Рішення № 73872877, 04.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/600/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

04 травня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про повернення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо відмови ОСОБА_2 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст. 13, ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- скасувати рішення Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 03.01.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13, ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» ст.13, ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, з дня звернення до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: з 17.08.2017 року, зарахувавши у пільговий трудовий стаж ОСОБА_2, роботу за період:

з 20.06.1983 року по 11.08.1983 року, працював учнем гірником очисного забою з повним робочим днем у шахті, з оплатою за підземною робочою ставкою, був звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики;

з 16.06.1984 року по 20.07.1984 року працював прохідником підземним IV розряду з повним робочим днем в шахті під час виробничої практики, був звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики;

з 09.02.1985 року по 31.03.1985 року працював гірничим очисного забою V розряду під землею, з повним робочим днем в шахті, був звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики;

з 16.08.1985 року по 08.10.1985 року працював гірничим майстром підземним, з повним робочим днем в шахті, звільнений по переведенню;

з 10.11.1985 року по 13.01.1986 року працював гірничим майстром, з повним робочим днем під землею, звільнений по переведенню;

з 17.03.1986 року по 01.07.1991 року працював гірничим майстром підземним, з повним робочим днем в шахті, звільнений за власним бажанням.

18.04.2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про стягнення з Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правову допомогу. В обґрунтування свого клопотання представник позивача зазначила, що 13.02.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. На виконання даного договору позивач сплатив представнику гонорар у розмірі 9000,00 грн., що, на її думку, є співмірним обсягу наданих послуг, пов'язаних із судовим розглядом даної адміністративної справи.

19.04.2018 року від представника відповідача на електрону адресу суду надійшла заява про надання Чорноморському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Одеської області додаткового часу з метою підготовки заперечень на дане клопотання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 04 травня 2018 року.

04.05.2018 року в судовому засіданні представник позивача підтримала заявлене клопотання та просила його задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду заперечення на клопотання позивача, в якому просив суд зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги представника позивача, оскільки обсяг наданих послуг не є співмірним суми гонорару, а подані представником позивача до суду документи не дають можливості встановити конкретний перелік робіт, при цьому детальний опис таких робіт відсутній.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_2 при подачі адміністративного позову у справі №815/600/18 ухвалою суду від 19.02.2018 року сплату судового збору було відстрочено на підставі положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року.

За подання адміністративного позову у справі з урахуванням заявлених позивачем похідних позовних вимог він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму 2018 року для працездатних осіб, що складає 1762,00 гривень).

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, суд вважає за необхідне суму судового збору за подання адміністративного позову у справі №815/600/18 стягнути з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач УК у м. Одесі Київський район, код отримувача 38016923, р/р 31212206784005).

Дослідивши матеріали справи та обставини, викладені в клопотанні представника позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши відповідні норми права та заперечення відповідача з цього приводу, суд робить висновок, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2018 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. (а.с. 90-94). Відповідно до п.4.1, 4.2 договору вартість послуг адвоката склала 9000,00 грн. Клієнт зобов'язувався на протязі трьох днів з моменту підписання договору, сплатити передоплату за наданні послуги в розмірі 900,00 грн., що становить 10 % від загальної суми вартості послуг, а остання частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору позивач 16.04.2018 року сплатив представнику ОСОБА_1 повну суму гонорару, що підтверджується копією квитанції №1, наявної в матеріалах адміністративної справи (а.с.95), а 18.04.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі наданої правової допомоги. (а.с. 94).

Так, згідно акту прийому-передачі ОСОБА_2 були надало наступні правові послуги:

- ознайомлення з проблемою клієнта та переліком документів, на яких базується спірне питання, стосовно відмови відповідача в призначені позивачу пенсії на пільгових умовах;

- надання усних консультацій з питань захисту соціальних прав громадян, права на звернення до суду для оскарження рішення суб'єкта владних повноважень;

- визначення правової позиції стосовно спірного питання на підставі чинного законодавства та судової практики;

- складення позовної заяви та інших процесуальних документів під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства;

- представництво інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, з питань призначення пенсії ОСОБА_2 на пільгових умовах.

Аналізуючи вищезазначене, суд зауважує, що дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Крім того наданий суду договір від 13.02.2018 року носить загальний характер і не передбачає представництво інтересів позивача по конкретній справі; суду не надано детального почасового опису робіт (наданих послуг), виконаних представником позивача, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано належних доказів фактичного понесення витрат,

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 2000,00 грн.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що з Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) та на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 252, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Стягнути з Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 40386094; 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 8-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач УК у м. Одесі Київський район, код отримувача 38016923, р/р 31212206784005) судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду у розмірі 704,80 грн.

Стягнути з Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 40386094; 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Хантадзе, 8-а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1; АДРЕСА_1) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

У задоволенні клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 10 травня 2018 року.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.