Рішення № 73869182, 04.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 р. № 820/2344/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/2344/17 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті призначеної пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";

- зобов'язати Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, за вислугою років, з 01.11.2018, з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що з 16.11.2016 року йому призначена пенсія відповідно до статті 50-1 закону України "Про прокуратуру", на теперішній час обіймає посаду начальника Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області. Однак, пенсія йому не нараховується та не виплачується. У зв'язку з чим 05.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з проханням здійснити йому виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-19 від 03.10.2017, яким внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими передбачено, що з 01 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу). Проте, листом відповідача № 34/С-4 від 19.02.2018 позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки він не досяг пенсійного віку.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, 12.04.2018 через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов, в якому просив адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду. У вказаному відзиві представник управління зазначив, що з 01.06.2015 відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, в тому числі, Закону України "Про прокуратуру". Таким чином, з 01.06.2015, пенсії, що визначені в порядку та на умовах Закону України "Про прокуратуру" не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 обіймає посаду начальника Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області та одночасно є пенсіонером, якому призначена пенсія за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, серія ААІ № 662750.

Суд зазначає, що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.12.2016 по справі № 641/9711/16-а, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду Комінтернівського района м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в розмірі 90 % місячної (чинної) заробітної плати за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області № 18-713 від 15.11.2016, починаючи з 16 листопада 2016 року без обмеження її максимального розміру.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.12.2016 по справі № 641/9711/16-а закріплено право позивача на отримання пенсії в розмірі 90 % місячної (чинної) заробітної плати за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 16.11.2016.

Проте, пенсія ОСОБА_1 не виплачувалась, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача та листом № 47/С-4 від 18.05.2017 його повідомлено, що згідно постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.12.2016 по справі № 641/9711/16-а , ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017, розпорядженням управління від 20.03.2017 призначена пенсія позивачу за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області від 15.11.2016 року №18-713, починаючи з 16 листопада 2016 року без обмеження її максимального розміру. Поряд з цим, у вказаному листі зазначено, що хоча ОСОБА_1 пенсія і призначена, але не виплачується відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 213-VIII від 02.03.2015, та враховуючи те, що він працює в прокуратурі Харківської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.08.17 по справі № 646/5523/17 відмовлено у задоволенні позову.

Судом встановлено, що у зв'язку з тим, що з жовтня 2017 року вступила в дію низка законів щодо реформування пенсійної системи України, які дають право на виплату та отримання призначеної позивачу пенсії, продовжуючи працювати в органах прокуратури України, ОСОБА_1 05.02.2018 звернувся до Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою, в якій просив здійснити виплату пенсію з 01.11.2017.

Проте, листом відповідача № 34/С-4 від 19.02.2018 позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на пункт 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-19 від 03.10.2017, відповідно до якого, з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, виплачувати пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" немає законних підстав, оскільки ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку відповідно до ст.26 до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та продовжує працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 47 цього Закону, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів ("Про державну службу", "Про прокуратуру" та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, прокурора та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з вказаної дати на ОСОБА_1 не поширювались встановлені частиною першою статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 02 березня 2015 року № 213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, бо з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не давала права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 внесені зміни до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

У зв'язку із вказаними змінами, позивачу пенсія не виплачувалась.

Проте, суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-19 від 03.10.2017 внесено зміни до частини 6 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991, яку викладене в наступній редакції "З 1 жовтня 2017 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу)".

Також, вказаним законом внесено зміни до частини 4 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої, тимчасово, по 30 вересня 2017 року: особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України, "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-19 від 03.10.2017 внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262 від 09.04.1992, де частину 1 сатті 54 викладено в наступній редакції" "Тимчасово, по 30 вересня 2017 року, особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії не виплачуються".

Враховуючи викладені норми та закріплене право позивача на пенсію за вислугою років, суд приходить до висновку, що з 01.10.2017 позивач має право на виплату його пенсії без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) в розмір 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті призначеної пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом встановлено право позивача на виплату його пенсії саме з 01.10.2017, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Слобожанське об’єднане Управління Пенсійного фонду України м. Харкова, здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, за вислугою років, з 01.10.2017, з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Крім того, суд зазначає, що в рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України)

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтовані, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1, 61036, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (місцезнаходження - вул. Гольдбергівська, буд. 15, м. Харків, 61140, ідентифікаційний код - 41247824) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Слобожанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті призначеної пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати Слобожанське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, за вислугою років, з 01.10.2017, з розрахунку 90 % від середнього розміру щомісячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ідентифікаційний код - 41247824) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко