Рішення № 73870938, 02.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/9/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018 Справа № 908/226/18

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/226/18

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсіті Авто", 32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Північна, буд. 81

до відповідача: фізичної особи-підприємця Желуденко Дмитра Сергійовича, 72316, АДРЕСА_1

про стягнення 35 999,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Котелевський К.В., довіреність від 13.04.18 № 10

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

12.02.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсіті Авто" (далі ТОВ "Інтерсіті Авто") за вих. б/н та б/д до фізичної особи-підприємця Желуденко Дмитра Сергійовича (надалі ФОП Желуденко Д.С.) про стягнення 29 400,00 грн. за поставлений неякісний товар та 6 566,64 грн. по відшкодуванню збитків завданих неналежним виконаним зобов'язанням.

Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 662, 673, 678, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 181, 193, 224, 265 ГК України та ст.ст. 20, 27, 162, 171 ГПК України, а також поставкою відповідачем, за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором купівлі-продажу, неякісного товару (двигуна ГАЗ) та наявністю, у зв'язку із цим підстав для повернення відповідачем вартості цього неякісного товару та відшкодування завданих цим збитків.

12.02.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області визначено зазначену позовну заяву до розгляду судді Корсун В.Л.

Ухвалою від 15.02.18 судом прийнято позовну заяву ТОВ "Інтерсіті-Авто" до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/226/18 (номер провадження справи 17/9/18). Крім того, вказаною ухвалою суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.03.18.

Ухвалою суду від 16.02.18 відмовлено у задоволенні клопотання директора ТОВ "Інтерсіті-Авто" (яке викладене в прохальній частині позовної заяви за вих. б/д та б/н) про призначення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалами від 13.03.18 та 28.03.18 враховуючи неявку жодного із представників сторін по даній справі в судові засідання, судом відкладено підготовче судове засідання у справі № 908/226/18 на 28.03.18 та 16.04.18 відповідно.

Ухвалою від 16.04.18 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/226/18 та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 02.05.18.

Представник позивача в судовому засіданні 02.05.18 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач (його представник) в судові засідання по справі № 908/226/18 (які призначені на 13.03.18, 28.03.18, 16.04.18 та 02.05.18) жодного разу не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Наявні в матеріалах справи копії ухвал господарського суду Запорізької області від 15.02.18, від 13.03.18 та від 28.03.18 по справі № 908/226/18 та поштові конверти адресовані ФОП Желуденко Д.С. (72316, АДРЕСА_1) свідчать, що відповідач за адресою свого місцезнаходження, яке зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (Витяг із зазначеного реєстру отримано судом станом на 12.02.18 з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) не отримав наведені вище ухвали, у зв'язку із чим останні повернулись на адресу суду із відміткою територіального відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» у відповідній довідці форми 20 «за закінченням терміну зберігання».

Ухилення відповідача від одержання на підприємстві зв'язку наведених вище ухвал не надає суду підстав вважати, що відповідача належним чином не повідомлено про дату, час та місце розгляду даної справи, оскільки судом вжито всіх заходів визначені чинним ГПК України для його (відповідача) належного повідомлення.

З огляду на викладене, враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача (його представника), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами.

Фіксування судового процесу в засіданні 16.04.18 та 02.05.18 здійснювалось судом за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В інших судових засідання фіксація судових засідань судом не проводилась через неявку учасників по справі.

У засіданні суду 02.05.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.17 ФОП Желуденко Дмитром Сергійовичем було виставлено товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерсіті Авто» рахунок-фактуру № ДС-0000217 від 05.10.17 на оплату товару «Двигун ГАЗ» у кількості 1 одиниця, загальною вартістю 29 400,00 грн. без ПДВ. Згідно виставленого рахунку він дійсний до оплати до 10.10.17.

05.10.17 товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсіті Авто» перерахувало на рахунок ФОП Желуденко Д.С. грошові кошти у сумі 29 400,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах цієї справи копією платіжного доручення № 207 від 05.10.17 (оригінал якого досліджено в судовому засіданні 02.05.18).

Як свідчить зміст зазначеного вище платіжного доручення, грошові кошти в сумі 29 400,00 грн. переховані відповідачу за двигун ГАЗ, згідно рахунку № ДС-0000217 від 05.10.17 без ПДВ.

Статтею 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із положенням ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до частин 1-2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження однією стороною прийняття до виконання замовлень іншої сторони.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру № ДС-0000217 від 05.10.17, а тому, зазначене надає суду підстави для висновку, що сторони вчинили юридично значимі дії, які були спрямовані на виникнення між ними взаємних прав та обов'язків.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про укладення між сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб і цей договір, відповідно, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Як пояснював позивач у своїй позовній заяві, відповідач, всупереч попереднім домовленостям поставив позивачу двигун ГАЗ лише 16.11.17, та ще й неналежної якості, який не може використовуватись за призначенням: двигун бувший у використанні, в неробочому стані та не в повній комплексності.

