Постанова № 73870405, 26.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8452/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/5600/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача Тимчишин Н.І., відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовною заявою, яку в подальшому уточнив та остаточно просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.02.2007 року в сумі 3518,84 доларів США, в тому числі: заборгованість за кредитом 29500,0 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками 5680,80 доларів США, а також стягнути пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 100704,57 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 08.02.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України", яке на підставі внесення змін до Статуту банку 07.06.2011 року, затверджених Постановою КМУ від 06.04.2011 року №502 перейменовано на ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 уклали договір відновлювальної кредитної лінії №2, згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 29500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 12,5% річних, з терміном повернення до 08.02.2012 року.

Згідно п.п.3.3.1 Кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язалася в строки обумовлені договором повернути кредит в сумі 29500,00 доларів США та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди встановлені договором. Однак, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за кредитним договором станом на 22.09.2016 року ОСОБА_4 має заборгованість за кредитом 29500,0 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками 5680,80 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 100704,57 грн. Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, то позивач змушений звернутися до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 19 червня 2017 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.04.2011 року у справі №7/19/5022-239/2011 стягнуто з приватного підприємства "Ролікс-Транс" заборгованість в гривнях, що не є достатнім для погашення заборгованості по доларовому кредиту. Вважає, що суд приймаючи рішення, поклав у його мотивувальну частину помилку державного виконавця, не дослідивши природу виникнення кредитно-зобов"язальних відносин позичальника ОСОБА_4 та кредитора АТ "Ощадбанк", що призвело до хибних висновків суду про те, що зобов"язання за кредитним договором є виконаним. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.02.2007 року. Також скаржник просить вирішити питання судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до норм ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі начальника філії - Тернопільське обласне управління Криницького О.А., який діяв на підставі довіреності № 9226 від 27.12.2006 р. та фізичною особою ОСОБА_4 укладено 08.02.2007 р. Договір відновлювальної кредитної лінії №2 /а.с.3-5/.

Відповідно до умов договору, сторони взяли на себе зобов'язання :

-Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит (який надається окремими частинами(траншами)) в сумі 29 500,00 дол. США, на споживчі потреби, а Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту не пізніше 08.02.2012 р., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних, комісій винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.(п.п.1.1,1.2 кредитного договору ).

-проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок заборгованості за кредитом починаючи з дати видачі кредиту до настання остаточного терміну повернення кредиту. Нараховані проценти повинні бути сплачені Позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця. Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 08.02.2012 року ( п.п. 1.5.1.2, 1.5.1.3 кредитного договору);

Також встановлено, що в процесі дії договору №2 від 08.02.2007 року, сторонами укладено додатковий договір №1 від 14.11.2007 року, відповідно до якого внесено зміни в п.1.1.1 договору щодо збільшення процентної ставки, яка починаючи з 01.11.2007 року сплачується в розмір 13% річних в порядку, на умовах та в строки визначені кредитним договором.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань за Кредитним договором, банк 09.06.2016 року надіслав відповідачу - ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення кредиту і зобов'язав погасити заборгованість перед банком на протязі 30 днів з моменту отримання вимоги /а.с.6/.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено:

- Договором майнової поруки №1 від 08.02.2007 року укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі начальника філії - Тернопільського обласного управління Криницького О.А., (далі Заставодержатель), та Приватним малим підприємством "Ролікс" (правонаступником якого згідно статуту зареєстрованого 13.04.2009 року є Приватне підприємство "Ролікс - Транс" ) в особі директора Сталеного Р.М., який діяв на підставі статуту (далі Майновий поручитель), відповідно до якого Майновий поручитель Боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії, передає в заставу рухоме майно , а Заставодержатель приймає у заставу в порядку на умовах визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить Заставодавцю на праві власності;

- Договором застави транспортних засобів від 09.02.2007 року укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі начальника філії - Тернопільського обласного управління Криницького О.А., (далі Заставодержатель), та Приватним малим підприємством "Ролікс" (правонаступником якого згідно статуту зареєстрованого 13.04.2009 року є Приватне підприємство "Ролікс - Транс" ) в особі директора Сталеного Р.М., який діяв на підставі статуту (далі - Заставодавець),нотаріально посвідченого 09.02.2007р. та внесеного в реєстр за №1316, відповідно до умов якого Заставодавцем передано в заставу рухоме майно, а саме: сідловий тягач Е марки МАN 19.463,1997року випуску, зеленого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_3, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії BOC 001994, виданого і зареєстрованого РЕМ МРВ 1ДАЇ м. Тернопіль 17.01.2007 року, та н/причіп бортовий - E SCYMITZ SPR 24L 1995 року випуску, колір синій, шасі (кузов,рама) НОМЕР_4, реєстраційний НОМЕР_5, належний заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого і зареєстрованого РЕМ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль, 17.01.2007 року, які належить Заставодавцю на праві власності. Сторони оцінили предмет застави в сумі 292000,00грн., яка є приблизною вартістю майна на момент передачі його у заставу. На період дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.04.2011 року за позовом Прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі Філії - Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" до Приватного підприємства "Ролікс - Транс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.02.2007 року у розмірі - 36844,42 дол. США. шляхом звернення стягнення на рухоме майно - транспортні засоби заставлені згідно договору застави від 09.02.2007 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного підприємства "Ролікс - Транс", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14045466, на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м.Київ 1, в особі Філії - Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", майдан Волі, 2, м.Тернопіль ідентифікаційний код 09338500 - 29500,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 234820,00грн. суми кредиту, 6663,38 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 53040,50 грн. несплачених процентів, та 68,10 дол.США, що в гривневому еквіваленті становить 542,18 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, шляхом звернення стягнення на передане ним, згідно Договору застави транспортних засобів від 09.02.2007 року, рухоме майно, а саме : - сідловий тягач Е марки МАN 19.463,1997року випуску, зеленого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого і зареєстрованого РЕМ МРВ ІДАЇ м. Тернопіль 17.01.2007 року, та н/причіп бортовий - E SCYMITZ SPR 24L 1995 року випуску, колір синій, шасі (кузов,рама) НОМЕР_4, реєстраційний НОМЕР_5, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВОС 001997, виданого і зареєстрованого РЕМ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль, 17.01.2007 року /а.с.80-82/.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.12.2013 року №7/19/5022- 239/2011 встановлено, що ПП "Ролікс - Транс" частково погашало заборгованість по кредиту і що підприємство станом на 31.10.2013 року погасило 9559,63 грн. у строки передбачені графіком від 01.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 року №7/19/5022- 239/2011 встановлено, що ПП "Ролікс - Транс" як поручитель частково погашало заборгованість за кредитним договором №2 від 08.02.2007 року, а тому за погодженням банку відстрочив виконання рішення суду на 6 місяців.

На виконання рішення суду та наказу на його виконання, державним виконавцем Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ було відкрито виконавче провадження №41127616 з примусового виконання судового наказу господарського суду Тернопільської області.

30.09.2016 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої заборгованість згідно наказу №7/19/5022-239/2011 від 11.05.2011 року Господарського суду Тернопільської області сплачено, чим виконано забезпечене заставою зобов'язання. При цьому, підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент закінчення провадження, а саме, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом /а.с.170/.

Ухвалюючи оскаржуване рішення відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих обставин, що судом не встановлено порушення права позивача, оскільки зобовязання за договором від 08.02.2007 року щодо ОСОБА_4 виконані

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Відповідно до п.3.3.1. Кредитного договору Відповідач зобов'язався точно в строки, обумовлені цим Договором, повернути Кредит в сумі 29 500,00 доларів США та своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим Договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому Договору на першу вимогу Банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості по Кредиту, а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах передбачених цим Договором, а також відшкодувати Банку в повному обсязі збитки, під яким розуміються будь - які витрати Сторони, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору, знищення, втрати або пошкодження майна (грошових коштів), що належить Стороні, а також неотримання доходів, котрі могли бути отримані, якби зобов'язання Сторона виконана свої обов'язки належним чином в порядку, передбачено цим Договором.

Так, згідно п.3.2.2. Кредитного договору АТ "Ощадбанк" залишив за собою право, у разі порушення Відповідачем умов цього Договору, достроково стягнути Кредит та нараховані проценти та інші платежі, що підлягають сплаті.

Відповідно до п.3.2.3 Кредитного договору АТ "Ощадбанк" та Відповідач домовилися, що при виникненні простроченої заборгованості за Кредитом, процентами, комісійними винагородами та іншими платежами, Позивач вправі здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що передане в забезпечення виконання зобов'язань за договором забезпечення.

Водночас, у п. 1.4.1 Кредитного договору АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_4 погодили, що забезпеченням за її кредитними зобов'язаннями буде виступати застава транспортних засобів, надана ПМП "Ролікс", шляхом укладення з ним Договору застави транспортних засобів та Договору майнової поруки.

Так, 08.02.2007 року між ПМП "Ролікс" та АТ "Ощадбанк" було укладено Договір майнової поруки №1 від 08.02.20107 року (надалі-Договір майнової поруки) та Договір застави транспортних засобів, затвердженого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_8 № 1316 від 09.02.2007 року (надалі - Договір застави).

Пунктом 3.3.1 Договору майнової поруки №1 від 08.02.20107р. преедбачено, що Заставодавцю надавалося право достроково виконати Зобов'язання, забезпечене Предметом застави, таке ж право містилося і в п.3.3.1 Договору застави транспортних засобів.

Згідно п.6.2. Договору майнової поруки Заставодавець має право у будь - який час до реалізації Предмета застави, зупинити звернення стягнення на нього виконанням Зобов'язання в повному обсязі. Аналогічне право ПП "Ролікс" також містилося і в п.6.2 Договорі застави транспортних засобів.

Тобто, ПМП "Ролікс" вправі у будь - який час достроково, а також в разі порушення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_4, з метою недопущення звернення стягнення на власне майно, сплатити на користь АТ "Ощадбанк" кошти за Відповідача, набуваючи при цьому право пред'явлення регресної вимоги до Позичальника.

У зв'язку із несплатою Відповідачем заборгованості, 05.01.2011 року Позивач звернувся із письмовим - повідомленням вимогою про відкликання кредиту, яким надав ОСОБА_4 в строк до 21.01.2011 року сплатити повну вартість кредиту, чим змінив дату остаточного виконання зобов'язання, а відповідно і відлік строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 20 ЦК України регламентоване право особи на захист, який вона здійснює на свій власний розсуд.

Так, з метою стягнення коштів та у зв'язку із відсутністю добровільного виконання ОСОБА_4 письмового повідомлення - вимоги, АТ "Ощадбанк" скористався своїм правом як Заставодержателя і звернувся в господарський суд Тернопільської області із позовом про стягнення заборгованості ОСОБА_4 шляхом реалізації заставного майна.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.04.2011 року у справі №7/19/5022-239/2011 позов АТ "Ощадбанк" до ПП "Ролікс-Транс" задоволено. Стягнуто на користь АТ "Ощадбанк" з ПП "Ролікс Транс" (правонаступник ПМП "Ролікс") заборгованість за кредитом ОСОБА_4 у розмірі 29 500,00 доларів США (еквівалент у гривні - 234 820,00 грн.). 6663.38 доларів США (еквівалент у гривні - 53 040,50 грн.) та 68,10 доларів США (еквівалент у гривні 68,10 грн.)- пені шляхом звернення стягнення на передане ним згідно Договору застави транспортних засобів рухоме майно. Судовий наказ Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2011 року.

Постановою ДВС відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ПП "Ролікс Транс" заборгованості за кредитом ОСОБА_9 у сумі 234 820,00 грн. - у сумі стягненого кредиту, 53 040,50 грн. - у сумі стягнених процентів, 542,18 грн. - у сумі стягненої пені шляхом звернення стягнення на транспортні засоби.

19.06.2017 року представник АТ "Ощадбанк" у своїй заяві №117.10-12/1/588 долучив до матеріалів цивільної справи 44 заяви на переказ готівки, якими підтверджується факт визнання заборгованості ОСОБА_4 кредиту. Остання оплата здійснена 31.10.2013 року.

Згідно норм ст. 528 ЦК України, якою зазначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов"язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні (Правова позиція ВСУ у справі № 6-15цс15).

Так, із вище перелічених Договорів (Кредитного договору, Договору майнової поруки, Договору застави транспортних засобів) чітко видно, що саме ОСОБА_4, з метою отримати кредит, просила видати кошти під забезпечення виконання її зобов'язань ПМП "Ролікс" (ПП "Ролікс Транс"), а отже, вона сама, за власним волевиявленням, визначила та надала право Заставодавцю виконувати за неї кредитні зобов'язання в разі наявності власного порушення кредитних зобов'язань. Водночас, Позивач, виходячи із 4,1. ст.528 ЦК України зобов'язаний був прийняти виконання зобов'язання ОСОБА_4, запропоноване Заставодавцем, якого вона сама надала.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, варто звернути увагу суду також на ч.І ст. 264 ЦК України, якою зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У випадку із заборгованістю ОСОБА_4 має місце саме визнання нею свого боргу, яке знайшло своє вираження через часткову сплату нею заборгованості, а також через сплату її заборгованості Заставодавцем (ПП "Ролікс Транс") в порядку ч.4 ст. 528 ЦК України.

Пунктом 1.7. Кредитного договору Позивач та Відповідач погодили, що при надходженні від Позичальника коштів у рахунок погашення заборгованості за цим Договором виконання зобов'язання здійснюється у наступній черговості:

1. прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

2. прострочена основна сума боргу за кредитом (якщо прострочення буде мати місце);

3. строкові проценти за користування кредитом;

4. комісійні винагороди, окрім плати за розрахунокво - касове обслуговування при достроковому погашені залишку всієї заборгованості за кредитом за ініціативою Позичальника;

5.строкова сума основного боргу за Кредитом;

6. штрафні санкції, передбачені цим Догвоором;

7.інші платежі відповідно до цього Договору

Пунктом 4.1.1. Кредитного договору Відповідач зобов'язалася у випадку порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування Кредитом сплатити на користь Позивача пеню у розмірі 0,03% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 6.6. Кредитного договору Позивач та Відповідач домовилися про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.І ст. 259 ЦК України до З(трьох) років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі, але не виключно , щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів,пені тощо), що передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею в Україні є гривня. При цьому, Основний Закон не встановлює обмежень, щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом. Тобто, відповідно до Законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на усій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального Законодавства України.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено, що у разі, якщо кредит правомірно наданий у іноземній валюті і кредитор просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам статті 533 ЦК України.

Так, ст.533 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зважаючи на вищевказане, при кожній сплаті заборгованості кошти сплачені в гривні були конвертовані по курсу чинному на дату їх внесення та зараховані на погашення боргу Позичальника.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Основним нормативно-правовим актом, який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19 лютого 1993 року із наступними змінами і доповненнями встановлено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно зі ст.1 Закону "Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених п.13 ст.97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених п.7-4 ст.114-5 Конституції України" Декрет №15-93 має силу закону.

Чинним законодавством передбачає обов'язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, але не містить заборони щодо визначення грошового зобов"язання в іноземній валюті.

Зважаючи на викладене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93). Висвітлене підтверджується Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1289цс16 поданій Постанові від 16.11.2016 року.

Враховуючи правовий висновок ВСУ у справі № 6-1063цс17 від 01.11.2017 року, яким визначено, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов'язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті і відповідно також і виконавче провадження має відбуватися з вказаними особливостями.

Враховуючи вищенаведене, станом на 22.09.2016 року позичальник має непогашену заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08.02.2007 року в сумі 35180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом - 29500 дол. США, загальна сума несплачених процентів - 5680,84 дол. США) та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 100704,57 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки суд приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог і про необхідність задоволення позову повністю, судові витрати (судовий збір) в розмірі 32633,02 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" (МФО 338545, п/р 373929005, ЄДРПОУ 09338500), заборгованість за Договором відновлювальної кредитної лінії № 2 від 08.02.2007 року в сумі 35180,84 доларів США (з яких загальна заборгованість за кредитом - 29500 дол. США, загальна сума несплачених процентів - 5680,84 дол. США) та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 100704,57 грн.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" (МФО 338545, п/р 373929005, ЄДРПОУ 09338500) судові витрати в розмірі 32633,02 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк