Рішення № 7386512, 16.12.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2009 р. Справа № 12/56-1776

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" вул. Громницького , 7-А, м. Тернопіль,46001

до

відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" пер. Водопровідний, 9, м. Пологи, Пологівського району, Запорізької області,70600

відповідача 2: приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_2 - адвокат (довіреність №8 від 10.03.09р.);

відповідача 1: ОСОБА_3 адвокат (довіреність від 13.11.09р.);

відповідача 2: не зявився.

Представникам сторін розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

Суть справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м.Тернопіль , звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №21/09/09-1 від 21.09.2009р. про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер", м. Пологи, Пологівського району, Запорізької області відповідач 1, та з приватного підприємця ОСОБА_4, м. Теребовля, відповідач 2, 260794грн. 44коп. - заборгованості за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., 20735грн. 98коп. пені, 2816грн.20коп. - 3% річних, 4302грн. 69коп. інфляційних.

Відповідач 1: документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву станом на 23.11.2009р. суду не надав, його повноважний представник в судовому засіданні 23.11.2009р. зазначив, що в поданому позивачем до матеріалів даної справи розрахунку зазначені видаткові накладні, по яких товар не поставлявся, також пояснив суду те, що часткова оплата поставленого товару проводилась відповідачем шляхом внесення готівки в касу, однак доказів такої сплати суду не надав.

Відповідач 2: в судове засідання не зявився, у відзиві на позовну заяву (вхідний №19539 від 23.10.2009р.) зазначив, що 05 серпня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Національна торгова компанія" було укладено додаткову угоду до договору поруки від 01.01.2009р., відповідно до якої пункт 6.1. договору викладено в наступній редакції, а саме: "цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 05 жовтня 2009 року із урахуванням ст. 5 цього договору". Таким чином, зобовязання солідарно відповідати перед ТОВ "Національна торгова компанія" за зобов яза н нями ТОВ Торгова група "Лідер" були припинені із закінченням дії договору поруки від 01.01.2009р.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009р. пояснив, що замовлення відбувалось в усному режимі, товар відповідачем 1 отримано без жодних заперечень, щомісячні звірки взаєморозрахунків між сторонами не проводилися. Крім того, підтримав надану суду заяву №23/10-1 від 23.10.2009 року про відмову позивача від позовних вимог в частинні солідарного стягнення заявлених сум з приватного підприємця ОСОБА_1 та просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" 244035грн. 44коп. заборгованості за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., 20750грн. 61коп. пені, 2818грн. 34коп. - 3% річних, 4302грн. 69коп. інфляційних.

Ухвалою суду від 23.11.2009р. строк розгляду справи №12/56-1776 за клопотанням сторін відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України продовжено, розгляд справи відкладено на 14.12.2009р. на 10год.00хв., зобовязано сторін провести звірку взаєморозрахунків, ініціативу проведення якої покладено на відповідача, витребувано у останнього, зокрема, документально обґрунтований відзив на позовну заяву (в тому числі докази сплати за поставлений товар шляхом внесення готівки в касу в підтвердження заперечень представника відповідача в судовому засіданні).