У зв'язку із необхідністю ремонту транспорту підприємства і замовленню необхідних агрегатів у постачальника ФОП Желуденко Д.С. наказом директора ТОВ "Інтерсіті Авто" від 17.11.17 № 1 створено комісію по огляду двигуна ГАЗ для отримання висновку про комплектність і відповідність даного товару замовленим характеристика і можливістю/неможливість його використання для ремонту, у складі 4-х осіб: голова комісії - директор ОСОБА_3, за освітою механік, з трудовим стажем за відповідним профілем 30 років; члени комісії: водій автотранспортного засобу ОСОБА_5, з водійським стажем 25 років; водій автотранспортного засобу ОСОБА_6, з водійським стажем 15 років; водій автотранспортного засобу ОСОБА_7, з водійським стажем 10 років.

23.11.17 комісією у складі вказаних вище осіб: голова комісії - ОСОБА_3, членів комісії: водіїв автотранспортних засобів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за наслідками проведеного огляду двигуна ГАЗ отриманого 16.11.17 від ФОП Желуденко Д.С. складеного Акт № 1 огляду вузлів автотранспорту, відповідно до якого виявлено наступні недоліки: «корені вкладиші ремонтним розміром 1.0 і підставлена фольга; осьовий розбіг колінчастого вала; посадочне місце втулки шатуна має вирибку; осьове зміщення втулки шатуна; на двигуні відсутні слідуючі деталі: кожух моховика; стартер; на головці блока циліндрів відсутні місця кріплення компресора; на головці блока циліндра відсутні колектора».

Беручи до уваги вищеописані недоліки комісією рекомендовано не використовувати вищевказаний двигун ГАЗ для ремонту транспорту підприємства, повернути даний вузол постачальника і вимагати повернення коштів сплачених за двигун.

Як стверджує позивач, ним на адресу відповідача було надіслано претензію за вих. від 24.11.17 № 1. Проте, остання не була отримання відповідачем та повернулась ТОВ «Інтерсіті Авто» за закінченням терміну зберігання.

На підтвердження вказаного, позивачем до матеріалів позовної заяви надано копії наступних документів: претензії за вих. від 24.11.17 № 1, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором № 3230502212660, лицьової сторінки поштового конверту з відміткою поштового відділення УДППЗ «Укрпошта» про повернення поштового відправлення адресованого ФОП Жалуденко Д.С. (АДРЕСА_1) за закінченням терміну зберігання.

Як свідчить зміст наведеної вище претензії, директор ТОВ «Інтерсіті Авто» звернувся до ФОП Жалуденка Дмитра Сергійовича та повідомляє, що товариство має в наявності автобус ПАЗ-32051 на якому стоїть двигун ГАЗ-53. Крім того, вказав, що усними домовленостями між сторонами погоджено продаж невживаного двигуна тієї ж марки, яка стоїть на вказаному вище транспортному засобі. Також позивач зазначив, що отриманий 16.11.17 товариством двигун не відповідає домовленостям сторін.

Поряд із викладеним, позивач у своїй претензії повідомив, що при отриманні двигуна була створена комісії згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, яка надала висновок, що двигун не може бути використаний для автобуса ПАЗ-32051.

У зв'язку із викладеним, позивач у зазначеній вище претензії просив відповідача надіслати представника для огляду спірного двигуна та підтвердження висновку комісії. Крім того, зазначеною претензію позивач, у зв'язку із невиконанням домовленості, просив відповідача повернути кошти в сумі 30 000 грн. на рахунок позивача (реквізити рахунку зазначені у претензії).

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач у телефонній розмові обіцяв повернути кошти та забрати неякісний двигун. Проте, фактично нічого не зробив.

За доводами позивача, через недосягнення згоди з відповідачем щодо повернення коштів сплачених ТОВ «Інтерсіті Авто» за двигун ГАЗ, автобус позивача ПАЗ-32051 і водій закріплений за ним, знаходиться у простої, що спричиняє ТОВ «Інтерсіті Авто» додаткові збитки.

Предметом спору по даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого неякісного товару (двигуна ГАЗ) в сумі 29 400,00 грн. та 6 566,64 грн. збитків завданих неналежним виконаним зобов'язання.

Розглядаючи спір у справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У відповідності із ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Приписами абз. 1 ч. 2 ст. 673 ЦК України передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (абз. 2 ч. 2 ст. 673 ЦК України).

Частиною 4 ст. 673 ЦК України передбачено, що якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 674 ЦК України закріплено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки передання товару неналежної якості. Так, цією статтею передбачено, що покупець, якому передано товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Частиною 1 ст. 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Відповідно до ст. 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У відповідності із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, набуває право вимагати від продавця передачі цього товару та зобов'язаний здійснити його оплату.

За змістом ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 було затверджено Інструкцію П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (із відповідними змінами та доповненнями, далі Інструкція № П-7), яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією чи товарами.

Відповідно до п. 6 Інструкції П-7, приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем.

Згідно із п. 14 Інструкції П-7, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які підтверджують якість і комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація). Відсутність зазначених супровідних документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції . В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, яка надійшла і в акті зазначається, які документи відсутні.

Згідно із абз. 1 п. 16 Інструкції П-7, у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції тощо, що постачається, вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам, договору або даним, зазначеним в маркуванні і супровідних документах, які засвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає кількість оглянутої продукції і характер виявлених під час приймання дефектів.

У абз. 2 п. 16 Інструкції П-7 закріплено, що отримувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, ін. обов'язкових правилах чи договорі.

За змістом п. 18 Інструкції П-7, повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлено основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором. При цьому, у виклику згідно з п. 17 Інструкції П-7 зазначається час, на який призначено приймання продукції (у межах встановленого для приймання строку).

Запропонований одержувачем товару час для приймання продукції повинен бути достатнім для забезпечення явки іногородніх представників (становити не менше трьох днів - п. 19 Інструкції П-7).

У разі неотримання від іногороднього одержувача упродовж наступного дня від виклику інформації щодо того, чи буде направлений його представник для участі у прийманні продукції в одержувача товару виникає право здійснити приймання продукції до завершення встановленого строку явки представника відправника (п. 19 Інструкції П-7).

У разі неявки представника виробника (постачальника) на виклик покупця у встановлений строк та у випадках, коли виклик іногороднього представника виробника (відправника) не є обов'язковим (зокрема у справі № 908/226/18 відповідач є іногороднім, а тому у спірних правовідносинах у цій справі господарського суду його виклик не є обов'язковим), перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При цьому, якщо бюро товарних експертиз або відповідна інспекція по якості відсутні у місці знаходження покупця, або у разі відмови таких у залученні, перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості (п. 20 Інструкції П-7).

За результатами приймання продукції по якості та комплектності за участі представників, зазначених у пунктах 19, 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманого товару.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню при вирішенні даної справи, суд відзначає, що наслідки поставки неякісного товару настають для сторін даного спору лише за умови доведеності позивачем обставин поставки йому відповідачем, як продавцем, товару неналежної якості.

Дослідивши обставини по справі № 908/226/18 та наявні у справі докази, суд встановив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження поставки йому відповідачем спірного двигуна ГАЗ неналежної якості.

Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні жодні докази передачі відповідачем позивачу двигуна ГАЗ (наприклад акт приймання-передачі товару чи/або видаткова накладна), також відсутні відповідні супровідні документи (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості тощо) на зазначений товар із зазначенням індивідуальних ознак двигуна (наприклад завод виробник вказаного двигуна, його номер та технічні характеристики, на якому пальному він працює (бензиновий чи дизель) та ін.

В той же час, наданий до матеріалів справи, акт огляду вузлів автотранспорту від 23.11.17 № 1, який складено комісією з представників позивача, не може бути прийнятий судом, як належний доказ поставки відповідачем товару невідповідної якості чи комплектності, оскільки в порушення вимог п. 20 Інструкції П-7 до участі у прийманні товару по якості та комплектності позивачем не було залучено експерта бюро товарних експертиз, представника інспекції по якості, або у разі їх відмови чи відсутності за місцезнаходженням позивача, компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості .

Крім того, судом враховано, що в зазначеному вище акті комісією у складі представників позивача взагалі не зазначено, яким вимогам стандартів, параметрів, технічних умов, або даним, зазначеним в маркуванні і супровідних документах не відповідає оглянутий двигун ГАЗ, а також відсутні посилання на супровідні документи, які надійшли разом із таким двигуном.

Водночас, судом прийнято до уваги, що із змісту акту огляду вузлів автотранспорту від 23.11.17 № 1 та інших наданих до матеріалів справи доказів (документів) не вбачається, що виявлені недоліки є неусувними чи, що їх усунення пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, або що останні виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення. Вказане, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для застосування правових наслідків передання товару неналежної якості, визначених п. 1 ч. 2. ст. 678 ЦК України.

З огляду на викладені вище положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 400,00 грн. за поставлений неякісний товар.

Враховуючи, що позивач в установленому законом порядку не довів факту поставки (передачі) відповідачем неякісного товару - двигуна ГАЗ на суму 29 400 грн. у суду відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги ТОВ «Інтерсіті Авто» про відшкодування збитків в розмірі 6566,64 грн. завданих поставкою неякісного товару.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 1762 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 08.05.18.

Суддя В.Л. Корсун