювалася дія Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі щодо виконання вимог фінансового контролю.

Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про державну службу» визначено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомляти про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Судом встановлено, що 10.12.2016 року ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки VOLKSSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, колір - сірий, вартістю 8300,00EUR (згідно форми МД-2 курс валют 27,73635400 грн., статистична вартість 230211,74грн.), про що 10.12.2016 року внесено запис про державну реєстрацію права власності на даний транспортний засіб за позивачем.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивач на виконання приписів ч.2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язаний був повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про зміни у майновому стані у десятиденний строк з моменту придбання транспортного засобу. Тобто, упродовж періоду з 00:00 год. 11.12.2016 року по 00:00 год. 21.12.2016 року у позивача виник обов'язок повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про зміни у майновому стані, щодо придбання рухомого майна, а саме зазначеного автомобіля.

Проте, у судовому засіданні встановлено, що позивач повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про його зміни у майновому стані лише 30.08.2017 року о 17:34 год.

14.09.2017 року оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України капітаном поліції Мартоном П.В. складено протокол за №358 від 14.09.2017 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-6 «Порушення вимог фінансового контролю» Кодексу про адміністративні правопорушення України (неповідомлення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, про суттєві зміни у майновому стані).

У протоколі від 14.09.2017 року зафіксовано факт неповідомлення ОСОБА_1 НАЗК про зміни у майновому стані, у зв'язку з придбання ним транспортного засобу марки VOLKSSWAGEN PASSAT, 2013 року випуску, колір - сірий, вартістю 8300,00EUR у строки, визначені ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції».

Вказана обставина також не заперечувалася позивачем у судовому засіданні.

Судом також з'ясовано, що у період з 10.11.2017 року по 11.12.2017 року Головним управлінням статистики у Львівській області проведено службове розслідування з метою виявлення причин та умов що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи не виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції». За результатами розгляду подання Управління захисту економіки у Львівської області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 14.09.2017 року №5394/39/112/03-2017, подання Стрийської місцевої прокуратури Львівської області від 13.11.2017 №05-14-3914вих-17 проведено аналіз наданих документів та отриманої інформації комісією. В ході проведення службового розслідування комісія з питань проведення службового розслідування встановила факт та дійшла висновку про несвоєчасне повідомлення ОСОБА_1 НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані та умисним ігноруванням вимог антикорупційного законодавства.

06.11.2017 року постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/2849/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00грн.

06.02.2018 року на адресу Головного управління статистики у Львівській області надійшла копія постанови Апеляційного суду Львівської області від 24.01.2018 року №456/2849/17, якою постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/2849/17 залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 24.01.2018 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для припинення державної служби визначені ст.83 Закону України «Про державну службу». Державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.

Частиною 2 ст.84 Закону України «Про державну службу» встановлено, що у випадках, зазначених у п.п.1-4 ч.1 вказаної статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у п.5 ч.1 вказаної статті, - у порядку, визначеному ст.32 вказаного Закону.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/2849/17, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за пов'язане з корупцією правопорушення, набрала законної сили 24.01.2018 року, отримана відповідачем за вхідним номером 17-23/366/3-18 06.02.2018 року, суд дійшов висновку про те, що оскаржений наказ начальника Головного управління статистики у Львівській області від 07.02.2018 року за №12-к «Про звільнення ОСОБА_1.» видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом України «Про державну службу», а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовних вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що такі також не підлягають задоволенню.

Положення ч.1 ст.9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат, то судом питання щодо їх розподілу в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору й ним, як і відповідачем не понесено судових витрат у цій справі.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Львівській області про поновлення на посаді, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 травня 2018 року.