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні 14.12.2009р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до пунктів 1.1., 2.1. спірного Дистрибюторського договору ТОВ «НТК»брало на себе зобов'язання постачати та відпускати товар дистрибютору (ТОВ ТГ «Лідер») згідно попередньо узгодженого замовлення останнього (дистрибютора) проте в порушення вказаних договірних зобовязань ТОВ «НТК»поставляло та відпускало товар ТОВ ТГ «Лідер»без будь-якої попередньої заявки останнього щодо його необхідного об'єму, асортименту та вартості, тому враховуючи зазначені обставини, ТОВ ТГ «Лідер»частково оплачував позивачу лише за фактично реалізований товар і не несе жодної відповідальності за подальшу реалізацію залишків цього товару, а сам по собі факт прийняття ТОВ ТГ «Лідер»товару від ТОВ «НТК»не може бути підставою для покладення на ТОВ ТГ «Лідер» зобов'язання здійснити оплату вартості ще нереалізованого товару; також зазначив, що оскільки ТОВ ТГ «Лідер»не несе відповідальності по оплаті за товар, який поставлений йому без попередньої заявки, на останнього не можна покладати зобов'язання щодо сплати пені та 3 % річних, та зауважив, що дії позивача по вказаному спірному договору обмежувались лише поставкою товару ТОВ ТГ «Лідер»за власною (односторонньою) ініціативою та на свій розсуд, і в подальшому ТОВ «НТК»не пред'являло до відповідача жодних аргументованих письмових претензій, не вчиняло ніяких дій по звірці взаєморозрахунків з ТОВ ТГ «Лідер», при цьому уклало формальний Договір поруки з приватним підприємцем ОСОБА_1 С, термін дії якого було скорочено знову ж таки без відома відповідача та без будь-яких на це підстав (до припинення дії цього договору поруки поручителем не було сплачено жодних грошових коштів за поставлений товар),а Договір поруки було укладено лише для того, щоб мати формальні підстави для пред'явлення даного позову в господарський суд Тернопільської області, а не в господарський Запорізької області. В зв'язку з наведеним, на думку відповідача, позивач вправі ставити вимогу лише про повернення нереалізованої партії товару, а не про стягнення грошових коштів в рахунок вартості цього товару.

Позивач в поясненнях та його повноважний представник в судовому засіданні 14.12.2009р. зазначив, що в наданих суду видаткових накладних на отримання відповідачем-1 товару в графі "Замовлення" помилково зазначено "договір №НТ-0000001 від 08.01.2009р." внаслідок того, що даний запис формувався автоматично бухгалтерською програмою, яка не дозволяла працівникам бухгалтерії підприємства змінити його самостійно, тому просить вважати даний запис опискою; при цьому додав, що реквізит накладних "Умова продажу" містить як підставу отримання товару напис "Згідно Договору" з зазначенням відтермінування по оплаті, яке відповідає умовам, погодженим сторонами у п. 5.1. укладеного дистрибюторського договору, інших договорів, які б передбачали поставку продукції, між сторонами не існує.

Сторони на вимогу суду звірку взаєморозрахунків не провели, відповідач не надав суду доказів вчинення ним дії щодо вияву ініціативи для проведення звірки, проте позивач надав суду докази направлення відповідачу листа з актом звірки розрахунків, однак, за твердженнями повноважного представника позивача даний лист залишено відповідачем без реагування.

Розглянувши заяву позивача (вхідний №19539 від 23.10.2009р.), яка по суті є з одного боку заявою про уточнення позовних вимог (а саме: заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, річних), а з іншого заявою про відмову від позову в частині стягнення солідарно з відповідачів заявлених до стягнення сум, враховуючи, що така подана позивачем відповідно до вимог ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі, прийняв таку і відповідно і спір вирішується відповідно до уточнених позовних вимог, а саме: про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" 244035грн. 44коп. заборгованості за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., 20750грн. 61коп. пені, 2818грн. 34коп. - 3% річних, 4302грн. 69коп. інфляційних, а провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідачів 244035грн. 44коп. заборгованості за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., 20750грн. 61коп. пені, 2818грн. 34коп. - 3% річних, 4302грн. 69коп. інфляційних підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.12.2009р. до 14год.15хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

1 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НТК, надалі Товариство, та товариством з обмеженою відповідальністю "торговою групою "Лідер", надалі Дистрибютор, було укладено дистрибюторський договір №ЗП01, надалі Договір, згідно пунктів 1.1., 1.2. розділу 1 якого відповідно Товариство взяло на себе зобов'язання постачати товар Дистрибютору згідно замовлення, а Дистрибютор зобовязався його прийняти та оплатити на умовах зазначених в Договорі; асортимент, кількість та терміни поставок Товару визначаються Сторонами на кожну партію окремо; документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію Товару, є погоджена Товариством заявка Дистрибютора, що надсилається Товариству будь-яким зручним для Сторін способом (факсимільним повідомленням, надсиланням рекомендованим листом або іншим способом), повноважному представнику Товариства.

Пунктами 2.1., 2.5. укладеного Договору сторони відповідно передбачили, що Товариство відпускає Дистрибютору Товар згідно попередньо узгодженого замовлення Дистрибютора; поставка здійснюється на умовах СТР склад Покупця; умови поставки викладені у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.; дата прийняття товару Дистрибютором на своєму складі буде вважатись датою поставки при умові документального підтвердження.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов укладеного між сторонами Договору, протягом січня липня 2009 року на підставі видаткових накладних (а.с. 16-47), які підписані повноважними представниками та завірені печатками сторін, (оригінали видаткових накладних оглянуті судом в судовому засіданні), поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 407435грн.44коп., при цьому поставка товару відбувалася позивачем без одержання письмової заявки, а шляхом усної домовленості сторін (що не суперечить умовам договору, які передбачають вчинення заявки будь-яким зручним для сторін способом), при цьому весь товар приймався Дистрибютором без жодних заперечень, в накладних умовою платежу визначено "згідно Договору", доказів укладення сторонами інших договорів щодо поставки товару судом не здобуто, а сторонами не надано.

Згідно п.п. 3.1.15., 5.1. та 5.2. Договору Дистрибютор зобов'язався проводити оплату за Товар незалежно від кількості перепроданого Товару; розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється Дистрибютором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства або шляхом внесення готівки в касу Товариства; оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 21 календарний день від дати отримання товару; зобовязання Дистрибютора по оплаті вартості отриманого Товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих Дистрибютором, на поточному рахунку Товариства в банківській установі; при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Товариства.

Відповідно до п.9.1. розділу 9 Договору даний Договір діє з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю продаж.

.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідач 1 свої зобовязання щодо оплати товару поставленого по договору виконував несвоєчасно, з порушенням встановленого сторонами строку відстрочення платежу (на підтвердження чого надав суду належним чином засвідчені копії банківських виписок ТзОВ "Національна торгова компанії"), у звязку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 244035грн. 44коп., яка станом на день розгляду справи не погашена останнім.

Як зазначив позивач у позовній заяві та як вбачається із матеріалів справи, своєчасне виконання зобов'язань відповідачем 1 перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечено порукою, яка була надана Приватним підприємцем ОСОБА_1 - відповідачем 2, про що 01.01.2009р. між ТзОВ "Національна торгова компанія", як Кредитором та ПП ОСОБА_1, як Поручителем, укладено договір поруки без номеру. У відповідності до умов зазначеного договору відповідач 2 прийняв на себе обов'язок у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем 1 - товариством з обмеженою відповідальністю торговою групою "Лідер", своїх зобов'язань, що виникли за дистрибюторським договором №ЗП01 від 01.01.2009р., нести разом з відповідачем (1) - відповідальність перед позивачем, як солідарні боржники. Згідно пунктів 2.1. та 2.2. розділу 2 Договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сумою в розмірі 350000,00 грн.; Поручитель не відповідає за відшкодування Боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені, передбачених основним договором.

У відповідності до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У випадку невиконання зобов'язання Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, при цьому Кредитор вправі вимагати від Поручителя виконання його зобов'язання за цим договором у разі незадоволення вимоги Кредитора до Боржника за Основним договором (п.3.2. розділу 3 Договору поруки).

У відповідності до ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Пунктом 6.1 Договору поруки від 01.01.2009р. визначено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому.

05 серпня 2009р. додатковою угодою до Договору поруки від 01.01.2009р. сторони внесли зміни до п. 6.1 договору, виклавши його в наступній редакції : цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 05.10.2009р. із урахуванням ст. 5 цього Договору.

