Ухвала суду № 73868239, 02.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35059/16-ц

Провадження № 4-с/761/117/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Малашевського О.В.,

представника скаржника Ліпатова І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу приватної компанії з обмеженою відповідальністю Гоойоорд Б.В., яка діє через представництво «Гоойоорд Б.В.» на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В :

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю Гоойоорд Б.В., яка діє через представництво «Гоойоорд Б.В.» звернулась до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що 08.04.2010 року Шевченківським районним судом міста Києва було прийнято рішення по справі № 2-383/2010 про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із цегляної прибудови до квартири АДРЕСА_1 та про знесення цегляної прибудови.

На виконання рішення було видано виконавчі листи.

В процесі виконавчого провадження державним виконавцем було примусово виконано рішення суду та примусово виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із цегляної прибудови до квартири АДРЕСА_1.

На виконання вимог державного виконавця, в процесі виконання рішення суду, скаржником було забезпечено збереження майна шляхом укладення договору зберігання № 01/02-11 від 01.02.2011 року.

Проте, станом на час звернення зі скаргою, державним виконавцем не було вжито жодних дій щодо повернення або реалізації майна, що знаходиться на зберіганні, що призводить до порушення прав скаржника.

Посилаючись на викладене, скаржник просив суд визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо непроведення реалізації майна, яке було вилучено відповідно до виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва № 2-383/10 від 20.10.2010 року та знаходиться на зберіганні та зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві здійснити реалізацію майна, що знаходилось на зберіганні за договором № 01/02-11 від 01.02.2011 року, в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просив суд про її задоволення.

Заінтересовані особи та державний виконавець в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені у встановленому законом порядку.

Жодних клопотань від учасників судового розгляду не надходило, а також відзиву на скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, розглянувши скаргу та додані до неї документи, прийшов до висновку про часткове її задоволення з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження з виконання виконавчих листів, виданих 08.04.2010 року Шевченківським районним судом міста Києва по справі № 2-383/2010.

Згідно із повідомленням начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12.09.2016 року, на виконанні відділу перебували виконавчі листи, видані 08.04.2010 року Шевченківським районним судом міста Києва по справі № 2-383/2010. У вказаному виконавчому провадженні було описано майно та передано на зберігання. При цьому, реалізація майна, яке було не витребувано боржником, не проводилась в зв'язку із тривалими судовими розглядами.

Відповідно до договору № 01/02-11 від 01.02.2011 року, майно, описане і вилучене в процесі виконання судового рішення, було передане на зберігання 195 Центральній базі ДССТ (військова частина Т 0710).

Згідно із ч. 6 ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент передання майна на зберігання) передане на зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після сплати боржником витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати за зберігання майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Згідно із статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення зі скаргою) передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців з дня передачі на зберігання. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації такого майна кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

Із матеріалів справи вбачається, що передане не зберігання майно боржників їм не повернуто та дій з реалізації майна державним виконавцем не вчинено.

Доказів зворотного суду не надано, оскільки державний виконавець в судове засідання не з'явився та доказів на підтвердження дій щодо вирішення подальшої долі майна боржників суду не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо непроведення реалізації майна, яке було вилучено відповідно до виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва № 2-383/10 від 20.10.2010 року та знаходиться на зберіганні є неправомірною, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог за скаргою щодо зобов'язання ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві здійснити реалізацію майна, що знаходилось на зберіганні за договором № 01/02-11 від 01.02.2011 року, в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна, суд зазначає наступне.

Як уже було зазначено, Законом визначено обов'язок державного виконавця повернути майно боржнику або реалізувати майно, що знаходиться на зберіганні у разі його не витребування.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Питання про повернення майна боржнику перед судом не ставиться та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови боржників отримати майно та сплатити витрати за його зберігання.

Разом із тим, матеріали справи також не містять доказів вирішення державним виконавцем питання щодо реалізації не витребуваного майна.

Так, згідно із вимогами Закону, вирішення питання про здійснення реалізації невитребуваного майна, належить до виключної компетенції державного виконавця, а тому в цій частині суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві розглянути питання щодо реалізації майна, що знаходилось на зберіганні за договором № 01/02-11 від 01.02.2011 року, в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та повідомити учасників виконавчого провадження про прийняте рішення.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 259, 260, 450 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу приватної компанії з обмеженою відповідальністю Гоойоорд Б.В., яка діє через представництво «Гоойоорд Б.В.» на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо непроведення реалізації майна, яке було вилучено відповідно до виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва № 2-383/10 від 20.10.2010 року та знаходиться на зберіганні - неправомірною.

Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві розглянути питання щодо реалізації майна, що знаходилось на зберіганні за договором № 01/02-11 від 01.02.2011 року, в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» та повідомити учасників виконавчого провадження про прийняте рішення.

В задоволенні решти вимог за скаргою - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст ухвали складено: 07.05.2018.