Рішення № 73869574, 07.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2018 року № 826/17505/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенняГоловного управління ДФС у м.Києві, від 26.04.2017 №1368149-1305.

Позов вмотивовано тим, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення прийняте всупереч чинному законодавству України, є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки податок на земельну ділянку має нараховуватись відповідачем з дати державної реєстрації прав на таку земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні, стверджуючи, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2017 Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №1368149-1305, яким позивачу відповідно до пункту 286.5 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» в сумі 24 597,04 грн.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Державної фіскальної служби України про відмову у задоволенні адміністративної скарги від 07.12.2017 №16340/П/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 №1368149-1305 залишено без задоволення, а скаргу без змін.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з підпунктами 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1. пункту 271.1.статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пункту 286.5 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням при будинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Водночас згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки при будинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Встановлено, що відповідно до договору дарування нежитлових приміщень від 04.04.2014 №442, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстрованого 04.04.2014 №30248088000 громадянину ОСОБА_1 на праві власності належать нежилі приміщення загальною площею 348,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0512 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно з витягом з бази даних ПК «Кадастр» станом на 04.07.2017, наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 62:077:0105, загальна площа земельної ділянки складає - 0,0512 га; економіко-планувальна зона - 586.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2017 наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул.Оноре де Бальзака, 63-б, площею 512 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 складає 819901,31 грн.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2015 (справа №21-3517а15), згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Тобто, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 07.07.2015 (справа № 21-775а15).

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що зважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Щодо розміру грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає.

Згідно статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Ставка земельного податку в 2017 році обраховується відповідно до пункту 5.4 Положення про плату за землю в м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві та акцизного податку" із змінами та доповненнями, та становить - 3%.

Відповідно сума земельного податку за 2017 рік 819901,31 грн.х3%=24597,04 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи викладене вище, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2017 №1368149-1305 є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинство України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Власенкова