Таким чином, станом на день заявлення даного позову позивачем (вх..№1874 (н) 22.09.2009р.), договір поруки був діючим, а припинив свою дію відповідно до умов п. 6.1. 05.10.2009р.

Разом з тим, приймаючи до уваги заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 244035грн. 44коп. заборгованості за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., 20750грн. 61коп. пені, 2818грн. 34коп. - 3% річних, 4302грн. 69коп. інфляційних, беручи до уваги, що така подана відповідно до чинного законодавства України, суд на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в цій частині, за відмовою позивача від позовних вимог.

Твердження відповідача про фіктивність даного договору судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до приписів ст.. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином; при цьому визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним, проте відповідачем не подано жодних доказів визнання вищезазначеного договору поруки недійсним; слід зазначити, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами дистрибюторського договору не встановлено отримання згоди боржника на забезпечення виконання його зобовязання порукою.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач 1 на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про відмову від отримання товару, поставленого позивачем на виконання договору, чи доказів заперечення (зауваження) щодо обєму, асортименту та вартості поставленого товару не надав, при цьому отримував товар та здійснював часткову оплату товару, зазначаючи в призначенні платежу "за продукти харчування згідно ЗП01 від 01.01.2009р.", тобто на виконання дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., чим відповідно підтверджував домовленість сторін в тому числі і щодо обєму, асортименту та вартості товару, визначених сторонами в видаткових накладних, як і не надав доказів про повну сплату боргу за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р. по вищезазначених видаткових накладних, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 244035грн. 44коп

Виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно п. 7.1. дистрибюторського договору від 01.01.2009р. у разі прострочення Дистрибютором строків оплати вартості отриманого Товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", розмір пені, яка сплачується платниками грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем 1 дані строки порушені, в звязку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.1), у вигляду сплати пені, що за період з 06.02.2009р. по 21.09.2009р. (згідно розрахунку позивача) становить 20750грн.61коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що за період з 06.02.2009р. по 21.09.2009р. становить відповідно 4302грн.69коп. та 2818грн.34коп.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»244035грн. 44коп. заборгованості за поставлений товар згідно дистрибюторського договору №ЗП01 від 01.01.2009р., 20750грн. 61коп. пені, 2818грн. 34коп. - 3% річних, 4302грн. 69коп. інфляційних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і підтверджений матеріалами справи.

Суд вважає такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44 та ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача 1 витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката, так як такі, що підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, яке видане 20.06.2008р. ОСОБА_2, договором від 10.01.2009р. про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №10/01/09; платіжним дорученням №541 від 21.09.2009р., яке свідчить про оплату позивачем адвокату 28500грн.00коп. за надані останнім послуги; актом від 21.09.2009р. виконаних робіт до Договору №10/01/09 від 10.01.2009 року. Суд також вважає, що розмір оплати адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову. При цьому, судові витрати покладаються на відповідача (1) - товариство з обмеженою відповідальністю торгову групу "Лідер", а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 28500грн.00коп.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80 ч. 4, 81, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" пер. Водопровідний, 9, м. Пологи, Запорізької області, ідентифікаційний код 36204621, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", вул. Громницького, 7а, м. Тернопіль, код 34950836 - 244035грн.44коп. боргу., 20750грн.61коп. пені, 2818грн.34коп. - 3% річних, 4302грн.69коп. втрат від інфляції, 28500грн.00коп. витрат на правову допомогу адвоката, 2719грн.07коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.В частині позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Лідер" пер. Водопровідний, 9, м. Пологи, Запорізької області, та приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 244035грн.44коп. боргу, 20750грн.61коп. пені, 2818грн.34коп. - 3% річних, 4302грн.69коп. втрат від інфляції - провадження у справі припинити за відмовою позивача.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 28.12. 2009р. через місцевий господарський суд.

Суддя