Рішення № 73870953, 08.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/12/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 Справа № 908/221/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Чорновола, 43)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство Аптека № 216» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Медікел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичне підприємство Аптека № 216" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 60 від 17.02.2016р. в сумі 176449,78 грн., з яких: сума 166955,03 грн. основного боргу, сума 7916,40 грн. пені, сума 437,00 грн. 3% річних, сума 1141,35 грн. втрати від інфляції.

В позові позивач посилається на договір купівлі-продажу № 60 від 17.02.2016р. та зазначає, що за накладними відповідачу було поставлено товар, який відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 166955,03 грн. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі п. 4.2 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України та умови Договору № 60 від 17.02.2016р., позивач просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 р., справу № 908/221/18 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.02.2018 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Медікел".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2018 р. відкрито провадження у справі №908/221/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/12/18. Підготовче судове засідання призначено на 27.03.2018 р.

Повідомленням господарського суду Запорізької області у справі № 908/221/18 від 26.03.2018 повідомлено осіб, які беруть участь у справі, про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи, призначеного на 27.03.2018 об 10 год. 00 хв. у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання з розгляду справи призначено на 10.04.2018р. о 10 год.30 хв.

Ухвалою суду від 10.04.2018 р., суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.05.2018 р.

Представник позивача у судове засідання 08.05.2018 р. не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, яке прийнято судом.

Від позивача до суду надійшов обґрунтований розрахунок ціни позову, а також платіжні доручення, які свідчать про часткове погашення боргу відповідачем, а саме видаткової накладної № ДМТ00144328 від 28.09.2017 р. При цьому, як пояснив позивач, платіжним дорученням № 4626 від 16.01.2018 р. відповідачем сплачено грошову суму в розмірі 2000,00 грн., але на погашення спірного боргу за зазначеною накладною було зараховано лише 1960,51 грн. - іншою сумою було покрито частину боргу, яка не є предметом спору у даній справі.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство Аптека № 216» є: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на ім'я відповідача, які отримані уповноваженим представником відповідача - 06.03.2018 р. та 13.04.2018 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/221/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

У судовому засіданні 08.05.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 17.02.2016 р. між позивачем (Продавцем) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 60 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов даного Договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається у видаткових накладних, які, у розумінні статті 266 Господарського кодексу України, сторони вважають відповідною специфікацією (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору сума цього Договору визначається як вартість всього товару, поставленого протягом терміну дії Договору згідно підписаних сторонами видаткових накладних.

Ціна товару визначається згідно прайс-листа Продавця, що діє на дату надходження замовлення (згідно розділу 3 цього Договору) та зазначається у видаткових накладних (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.08.2016 р. до Договору) оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем в наступні строки відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки (оплата здійснюється на 45-й календарний день дати поставки).

Під партією розуміється товар, що поставлений згідно однієї видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.4 Договору оплата товару за даним Договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п. 2.5 Договору датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Відповідно до 2.6 Договору при здійсненні оплати за поставлений товар Покупець в платіжному дорученні зобов'язаний посилатися на номер, дату цього Договору.

Згідно п. 3.11 договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент поставки товару та підписанні видаткових накладних.

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що в разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 7.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 31.08.2016 р. до Договору), даний Договір вступає в силу здати його підписання та діє до 31.12.2017 року, а в фінансовому відношенні - до повного виконання зобов'язань з оплати товару. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію даного Договору, то останній вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, в яких вказано термін оплати за отриманий товар (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи) за період з 05.09.2017 р. по 28.11.2017 р. здійснено поставку товару на загальну суму 176915,54 грн.

Товар отримано представником відповідача за Довіреностями, належним чином завірені копії яких, долучені до матеріалів справи.

За отриманий Товар відповідач розрахувався частково. Згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень, платежами, здійсненими 16.01.2018 р., 17.01.2018 р., 18.01.2018 р., 19.01.2018 р., 22.01.2018 р., відповідачем, на рахунок позивача було переховано суму 10000,00 грн., з яких, суму 9960,51 грн. було зараховано в рахунок погашення боргу за накладною № ДМТ00144328 від 28.09.2017 р. Залишком суми, було покрито частину боргу, яка не є предметом спору у даній справі.

Решта боргу, сумі 166955,03 грн., залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Фармацевтичне підприємство Аптека № 216" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 60 від 17.02.2016р. в сумі 176449,78 грн., з яких: сума 166955,03 грн. основного боргу, сума 7916,40 грн. пені, сума 437,00 грн. 3% річних, сума 1141,35 грн. втрати від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на суму 176915,54 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, в яких вказано термін оплати за отриманий товар.

Товар отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи містяться відповідні Довіреності на отримання Товару.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, строк оплати за спірними накладними - наступив.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий Товар в сумі 166955,03 грн.

Доказів погашення суми боргу в сумі 166955,03 грн. за отриманий товар відповідачем господарському суду надано не було.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати отриманого від позивача Товару.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в сумі 166955,03 грн. підтверджується також наданою позивачем Довідкою (вих. № 13-255 від 07.05.2018 р.), яка підписана керівником та головним бухгалтером підприємства.

За таких обставин, суд констатує наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми 166955,03 грн. основного боргу за Договором у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р.

Так, в зазначеному листі ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р. вказано, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 166955,03грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, заявлені до стягнення правомірно з правової підстави.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу, окремо по кожній накладній, належний до стягнення розмір суми 3% річних становить 389,68грн., але не 437,00 грн. як заявлено позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

В той же час, заявлена до стягнення сума 1141,35 грн. втрат від інфляції (за заявлений позивачем період часу, окремо по кожній накладній), підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 4.2 Договору, яким передбачено, що в разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період часу, окремо по кожній накладній, належна сума пені становить 3891,88 грн., а не 7916,40 грн. яка заявлена позивачем, тому в решті позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 2585,60 грн. судового збору.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру визначена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01.01.2018 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2018 рік", ст. 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, сума позову складала 176449,78 грн. Платіжним дорученням № 5678 від 25.01.2018 р. позивачем було сплачено 2650,00 грн. судового збору.

Отже, за вимогами про стягнення 176449,78 грн., позивач повинен був сплатити 2646,74 грн. судового збору (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а сплатив 2650,00 грн. Тобто, сума переплати складає 3,26 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надміру сплачений судовий збір в сумі 3,26 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство Аптека № 216» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230, код ЄДРПОУ 24910965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Чорновола, 43, код ЄДРПОУ 39448817) суму 166955 (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 03 коп. основного боргу, суму 3891 (три тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 88 коп. пені, суму 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 68 коп. три відсотка річних, суму 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 35 коп. втрат від інфляції та суму 2585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Медікел» (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Чорновола, 43, код ЄДРПОУ 39448817) суми 3 (три) грн. 26 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 5678 від 25.01.2018 р. - за наявності відповідної заяви.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 10 травня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко