Постанова № 73867296, 03.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 675/2454/17

Провадження № 22-ц/792/586/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В.,Спірідонової Т.В.,

секретаря: Задвірного В.І.,

учасники справи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року (суддя - Столковський В.І.) за позовом ОСОБА_4 до Державної установи «Замкова виправна колонія №58» про зобов'язання сплатити моральну шкоду,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати адміністрацію Державної установи «Замкова виправна колонія (№58) сплатити на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Позивач заявлені вимоги мотивував тим, що рішенням дисциплінарної комісії Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 22 листопада 2017 року вирішено застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення у карцер на 10 діб. Перед поміщенням у карцер позивач поскаржився на погане самопочуття, однак лікарем надано медичний висновок, відповідно до якого ОСОБА_4 може утримуватися у карцері.

Під час перебування у карцері у позивача відбулося загострення хронічного почечую, у зв'язку з чим він протягом дня просив надати йому медичну допомогу, однак лікар до нього прийшов тільки близько 21 год.00 хв. та призначив лікування за допомогою ректальних свічок, які видавалися лише один раз на день. При цьому, ліжковий режим засудженому призначено не було, у зв'язку з чим він змушений був терпіти нестерпний біль протягом чотирьох днів.

Також зазначав, що при прибутті в установу 10 серпня 2017 року у зв'язку з поганим самопочуттям він мало не втратив свідомість. Однак замість того, щоб зробити йому повне медичне обстеження, йому лише здійснили декілька ін'єкцій, зробили тестовий аналіз крові та перевірили вагу.

Посилаючись на зазначене, просив зобов'язати відповідача сплатити на його користь моральну шкоду в розмірі 50 тис.грн., оскільки таке неналежне лікування могло спричинити ризик втрати його здоров'я або ж навіть життя.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм ________________

Головуючий у першій інстанції: Столковський В.І. Категорія: 30

Доповідач: Янчук Т.О.

процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Доводи апеляційної скарги мотивував тим, що суд не взяв до уваги той факт, що до моменту звернення з позовом його не обстежували та не лікували, а довідка надана начальником медичної частини ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» ОСОБА_6 не є належним доказом, оскільки містить неправдиві відомості щодо його фізичних даних.

Зазначав, що суд не надав оцінки показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, надавши перевагу показам свідка ОСОБА_9, при цьому вказував, що суд не врахував, що свідок ОСОБА_9 не може надавати пояснення, оскільки не відвідував його в карцері в період з 28.11.2017 по 01.12.2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник Державної установи «Замкова виправна колонія №58» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року за ст.ст. 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. «6, 12, 13», 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. З 11 серпня 2017 року відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».

11 серпня 2017 року засудженому ОСОБА_4, який прибув у державну установу «Замкова виправна колонія (№58)», було здійснено медичне обстеження. У журналі обліку прийому засуджених сектору довічного ув'язнення медичними працівниками установи наявний запис про надання медичної допомоги ОСОБА_4

27 жовтня 2017 року проведено огляд позивача терапевтом, діагноз - хронічний почечуй, загострення. Призначено амбулаторне лікування.

22 листопада 2017 року проведено огляд начальником медичної частини з приводу поміщення в дисциплінарні приміщення, діагноз - артеріальна гіпертензія внаслідок нервового збудження. Наявний медичний висновок про можливість його утримання в карцері.

28 листопада 2017 року проведено огляд терапевтом, діагностовано хронічний почечуй у стадії загострення. Призначено амбулаторне лікування, зокрема, медичний препарат анузол на 5 днів. Наступного дня видано особистий медичний препарат гепарин для амбулаторного лікування.

19 грудня 2017 року - консультація хірурга Ізяславської центральної районної лікарні. На момент обстеження хірургічної патології не виявлено.

25 січня 2018 року проведено огляд ОСОБА_4 у результаті якого місцево встановлено наявність зовнішнього гемороїдального вузла, безболісного на дотик. Діагностовано хронічний геморой у стадії ремісії.

За час відбування покарання в установі проходив профілактичний медичний огляд. 11 жовтня 2017 року флюорографічне обстеження (паталогічних змін не виявлено).

Дані обставини підтверджуються копією листів з журналу обліку прийому засуджених сектору довічного ув'язнення медичними працівниками установи №7529, медичної картки амбулаторного хворого, заведеної на ім'я ОСОБА_4, медичного висновку від 22.11.2017 року, виданої начальником медичної частини Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)».

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями (бездіяльністю) державної установи «Замкова виправна колонія (№58)». Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди.

Згідно з пунктами 1, 5 підрозділу 1 розділу 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 (далі - Порядку), після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті № 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого. Під час проведення первинного медичного огляду в разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров'я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини УВП чи направлення засудженого до лікарняного закладу або закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. У випадку необхідності направлення засудженого до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку медичний працівник медичної частини УВП готує медичну довідку про стан здоров'я такого засудженого, в якій визначає строк, протягом якого керівництво УВП має направити засудженого на лікування. Медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини УВП. При неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу або до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку не пізніше строку, визначеного медичним працівником у медичній довідці.

У відповідності до пунктів 13, 14 підрозділу 4 розділу 2 Порядку, у дільницях посиленого контролю УВП з максимальним рівнем безпеки, де тримаються засуджені у приміщеннях камерного типу, медичний працівник разом з інспектором служби охорони, нагляду і безпеки щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер. У разі звернення засудженого зі скаргами на стан здоров'я медичний працівник робить відповідні призначення або записує засуджених на амбулаторний прийом. У режимних корпусах амбулаторний прийом здійснює лікар у спеціально обладнаних та відповідно оснащених приміщеннях за попереднім записом, зробленим медичним працівником, а в разі відсутності медичного працівника - інспектором служби охорони, нагляду і безпеки. Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, інспектори служби охорони, нагляду і безпеки негайно повідомляють медичну частину УВП. Засудженим, які перебувають у приміщеннях камерного типу, дисциплінарних ізоляторах, амбулаторна медична допомога надається на місці медичним працівником під час щоденної перевірки загального стану здоров'я засуджених. У випадках, коли є загроза здоров'ю або життю засудженого, який тримається у зазначених приміщеннях, медичний працівник негайно у письмовому вигляді інформує про це начальника УВП, який дає дозвіл на переміщення такого засудженого до медичної частини.

Враховуючи вищезазначене, медична допомога позивачу надавалась у відповідності до вищевказаного Порядку.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Умовами настання цивільно-правової відповідальності за наведеними нормами є завдання шкоди (моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 13, 76, 78, 81, 89 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких інших доказів в підтвердження позовних вимог позивача та спростування доказів, наданих відповідачем, судом не здобуто.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача сплатити моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн. за їх недоведеністю, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині постанови, а тому доводи апелянта слід відхилити.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 травня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук