Постанова № 73870653, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження НОМЕР_2-ц/774/435/18 Справа № 201/8311/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Варенко О.П.Категорія 2

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів –Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Дніпропетровська міська рада, про усунення перешкод у користуванні майном і визнання особи втратившою право користування приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – Дніпропетровська міська рада, про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

3 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 лютого 2016 року між ним як підрядником та відповідачем як замовником укладено договір підряду, відповідно до п.1.1. якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням матеріалів замовника та власного устаткування, а замовник зобов'язується надати підряднику матеріал, прийняти і оплатити виконані роботи. Відповідно до п.1.2., 1.3. він мав виконати певні роботи (демонтаж кахелю на підлозі, заміна стяжки підлоги, утеплювання підлоги, укладка кахелю на підлозі, вивезення будівельного сміття) у прим. 17 поз. 22, 23 в підвалі АДРЕСА_1. Всі ремонтні роботи були виконанні ним належним чином в строки передбачені договором. Проте, як він дізнався під час проведення ремонтних робіт, ОСОБА_3 не є власником приміщень, в яких він проводив ремонт. Вказані приміщення нікому не належать, а відповідач користується ними з 2005 року. Відповідно до п 5.1.5. підрядник зобов'язаний в 10-денний строк після підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт вивезти з місця виконання робіт майно, що йому належить, за власний рахунок. Так як ОСОБА_3 не має зареєстрованого права власності на вказані приміщення, то позивач вважає, що правові підстави вимагати від нього вивезення майна з приміщень відсутні. Зважаючи, що вказані нежитлові приміщення відповідачу не належать, а наразі в приміщеннях проведені ремонтні роботи зі зміни підлогового покриття і в них зберігається його майно, то, на думку позивача, він має право на користування цими приміщеннями, оскільки це не порушує прав та інтересів інших осіб. Просив суд усунути перешкоди в користуванні майном шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування вказаними приміщеннями.

17 червня 2016 року ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що у липні 2005 року дійшла згоди з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством, що обслуговує будинок АДРЕСА_1, що вона проведене ремонтні роботи та буде підтримувати у нормальному стані в підвальному приміщенні НОМЕР_1 будинку кімнати поз. НОМЕР_2, НОМЕР_3, та натомість зможе вільно користуватися ними у разі, якщо це не буде порушувати прав та законних інтересів мешканців будинку.

22 березня 2010 року вона уклала договір підряду з ТОВ «Буд-Центр», відповідно до умов якого останній провів за рахунок замовника ремонтні роботи зі шпаклювання, штукатурки та фарбування стін у приміщеннях. Згодом, 24 квітня 2013 року між ТОВ «ВКФ «ГОР» та нею укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А. під № 1080, відповідно до якого вона набула право власності на сусідні приміщення. Таким чином, вважає, що у 2005 році добросовісно заволоділа чужими приміщеннями і продовжує відкрито, безперервно володіти ними понад 11 років, підтримує приміщення в належному стані, справно оплачує комунальні послуги з утримання будинку, за теплову енергію, послуги зв’язку, електроенергію, тому просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2, площею 18.9 кв. м. та поз. НОМЕР_3, площею 24.4 кв. м, що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі АДРЕСА_1 та зобов’язати органи юстиції, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або нотаріусів зареєструвати за нею право власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном і визнання особи втратившою право користування приміщенням.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2 площею 18.9 кв. м. та поз. НОМЕР_3 площею 24.4 кв. м, що розташовані у приміщенні № ХVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Зобов’язано органи юстиції, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2 площею 18.9 кв. м. та поз. НОМЕР_3 площею 24.4 кв. м, що розташовані у приміщенні № ХVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1.

Не погодившись з таким рішенням, Прокуратура Дніпропетровської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2 площею 18.9 кв.м. та поз. НОМЕР_3 площею 24,4 кв.м, що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1 та зобов’язання органів юстиції, органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2 площею 18.9 кв.м. та поз. НОМЕР_3 площею 24,4 кв.м., що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1, та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення порушує інтереси власника спірного майна по АДРЕСА_1 – Дніпропетровської обласної ради та Дніпровської міської ради, які не були залучені в якості відповідачів. ОСОБА_3 з моменту придбання частини нерухомого майна по АДРЕСА_1 за договором купівлі - продажу з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ГОР» була обізнана про наявність власника спірних приміщень, однак самовільно користувалася ними. Крім того, нею не надано доказів на підтвердження вжиття заходів щодо утримання спірного майна протягом останніх десяти років.

ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що ні Дніпропетровською обласною радою, ні Дніпровською міською радою не було здійснено реєстрацію права власності на спірні об’єкти нерухомого майна. У липні 2005 року вона дійшла згоди з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством щодо користування поз. НОМЕР_2 та поз. НОМЕР_3, що розташовані у приміщенні № XVII у підвалі АДРЕСА_1, де провела ремонтні роботи, та сплачувала комунальні послуги з утримання будинку.

Згідно ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно та зобов’язання вчинити певні дії, перевірка законності оскаржуваного рішення проводиться в цих межах.

Вислухавши учасників процесу, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірні приміщення ні за ким не зареєстроване, ОСОБА_3 у 2005 році добросовісно заволоділа чужими приміщеннями і продовжує відкрито, безперервно володіти ними понад 11 років, вона несе тягар утримання приміщень в належному стані, тому є підстави для визнання за нею права власності за набувальною давністю.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2013 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ГОР» набула право власності на нерухоме майно, що складається з: нежитлове приміщення ХVII в підвалі житлового будинку (поз. 1-21), загальною площею 166.1 кв.м., а – вхід в підвал; у загальному користуванні приміщення VI-1 – площею 5.5 кв.м. на І поверсі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У липні 2005 року ОСОБА_3 за погодженням з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством, що обслуговує будинок АДРЕСА_1, почала користуватися кімнатами поз. НОМЕР_2 та поз. НОМЕР_3 в підвальному приміщенні НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1.

Однак, судом встановлено, що спірне майно на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.06.2002 № 1380 та від 22.01.2004 № 277 відноситься до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (а.с.67-71).

Згідно з листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 06.07.2017 року № 4/5-986 у реєстрі об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра значиться житловий будинок по АДРЕСА_1.

Таким чином, заперечення ОСОБА_5 про те, що право власності на спірне майно ні за ким не зареєстроване, спростовуються наданими апелянтом доказами.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Однак, Дніпропетровська обласна рада та Дніпровська міська рада не залучені судом в якості належних відповідачів у справі.

Крім того суд першої інстанції, зобов’язуючи органи юстиції, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та/або нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_6 на спірне нерухоме майно, також не залучив їх в якості відповідачів у справі.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю та зобов’язання вчинити певні дії з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, зі ОСОБА_3 на користь Прокуратури Дніпропетровської областіпідлягає стягненню судовий збір в розмірі 1212,64 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області– задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2016 року– скасувати в частині задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2 площею 18.9 кв.м. та поз. НОМЕР_3 площею 24,4 кв.м., що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1 та зобов’язання органів юстиції, органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державних реєстраторів прав на нерухоме майно та нотаріусів зареєструвати право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а саме: поз. НОМЕР_2 площею 18.9 кв.м. та поз. НОМЕР_3 площею 24,4 кв.м., що розташовані у приміщенні № XVII, що знаходиться у підвалі будинку АДРЕСА_1, та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Прокуратури Дніпропетровської областісудовий збір в розмірі 1 212,64 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова