Ухвала суду № 73865533, 07.05.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/1179/18

Провадження № 2/648/656/18

У Х В А Л А

07 травня 2018 року смт.Білозерка

Суддя Білозерського районного суду Херсонської області Рибас А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макусус Лізінг» про захист прав споживачів,-

встановив:

04 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізінг», в якій просить визнати недійсним Договір фінансового лізінгу № 01936 від 07.04.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Максус Лізінг», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізінг» на користь ОСОБА_1 авансовий платіж у сумі 19900 гривень, сплачений згідно договору фінансового лізингу № 01936 від 07.04.2018 року, збитки у вигляді банківської комісії в розмірі 199 гривень, сплачені за перерахування авансового платежу, згідно договору фінансового лізингу № 01936 від 07.04.2018 року.

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізінг» відповідача, мотивуючи заяву тим, що неприйняття заходів по забезпеченню позову у вигляді арешту призведе до утруднення або неможливість виконання рішення суду в майбутньому. В заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізінг» в сумі 20099,00 гривень на рахунку 26003012722001 в Публічному акціонерному товаристві «РВС Банк», МФО 339072.

Дослідивши матеріали справи та встановивши обставини, з яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В порядку ст.150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема може бути накладення арешту на грошові кошти, частина 3 цієї ж статті передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Положеннями п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» позови майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, однак в матеріалах справи відсутня інформація про майновий стан відповідача та грошова оцінка майна відповідача, що унеможливлює вирішити питання співмірності вимог.

Матеріали поданої заяви не містять жодних доказів з приводу вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на можливість в подальшому не виконувати судове рішення, крім того на момент подачі позовної заяви судом не встановлено, що між сторонами дійсно виник спір, тому суд на підставі вищевикладеного приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає, що заява позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149, 150-153,258-260, 353 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макусус Лізінг» про захист прав споживачів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Рибас А.В.