Постанова № 73870303, 26.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5573/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/4625/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П., Савуляк Р.В.

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2017 рокупо справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором, покликаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 22 вересня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, кредит не повернула. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором заборгованість відповідача, станом на 02 серпня 2016 року, становить 16852,18 грн. Просить стягнути з відповідача борг за кредитним договором від 22 вересня 2011 року в сумі 16852,18 грн. та судовий збір.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2017 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - ПАТ КБ "ПриватБанк". Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що до моменту повідомлення користувачем банку про встановлення факту втрати електронного платіжного засобу, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Стверджує, що відповідачем не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено Банк про втрату платіжної картки, інформації щодо незаконного використання картки та інші випадки. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 29 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Судові витрати Банк просить покласти на відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"підлягає до задоволення.

Відповідно до норм ЦПК Українни в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст.ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що 22 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до послуг та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк" /а.с. 12/.

У відповідності до розрахунку заборгованості за договором від 22 вересня 2011 року 03 серпня 2015 року з платіжної картки, яку отримала ОСОБА_3 згідно вказаного договору знято кредитні кошти у розмірі 6500,00 грн. /а.с. 10/

Як вбачається із матеріалів справи, досудовим слідством встановлено факт протиправного заволодіння, шахрайським способом, грошовими коштами у сумі 6500,00 грн. з карткового рахунку, який належить відповідачу ОСОБА_3

В подальшому, ОСОБА_3 кредитні кошти не повернула, в зв"язку з чим станом на 02 серпня 2016 року утворилася заборгованість на загальну суму 16852,18 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_3 не отримувала кредиту, в зв"язку з чим відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язань (неналежне виконання)

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повертати позику частинами.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отримавши кредит в розмірі 8000 грн., ОСОБА_3 отримала можливість розпоряджатися даними коштами.

Факт протиправного заволодіння кредитними коштами ОСОБА_3 не звільняє її від відповідальності повернення таких коштів.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2., 6.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного Банк України від 30 квітня 2010 року №223, Клієнт зобов"язаний вживати заходів щодо запобігання втрати (викрадення) Карт, ПІНу (персонального ідентифікаційного номеру) або інформації, нанесеної на Карту і магнітну смугу, або їхнього незаконного використання.

Відповідно до ч. 14.16 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов"язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

Відповідно до Умов та правил, Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заявки Клієнта про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.

Кошти з рахунку ОСОБА_3 були зняті до моменту заблокування картки за заявою держателя картки, в зв"язку з чим остання несе відповідальність за заборгованість яка утворилася на її рахунку.

Станом на 02.08.2016 року в ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитним договором становить 16852,18 грн., з яких:

6492,40 грн. - тіло кредиту;

2159,77 грн. - відсотки за користування кредитом;

5871,33 грн. - пеня за прострочення зобов"язань;

1050 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг;

500 грн. - штраф (фіксована складова);

778,68 - штраф (процентна складова).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.09.2011 року.

На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, чим допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки суд приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог і про необхідність задоволення позову повністю, судові витрати (судовий збір) в розмірі 2893,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"- задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2017 рокускасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 16852,18 грн. за кредитним договором б/н від 22.09.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 2893,8 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк