Постанова № 73870555, 08.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2197/18 Справа № 189/149/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О. С. Доповідач - Демченко Е.Л.Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 28 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №207021, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 12.000 доларів США на строк до 28 квітня 2012 року.

Вказували, що з метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором, 28 квітня 2007 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_3 укладено договір поруки №207021-4.

Зазначали, що умови договору виконали у повному обсязі надавши обумовлені грошові кошти.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, суму кредиту не повернула, повідомлення про повернення поточної заборгованості позичальник та поручитель залишили без виконання та належного реагування, внаслідок чого станом на 03 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 35.986 доларів США 68 центів, з яких: заборгованість по кредиту в розмірі 9.637 доларів США 76 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 13.173 долари США 61 центи; заборгованість за пенею в розмірі 11.443 долари США 27 центів, штраф (фіксована частина) в розмірі 19 доларів США 31 цент, штраф (процентна складова) в розмірі 1.712 доларів США 73 центи, яку вони просять стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк позовної давності вони не пропустили, спірним кредитним договором сторонами визначено строк позовної давності тривалістю 5 років, банком надіслано відповідну вимогу про повернення заборгованості, а суд помилково прийняв до уваги заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Разом з цим, частиною 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Апеляційна скарга ПАТ КБ “ПриватБанк” підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов’язковою.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28 квітня 2007 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №207021.

Згідно укладеного договору позивач зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 12.000 доларів США зі сплатою 16 відсотків річних, на термін до 28 квітня 2012 року, а ОСОБА_2 зобов’язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, ОСОБА_2 повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_2 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом (а.с.12-15).

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором, 28 квітня 2007 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_3 укладено договір поруки №207021-4, за умовами якого ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_2 усіх обов’язків за кредитним договором (а.с.16).

ПАТ КБ “ПриватБанк” свої зобов’язання за даним договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 12.000 доларів США.

Станом на 03 листопада 2014 року за спірним кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 35.986 доларів США 68 центів, з яких: заборгованість по кредиту в розмірі 9.637 доларів США 76 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 13.173 долари США 61 центи; заборгованість за пенею в розмірі 11.443 долари США 27 центів, штраф (фіксована частина) в розмірі 19 доларів США 31 цент, штраф (процентна складова) в розмірі 1.712 доларів США 73 центи.

08 грудня 2014 року на адресу відповідачів банком було надіслано повідомлення про наявність заборгованості та про необхідність її погашення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплив строк позовної давності до основної вимоги, у зв'язку з чим вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог, та про застосування спливу позовної давності заявлено відповідачем і його представником у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов’язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором,то права й обов’язки виникають у кожного контрагента.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі №6–154цс15.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст.253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З графіку погашення кредиту і відсотків вбачається, що сторонами було обумовлено чергові щомісячні платежі, їх дати та розмір (а.с.14-15).

З розрахунку заборгованості вбачається, що остання сплата за спірним кредитом була вчена 29 квітня 2009 року (а.с.5), тобто саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності.

Колегія суддів приймає до уваги те, що сторонами у кредитному договорі було обумовлено позовну давність у п’ять років.

Втім, у зв’язку з тим, що останній платіж було здійснено 29 квітня 2009 року, а вимогу про погашення виниклої заборгованості банком було надіслано 08 грудня 2014 року, тобто вже після спливу строку дій кредитного договору, який діяв до 28 квітня 2012 року, строк позовної давності банком пропущено.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин і аналізуючи норми розділу V ЦК України "Строки та терміни. Позовна давність" у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми ч.3 ст.267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2017 року, тобто до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі, представник ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмовити йому у задоволенні позову (а.с.99-102).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що останній платіж відповідачем було здійснено 29 квітня 2009 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 21 січня 2015 року (а.с.2), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосувати до спірних правовідносин загальний трирічний строк позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, з урахуванням визначеного сторонами строку позовної давності у п’ять років, що в силу вимог ст.267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать встановленим судом обставинам справи, не ґрунтуються на законі та спростовуються викладеними висновками суду.

Колегія суддів приймає доводи скарги в частині того, що спірним договором визначено строк позовної давності тривалістю п’ять років, втім навіть з врахуванням п’ятирічного строку позовної давності він пропущений.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що строк ними не пропущено спростовується наведеним вище.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови в позові.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,379,381-383 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.