Рішення № 7386690, 09.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2009 р. Справа № 42/284-09

вх. № 8387/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ясінський А.В. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Евросеть ВСК", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм

про стягнення 2514,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Евросеть ВСК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФОП ОСОБА_2, про стягнення 2514,25 грн., в т.ч. 1220,45 грн. основна заборгованість, 934,41 грн. компенсація за спожиті комунальні послуги, 249,47 грн. пеня, 53,30 грн. 3% річних, 56,68 грн. інфляційні втрати. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 47-07-02 від 11.11.2008р.

07.12.2009р. позивачем через канцелярію суду надана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 869,35 грн. заборгованість за користування нежитловим приміщенням; 934,41 грн. компенсації за спожиті комунальні послуги, 208,93 грн. пені, 44,40 грн. 3% річних; 205,51 грн. інфляційних втрат, всього 2262,26 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримує уточнені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Відповідач двічі не з'явився в судові засідання, про час та місце проведення яких був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

11.11.2008 року між позивачем - ТОВ "Евросеть ВСК", та відповідачем - ФО-П ОСОБА_2, було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 47-07-02 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 18,00 кв.м. за адресою: м.Ізюм, пл.Радянська,9, для здійснення торгівлі непродовольчими товарами.

Факт приймання-передачі вказаного приміщення підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.11.2008 року.

Відповідно до п.4.1 договору відповідач зобовязався сплачувати позивачу місячну плату в розмірі 1450,00 грн. (що еквівалентно 250,00 доларів США на дату сплати), а відповідно до п.4.2 відповідач зобов'язався відшкодовувати комунальні послуги (електричну енергію) на підставі виставлених позивачем рахунків.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісяця не пізніше п'ятого числа поточного місяця.

Пунктом 4.4 договору також передбачено, що розмір суборендної плати за користування приміщення змінюється у разі збільшення офіційного курсу НБУ гривні України до долара США, при цьому ставка суборендної плати збільшується пропорційної такій зміні. На момент укладання угоди курс НБУ гривні України до долара США складав 5,80 гривні за 1 долар США.

Строк дії договору визначено пунктом 8.1, відповідно до якого вказаний договір суборенди нежитлового приміщення діє з моменту його підписання до 15.07.2009р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не виконала взятих на себе обов'язків, а саме належним чином не сплатила у повному обсязі плату за користування приміщенням - суборенду плату за період з 01 по 14 січня 2009 року в сумі 869,35 грн. Крім того відповідач не сплатила компенсацію за отримані комунальні послуги за періоди з 15 до 30 листопада 2008 року в сумі 312,03 грн., з 01 по 31 грудня 2008 року в сумі 622,38 грн., а всього на загальну суму 934,41 грн.

Позивач також зазначає, що відповідач звільнила займане приміщення з 15.01.2009р., при цьому акт приймання передачі приміщення складений не був.

З матеріалів справи вбачається, що вказане вище приміщення позивач орендує в ФО П ОСОБА_3 на підставі договору № 61-02 від 17.06.2006р. та додаткових угод до нього, яким передбачено право позивача на передачу приміщення в суборенду з дозволу орендодавця (п.5.1.8). Позивач отримав згоду ФО П ОСОБА_3 на здачу приміщення в суборенду ФО П ОСОБА_2, що вбачається з копії листа № 10-06/833 від 11.11.2008р.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв на адресу відповідача рахунки № К2000676 від 18.12.2008р. на оплату комунальних послуг за листопад 2008р. у сумі 312,03грн., № К2000049 від 02.02.2009р. на оплату комунальних послуг за грудень 2008р. у сумі 622,38 грн.

Позивач 15.04.2009р. направив на адресу відповідача претензію № 10-06/175 з вимогою підписати акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2009 року та сплатити суму заборгованості в розмірі 2154,89 грн. Про відправлення претензії відповідачу свідчить долучена до матеріалів справи копія чеку поштового відділення звязку та опису вкладення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобовязань за договором суборенди нежитлового приміщення в частині своєчасної та повної сплати суборендних платежів не виконав, претензію позивача залишив без розгляду та без виконання, наявну в нього заборгованість сплатив частково. Доказів на спростування зазначених обставин справи відповідач суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Евросеть ВСК" щодо стягнення з відповідача суборендної плати в сумі 869,35 грн. та компенсації комунальних послуг у сумі 934,41 грн.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5.2 вказаного договору суборенди сторони передбачили, що у разі не внесення відповідачем відповідних платежів у строки, встановлені даним договором, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується. Пеня сплачується за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

За прострочення виконання зобовязання (несплату суборендних платежів та комунальних платежів) позивач нарахував відповідачу пеню за період у сумі 208,93 грн.

Пеня позивачем нарахована з врахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що він відповідає умовам договору, відносинам, що склалися між сторонами та нормам діючого законодавства, тому приймається судом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З вказаного вбачається, що стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобовязання незалежно від того, чи були відповідні положення передбачені умовам договору.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних, сума яких складає 44,40 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 205,51 грн.

Розглянувши розрахунок щодо нарахування 3% річних, то суд встановив, що на основну заборгованість по суборендній платі 3% річних нараховані за період з 06.02.2009р. по 05.10.2009р., при цьому позивач вказує, що за даний період прострочення складає 284 дні, однак за вказаний період прострочення складає 242 дні, а 3% річних відповідно 17,29 грн.

Також позивачем невірно обчислений початок нарахування 3% річних на суми оплати комунальних платежів, оскільки умовами договору (п.4.2) встановлено, що позивач надає відповідачу рахунки на оплату комунальних платежів не пізніше, ніж за 10 днів до строку платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані рахунки на оплату комунальних платежів за листопад 2008р. - 18.12.2008р., за грудень 2008р. - 02.02.2009р., а отже суд вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати комунальних платежів лише після отримання рахунків на оплату, оскільки сума комунальних платежів не є фіксованою та може змінюватись щомісяця, строк оплати - 10 днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно у відповідача виник обов'язок щодо сплати комунальних платежів за листопад 2008р. в строк до 28.12.2008р., а за грудень 2008р. - в строк до 12.02.2009р.

Відповідно нараховані 3% річних за період з 29.12.2008р. по 05.10.2009р. на суму 312,03 грн. складають 7,20 грн., за період з 13.02.2009р. по 05.10.2009р. на суму 622,38 грн. - 12,02 грн.

Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 36,51 грн.

Стосовно наданого розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що наданий розрахунок зроблений невірно, оскільки позивач нараховує інфляційні втрати за наступний місяць з урахування інфляційних за попередній, тобто позивач нараховує інфляційні втрати в тому числі і на суму інфляційних втрат за попередній період, що не відповідає діючим нормам стосовно нарахування інфляційних.

Також при розрахунку інфляційних позивачем невірно враховані періоди нарахування на суми комунальних платежів.

Сума інфляційних втрат складає :

- на суму заборгованості 869,35 грн. за період з лютого 2009 р. по вересень 2009р. - 52,48 грн.;

- на суму заборгованості 312,03 грн. за період з січня 2009р. по вересень 2009р. - 28,44 грн.

- на суму заборгованості 622,38 грн. за період лютий 2009р. - вересень 2009р. - 37,59 грн.

Таким чином загальна сума інфляційних втрат складає 118,51 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 1803,76 грн., пені в сумі 208,93 грн., 3% річних у сумі 36,51 грн., інфляційних втрат у сумі 118,51 грн., в іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32-34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (64300 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЕВРОСЕТЬ ВСК” (юридична адреса 61037, м. Харків, вул. Мироносицька, буд 10, фактична адреса : 61001 м. Харків, вул.Плеханівська, 117, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 34017530, п/р 26002101928001 в ЗАТ “Альфа-Банк” м.Київ, МФО 300346) 869,35 грн. заборгованості за суборендними платежами, 934,41 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги, 208,93 грн. заборгованості по пені, 36,51 грн. 3% річних, 118,51 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя

Рішення підписано 14.12.2009р.