Ухвала суду № 73868836, 02.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1957/2018 Головуючий у 1-й інстанції:Москаленко К.О.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Глиняний В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.,

суддів Масенка Д.Є.., Присяжнюка О.Б.

за участю секретаря Парсамян А.А.

прокурора Щербини А.О.

захисника ТаралиО.М.

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференц зв'язку апеляційну скаргу захисника ТаралиО.М. . на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у кримінальному провадженні 42017100000000796 про продовження строку тримання під вартою,-

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва СмірноваО.С., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києві Даньковим А.Ю. та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 18.05.2018 року включно з визначенням застави в розмірі 264300 гривень з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених. ч.5 ст. 194 КПК України у випадку внесення застави відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні 42017100000000796

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою до положення ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суд з прав людини, суд врахував наявність обґрунтованої підозри, у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.364 КК України, характерезуючі данні про особу підозрюваного, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, доведеність та обґрунтованість ризиків, які зазначені у клопотанні органу досудового розслідування та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник Тарала О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, або визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, вказує, що слідчий суддя не взяв до уваги всі обставини справи, не навів доводів обґрунтованості підозри. При цьому апелянт посилається на те, що до клопотання не додано жодного доказу факту події скоєння крадіжок особистого майна ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 та ОСОБА_9, зокрема, докази, які на думку органу досудового розслідування та слідчого судді обґрунтовують підозру його підзахисного ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст.62 конституції України. Зазначає, що слідчий суддя та орган досудового розслідування безпідставно визнав наявність в поведінці ОСОБА_3 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так як жодна особа в даному кримінальному провадженні не визнана потерпілим, в показах свідків відсутні свідчення про скоєння ОСОБА_3 будь якого злочину. Також апелянт зазначає, що до моменту обрання його підзахисному міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній з'являвся до органу досудового розслідування та суду, що виключає ризик ухилення від органу досудового розслідування та/або суду. . Крім того апелянт вказує на те, що слідчий суддя не врахував характеризуючи дані ОСОБА_3 наявність утриманців та матеріальний стан та визначив не помірний для нього розмір застави .

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення підозрюваного та захисника які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.5 ст.185 КК України.

Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3., чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Твердження захисника про те, що документи, долучені до клопотання слідчого, не мають ніякого відношення до підозрюваного ОСОБА_3, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження, а саме протоколами допитів свідків, протоколами негласних слідчих дій відносно ОСОБА_10, протоколами негласних слідчих, а саме аудіо, - відео - контролю особи та іншими матеріалами, які на даному етапі кримінального провадження дають підстави вважати про ймовірну причетність підозрюваного ОСОБА_3., до інкримінованого кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також з огляду на конкретні обставини кримінального провадження. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, здійснювати незаконний вплив на учасників у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто заявлені у клопотанні ризики з часу застосування щодоОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час. Тому слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам, а у провадженні необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині, є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Висновки слідчого судді узгоджуються і з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя, всупереч стверджень апелянтів, врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3., та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, про що прямо вказано в оскаржуваній ухвалі.

Таким чином, доводи захисника щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави у межах розмірі 264300 гривень, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава призначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного, прийшов до висновку про те, що визначена судом застава забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.

Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави завідомо непомірним та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині слід визнати непереконливими.

На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано продовжив строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 в межах строку досудового розслідування, що відповідає положенням ч.3 ст.197 КПК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та вважає, що доводи викладені в цій апеляційній скарзі, правильність висновків слідчого судді не спростовують.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги захисника щодо порушення прав і свобод підозрюваного та відсутності підстав для продовження запобіжного заходу, є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не є визначеними законом підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури міста Києва Смірнова О.С., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києві Даньковим А.Ю. та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 18.05.2018 року включно з визначенням застави в розмірі 264300 гривень з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених. ч.5 ст. 194 КПК України у випадку внесення застави відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні 42017100000000796 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Тарали О.М. - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає

Судді: ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б. МасенкоД.Є.